• 1762 р. Єкатерина ІІ видала Указ про повернення церковних вотчин до управління духовної влади.
• 1762 р., 29 вересня була утворена Комісія з духовних володінь. ("Комиссия о духовных имениях"). У тому ж році встановлювався штатний розклад для монастирів, розклад їх по класам, встановлювалися норми платежів з монастирських селян і норми забезпечення для духовних осіб. Монастирські селяни мали вносити 50 копійок до скарбниці, а інші 50 копійок сплачувати монастирю або архієрейському дому. У монастирях першого класу простим ченцям сплачувати по 6 рублів і 5 чвертей хліба, ієродияконам — по 8 рублів і 7 чв. хліба, скарбничому — 18 рублів і 8 чв., наміснику — 24 рублі і 8 чв., проповіднику — 30 руб. і 8 чв., ігумену — 50 руб. і 8 чв., архімандриту — 100 руб. і 8 чв. У монастирях другого класу плата зменшувалася наполовину. Митрополитам призначалося жалування у 5 тис. руб., а іншим архієреям — по 3 тис. руб. Всі ці видачі призначалися тільки замість доходів з селян. Інші церковні доходи залишалися у розпорядженні монастирів.
• 1763 р. почався опис церковних вотчин
• 12 травня 1763 р. Указом Катерини ІІ була відновлена Колегія економії, яка проіснувала до 1786 р.
• 1763 р., за Інструкцією по діяльності Колегії економії, державна влада була зобов'язана піклуватися про церкву та її володіння).
• 1764 р. було видано Указ про церковні штати, за яким усі володіння, що належали Святійшому Синоду, єпархіальним кафедрам, монастирям і причтам, передавалися Колегії економії. До її відання увійшло 910 тис. монастирських селян — ревізькі души, тобто особи чоловічої статі, не враховуючи членів їх сімей. Для утримання церковних установ держава виділяла певну суму пропорційно кількості націоналізованої землі. Були сформовані так звані "монастирські штати".
Секуляризація 1764 р. була формою реалізації державної політики стосовно церкви, що не докорінно, а тимчасово змінювала її економічну роль, оскільки витрати на утримання церкви брала на себе держава.
З іншого боку, секуляризація суттєво розширила державний земельний фонд і певною мірою позбавила церкву автономних засобів до існування. Крім того, секуляризація ліквідувала велику область церковного майнового права, обмежуючи його практично виключно рухомим майном, деякі спеціальні канонічні права власності мали силу через включення їх до загальноімперського законодавства.
З початку ХУІІІ ст. до 1764 р. відбулось закриття 141 чоловічого і 134 жіночих монастирів. Результатом секуляризації 1764 р. було закриття 471 чоловічих монастирів і 118 жіночих. З 1764 р. до кінця ХУІІІ ст. були закриті 35 чоловічих монастирів і 8 жіночих. Всього за ХУІІІ ст. було закрито 807 монастирів.
Отже, 1764 р., після секуляризації церковних земель, у Великоросії, не враховуючи Сибір та Україну, залишалося 226 штатних 161 заштатний монастирів. На 226 штатних монастирів було виділено 207 750 руб. 40 коп. державних субсидій. До реформи тільки селянського оброку з цих земель церква отримувала 1 366 299 руб..
У Сибіру в період з кінця ХУІ до ХУІІІ був заснований 41 монастир, з них 36 монастирів були засновані з кінця ХУІ-ХУІІ ст. і лише 5 — у ХУІІІ ст.. Протягом ХУІІІ ст. на території Сибіру припинили своє існування 15 монастирів і пустиней. До кінці ХУІІІ ст. на території Сибіру продовжували діяти 26 монастирів (21 чоловічих і 5 жіночих), у тому числі в Западному Сибіру — 13 (10 чоловічих і 3 жіночих).
Секуляризаційна реформа 1764 р. спочатку торкнулася лише великоруських монастирів. 1786 р. аналогічне становище виникло у Київській, Чернігівській та та Новгород-Сіверській, а 1788 р. — у Харківській, Катеринославській, Курській і Воронезькій губерніях. У степовій Україні було закрито Святогірський монастир, який володів на 1786 р. 27 тис. десятинами землі, і Нехворощан- ський монастир. За Самарським монастирем, який 1780 р. мав 18648 десятин і 2300 кв. сажнів придатної і непридатної землі, залишили 1/12 частину або 1632 десятини і 1630 кв. сажнів володінь.
26 лютого!764 р. був прийнятий Маніфест про відібрання монастирських і взагалі церковних поземельних володінь до скарбниці, за яким до неї було взято до 50% угідь. Крім того, монастирі втратили монастирських селян — стабільне джерело робочої сили і доходів.
Про кількість душ, закріплених за архієрейськими домами і монастирями, можна судити за даними перепису 1754 р. У Московській єпархії кількість душ становила 89 201, у Новгородській єпархії — 72 936, у Ростовській єпархії — 54 727 душ, у Вологодській єпархії — 47 568 душ, у В'ятській єпархії — 41 012 душ, у Тверській єпархії — 31 677 душ, у Рязанській єпархії — 31 141 душа, у Переяславській єпархії — 28 879 душ, у Костромській єпархії — 28 598 душ, у Казанській єпархії — 24 433 души, у Суздальській єпархії — 24 197 душ, у Псковській єпархії — 21 139 душ, у Нижегородській єпархії — 20 436 душ, у Крутицькій єпархії — 18 880 душ, у Володимирській єпархії — 17 558 душ, у Тобольській єпархії — 13 120 душ, в Архангельській єпархії — 12 070 душ, у Смоленській єпархії — 9 093 душі, у Коломенській єпархії — 8 349 душ, у Белгородській єпархії — 7 793 душі, в Устюзькій єпархії — 7 618 душ, у Воронезькій єпархії — 2 339 душ, в Іркутській єпархії — 2 241 душа. Всього у Великоруських єпархіях нараховувалася 647 481 душа.
Значними вотчинниками були найбільші ставропігійні монастирі. Кількість душ, закріплених за монастирями, була наступною: Троїце-Сергієвіа лавра володіла 105 961 душами, Троїцький Александро-Невський монастир — 25 464 душами, Саввін-Сторожевський монастир — 16 047 душами, Московський Новоспаський — 14 145 душами, Ново-Єрусалимський Воскресен- ський — 13 660 душами, Московський Симонов — 12 146 душами, Московський Донський — 6 957 душами, Московський Петров- ський — 5 998 душами, Бизюков монастир — 3 219 душами. Всього за ставропігійними монастирями значилося 203 597 душ.
За указом Єкатерини ІІ від 1764 р., у монастирів було відібрано наступну кількість селян: у Московської лаври — 120 тис. душ, у монастирів, приписаних до Московської лаври — біля 31 тис. душ, у ставропігійних монастирів — 207 420 душ, у Кирило-Білозерсько- го монастиря — 35 тис. душ, у Вознесенського в Москві — 15 тис., у Воскресенського Ново-Єрусалимського монастиря — 13 тис., у Іпатьєвського — 12 590, у Боровського Пафнутієва — 11 тис., у Донського в Москві — 6 957, у Грешського поблизу Москви — 3 787, у ростовських монастирів — 38 389, у тверських монастирів — 19 629; у домів архієрейських в цілому — 166 918 душ, у новгородського дому — 21 282 душ, у ростовського — 16 340, у тверського — 11 980; у монастирів і архієрейських донів єпархій — Вологодської — 47 568, В'ятської — 42 012 душ селян.
Держава певною мірою компенсувала колишнім власникам втрачені ними доходи, тобто, кажучи сучасною мовою, здійснило націоналізацію з викупом і перерозподіл земельної власності та селян з церковної сфери до світської.
Згідно указу Єкатерини ІІ від 1764 р., щорічно з казни мали видаватися певні суми винагороджень. Так, Новгородському митрополиту з Софійським собором — 10 031 руб. 20 коп., Московському з Чудовим монастирем — 7 510 руб., восьми архієрейським домам другокласних єпархій — по 5 500 руб. і по 2 600 руб. архієпископам особисто; 15 архієрейським домам третьокласних єпархій — по 4 232 руб. 20 коп., особисто єпископам — по 1 800 руб., вікаріям — по 8 061 руб. 60 коп.; Московській лаврі — 10 070 руб., монастирям чоловічим першого класу — по 2 017 руб. 50 коп., другого класу — по 1 311 руб. 90 коп., третього класу — по 806 руб. 30 коп.; монастирям жіночим першого класу — Вознесенському і Новодівечому — по 2 009 руб. 80 коп., Успенському в Олександрійській слободі — 2 007 руб. 70 коп., Покровському Суздальському — 1 506 руб. 30 коп.; другокласним жіночим монастирям — по 475 руб. 80 коп., третьокласним — по 375 руб. 60 коп.; соборам: Успенському — 2752 руб., Благовіщенському і Архангельському — по 1558 руб. Духовенству, згідно указу, було призначено 365 203 руб.200. Крім того, монастирям залишалися рибні ловлі, пасовища, луки.
1797 р. імператор Павло указом від 18 грудня наказав відмежовувати монастирям по 30 десятин "вигідної землі".
У період правління Олександра І продовжувалося наділення церков землею.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Реформування церковної сфери у ХУШ-ХІХ ст.“ на сторінці 2. Приємного читання.
