Землеволодіння в іудаїзмі

Економіка та релігія

Звернемося до питання землеволодіння, через яке релігійні вчення засвідчують економічні відносини у суспільстві.

В іудаїзмі порядок землеволодіння був освячений непорушним завітом між Богом та народом Ізраїлю, якому Він обіцяв землю Ханаанську. Вся ця земля була розподілена між дванадцятьма колінами Ізраїльськими, їх племенами і сім'ями. Продаж землі дорівнювала довгостроковій оренді без права викупу, оскільки у ювілейний рік продана таким чином земля поверталася сім'ї, якій належала до цього. Ювілейний рік наставав через кожні сім суботніх років, тобто кожен 50-й рік. Він складався з двох років спокою, коли земля не засівалася, що полегшувало її передачу власникам і дозволяло уникати суперечок з приводу привласнення врожаю.

Фактична заборона продажу землі і заміна продажу лізингом на 49 років пояснювалася тим, що власником її вважався Бог, який дозволив євреям оселитися на ній. Як зазначено у Книзі Левіт: "А земля не буде продаватися назавжди, бо Моя та земля, бо ви приходьки та осілі в Мене. А ви в усій землі вашої посілості дозволяйте викуп землі" [25: 23-24].

Земельні наділи не були надто великими і розташовувалися навколо міст. Більшість городян переселялася навесні та влітку на оброблювані поля, ставлячи посеред них курені й намети. Такі поселення називалися "банот" — дочірні поселення міста.

Поступово спадкові земельні володіння збільшувалися за рахунок приєднання до спадкових земель: наділів дрібних землевласників, що розорилися; земель, пожалуваних царем із завойованих; насильницьки відібраних наділів. Засуджуючи цей процес, пророк Ісайя казав: "Горе тим, що долучують дома до дому, а поле до поля приточують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите серед краю!" [Ісаї, 5: 8].

Деякою мірою у Священній Книзі подані приписи про регламентацію актів купівлі-продажу землі. Тора містить неодноразові згадки про продаж землі та ціну купівлі, але відомості ці уривчасті, почасти неузгоджені. Зокрема, у Торі розглядаються наступні події.

Близько 2000 р. до н.е. Ханаан був густо населений, і ціна на землю була доволі високою. У Книзі Буття йдеться про покупку Авраамом у Єфрона землі (поля, печери Махпела на ньому і всіх дерев, що на полі) за 400 шеклів (сіклей) срібла [23: 16]. Шекль важив майже 11,5 г., отже, Авраам віддав за землю 4,6 кг. срібла.

Таким чином, купівля печери Махпела є першим прикладом отримання єврейським народом законного права власності у Хана- ані. Як відзначив Рабин Юдан бар Симон, "Печера Махпела — це одне з трьох місць, де народи світу не можуть насміхатися над Ізраїлем, говорячи "це вкрадені землі". Два інші — це Храмова гора, куплена Давидом, і Шехем — місце погребіння Йосефа".

У Другій книзі Царів є відомості про покупку Давидом в Орни току, волів та упряжу за 50 шеклів срібла [24: 24]. У Першій книзі хронік (Параліпоменон) називається набагато вища ціна угоди — 600 шеклів золота [21:25]. Давид купував цю землю для спорудження жертовника (пізніше на його місці Соломон спорудив Храм), волів — для цілеспалення, а упряж — у якості дров для вогнища, тому, можливо, у Книзі хронік ціну перебільшено, щоб підкреслити шанобливість Давида до Бога.

У Книзі пророка Єремії записано, що Єремія купив поле у Ганамеїла в Анафорі за 10 і 7 шеклів срібла. Час Єремії — УІІ-УІ ст. до н.е. — це важкий період, на який припадають набіги скіфів і облога Єрусалима вавілонянами, тож зрозуміло, чому ціна на землю так знизилася.

У Першій книзі Царів є відомості про покупку ізраїльським царем Омрі (ІХ ст. до н.е.) гори Шомерон за два таланти срібла для спорудження міста [16: 24].

Отже, у Священній Книзі неодноразово наводяться приклади тогочасних актів купівлі-продажу.

Значне місце у Торі займає регулювання різних аспектів виробничої діяльності на землі. Так, землероби мали дотримуватися законів і приписів, встановлених книгою Левіт: "Поля свого не будеш обсівати двоїсто (двомародами насіння). ... А коли ви ввійдете до Краю цього, і понасаджуєте всяке їстівне дерево, то плід його вважатимете за необрізаний,— три роки буде воно для вас необрізане, не буде їжджене. А року четвертого ввесь плід його присвятиться для Господа. А року п'ятого будете їсти плід його, щоб помножився для вас урожай його" [19: 19; 19: 23-25].

Або у Повторенні Закону сказано: "Ніхто не візьме в заставу долішнього каменя жорен або горішнього каменя жорен, бо він душу взяв би в заставу" [24:6].

У Мішні згадуються "чотири Нові роки", один з яких названий Новим роком дерев. Мішна мала визначити у сільськогосподарському календарі дату, яка б відокремлювала врожай плодоносних дерев одного року від урожаю другого року.

Іудейське свято Ту-Бішват — Новий Рік дерев,— має подвійне значення: свято саджання дерев і закінчення "податкового року" — від всіх плодів, що вистигли до 15 швата, відділялася десятина. У цей день євреї саджають рослини. Святкова трапеза складається зі злаків і фруктів, якими багата Земля обітована — пшениці, жита, інжиру, маслин, фініків, винограду, гранатів.

Так звані закони Сьомого року дають рекомендації раціонального землекористування: "Шість літ будеш засівати своє поле, і шість літ обтинатимеш свого винограднику, і збиратимеш урожай його, а сьомого року — субота повного відпочинку буде для землі, . поля свого не будеш обсіювати, а винограднику свого не будеш обтинати" [Левіт, 25: 3-4]. Книга Виходу: "І шість літ будеш сіяти землю свою, і будеш збирати її врожай, а сьомого — опустиш її та полишиш її, і будуть їсти вбогі народу твого. . Так само зробиш для виноградника твого, і для оливки твоєї" [23: 10].

Отже, кожний сьомий день вважався суботнім роком, тобто роком відпочинку для землі. Все, що зростало у цей рік, йшло на прогодування бідноті, мандрівникам, польовій худобі.

У Книзі Ісаї деталізується процес улаштування виноградника: "І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило ." [5: 2].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Землеволодіння в іудаїзмі“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • > ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВЗАЄМОДІЇ ЕКОНОМІКИ ТА РЕЛІГІЇ

  • Участь церкви у створенні національного доходу

  • Обчислення національного доходу за Г. Кінгом

  • Національний дохід за розрахунками Б. Белла

  • Ревізія податного обкладання у Російській державі (1720 р.)

  • "Орелігійнення" продуктивних сил

  • "Релігійний економізм"

  • > БАЗОВІ ЕКОНОМІЧНІ НОРМИ, ПОНЯТТЯ, НАСТАНОВИ, ПРИПИСИ У СВЯЩЕННИХ КНИГАХ І РЕЛІГІЙНИХ ВЧЕННЯХ

  • Процес праці у релігійних вченнях

  • Даосизм: бездіяльна дія

  • Конфуціанство: діяльність заради суспільства

  • Буддизм: перевага споглядання над практичною діяльністю

  • Іудаїзм: сумлінна праця — обов'язок людини

  • Християнство: релігійно-економічний зміст поняття праці

  • Іслам: праця — один з видів служіння Аллаху

  • Землеволодіння в іудаїзмі
  • Ставлення до багатства у національних і світових релігіях

  • Релігійне нормування позики

  • Накладання та збір податків

  • Відносини оподаткування у християнстві

  • Благодійництво як перетворена форма сплати податків

  • Еволюція економічних понять у християнському вченні

  • Католицька соціально-економічна доктрина ХІХ—ХХ ст.

  • Руська Православна Церква про сучасні принципи та правила господарювання

  • Протестантизм як революційний шлях модифікації базових релігійно-економічних норм

  • Сучасна соціальна позиція протестантських церков

  • Ставлення до матеріальної сторони життя у сучасному іудаїзмі

  • Відмінності у вирішенні господарських питань всередині ісламу

  • Реформаторський рух в індуїзмі

  • Конфуціанство і модернізація економіки

  • Модифікації шляхом пристосування

  • Старообрядці

  • Сучасні наукові концепції побудови християнської економіки

  • ГОСПОДАРСЬКИЙ ХАРАКТЕР РЕЛІГІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ІСТОРИКО-ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ

  • Монастирське землеволодіння

  • Повинності селян на користь монастирів

  • Торгівля

  • Промисли

  • Реформування церковної сфери у ХУШ-ХІХ ст.

  • Поземельна власність монастирів

  • Державна грошова допомога монастирям

  • Промислова і торгова діяльність

  • Доходи від нерухомості

  • Церковне промислове будівництво

  • Облаштування монастирських готелів

  • Доходи соборів і приходських церков

  • Монастирські багатства

  • Доходи від продажу релігійних товарів і послуг

  • Пожертвування на користь монастирів

  • Монастирські грошові капітали

  • Витрати церковних установ — власні та соціально спрямовані

  • Діяльність закладів сфери послуг. Благодійництво

  • Церковна бухгалтерія

  • Католицька церква

  • Землеволодіння і землекористування

  • Використання лісів

  • Садівництво і городництво

  • Виноградарство і виноробство

  • Тваринництво

  • Промислове виробництво

  • Участь у будівельних роботах

  • Організація лікувальних закладів

  • Мормони (Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів)

  • ВИКОРИСТАННЯ РЕЛІГІЙНИХ УСТАНОВОК В ЕКОНОМІЧНІЙ діяльності

  • Власність

  • Ставлення до праці

  • Оплата праці

  • Партнерська угода і підприємницький прибуток

  • Правила торгівлі

  • Кредитування

  • Суботні заборони

  • Харчові заборони

  • Релігійно-економічні настанови в ісламі

  • Ісламська економіка

  • Праця в ісламі

  • Сільське господарство. Використання землі

  • Торгівля

  • Встановлення ціни

  • Співвідношення праці й капіталу

  • Кредитування

  • Іпотека

  • Страхування

  • Специфічне релігійне виробництво в ісламі

  • "ЕКОНОМІЗАЦІЯ" РЕЛІГІЇ ТА "ОРЕЛІГІЙНЕННЯ" ЕКОНОМІКИ

  • Підприємницька діяльність

  • "Комерційні культи"

  • Орієнтація сучасного виробництва на релігійні групи споживачів

  • Експлуатація релігійних елементів у рекламі

  • Релігійні складові сучасного менеджменту

  • ЕКОНОМІКО-РЕЛІГІЙНІ ВІДНОСИНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ. РЕЛІГІЙНА МІГРАЦІЯ

  • Релігійна глобалізація

  • Організація хаджу як міжнародний проект

  • Виробництво халяльної та кошерної продукції в умовах глобалізації

  • Ісламські банки

  • Релігійна міграція

  • Релігійна міграція в Україні

  • Вплив міграції на релігійний фон країни

  • СЛОВНИК