В історії релігій були моменти, які у своєму причинно-наслідковому зв'язку тільки сьогодні дають можливість оцінювати їх як передумову глобалізації. Мова йде про переміщення трудових ресурсів, або, в нашому контексті, релігійну міграцію.
Досліджуючи економічну складову в релігійній діяльності, слід ососбливо вирізнити таку притаманну їй рису, як постійне розширення своїх церковно-економічних володінь. Прояв цієї іманентної церкві властивості є характерним для всіх конфесій, оскільки ідея розповсюдження свого вчення передбачає розширення церковної географії і появи нових адептів.
В окремі історичні періоди найбільш активною формою прояву церковної експансії була колонізація, тобто участь церкви через своїх служителів у територіальному переділі земель, захопленні нових територій, військово-політичних походах тощо. Причому церковна участь у цьому процесі не була вторинною щодо державних дій. Навпаки, у більшості історичних випадків церковна ідея, втілена у форму місіонерства, потребувала державної підтримки і виступала релігійною основою того чи іншого державного акту.
Економічна вигода церковної діяльності у таких історичних випадках булла прихована за різними політичними, ідеологічними, військовими подіями, і при аналізі реальних подій є вторинною. Однак, говорячи сучасною мовою, відсутність швидкої вигоди замінювалася довгостроковою, тобто визначала можливість розширення впливу церкви на нових територіях.
Безсумнівно, що розглядати церковну діяльність і безпосередню участь церкви у загарбницьких війнах, колонізації, завоюваннях нових територій у відриві від всесвітньо-історичного процесу неможливо, оскільки у цьому випадку діє значна кількість об'єктивних і суб'єктивних чинників. Однак, як свідчить всесвітньо-історичний процес, у кожному чиннику в тому чи іншому виді проявляється інтерес церкви, і вона виступає їх системоутворюючим фактором.
У дослідженні впливу релігії на економічні процеси міграція постає складним комплексним явищем. Релігійна міграція, як складова переміщення трудових ресурсів, має розглядатися, виходячи з сукупності соціально-економічних умов, що складалися в країнах у різні історичні періоди. При цьому міграція створювала майбутню нішу для навіть "неактивних" національних релігій.
Прикладом релігійної міграції як складової переміщення трудових ресурсів, стало переселення сикхів та індусів, якому значною мірою сприяли дії уряду держави-колонізатора.
У ІІ пол.. ХІХ ст., коли Імперська англійська східноафриканська компанія почала будівництво залізниці Кенія-Уганда, вербування робочих здійснювалося в Індії. Серед законтрактованих робітників переважали сікхи — представники ремісничих каст (рамгархія) і нижчих каст (мочі).
1896-1901 рр. у Східну Африку прибуло 32 тис. індійців-представників індуїзму і сикхізму, які здійснили відчутний вплив на господарське життя. До 1903 р. у їх руках зосередилася переважна частина роздрібної торгівлі, а пізніше, до другої половини ХХ ст., індійці монополізували там фінанси і промисловість.
Зацікавленість підприємців, зокрема, залізничних магнатів у дешевій робочій силі активізувала міграцію індусів і сикхів з Індії. Переселенці працювали на будівництві залізниць в Австралії. Вони взяли участь у будівництві Канадсько-Тихоокеанської залізниці. До квітня 1908 р. у Канаду прибули 5 тис. індійців, переважно, сикхи. Доставку великої групи селян з Пенджабу здійснювали судна Канадсько-Тихоокеанської компанії. Після завершення будівництва велика кількість індійців залишилися працювати на лісопильнях Ванкувера та його передмість.
1910 р. на будівництво залізниць у США прибули 1782 індійці. Усього за період між 1907-1920 рр. до США переселилися 6400 індійців. Значна кількість сикхів влаштувалася на підприємства деревообробної промисловості штатів Орегон і Вашингтон, будівельниками і ремонтниками на Західну Тихоокеанську, Південно-Тихоокеанську і Північно-Західну залізниці. Оселившись спочатку на південь від канадського кордону, сикхи у подальшому перемістилися на південь, на будівництво електрифікованої лінії Сакраменто північної, що поєднувала міста Окленд і Чикаго, а також влаштовувалися на срібні копальні Невади.
У ХІХ ст. індуси і сикхи з'явилися в Новій Зеландії, Сингапурі, Гонконгу. Сикхи з Пенджабу споруджали гонконзький університет, паромну переправу Star Ferry, Банківську корпорацію Гонконгу і Шанхаю.
Завдяки таким особистим якостям, як відданість і мужність, уряд Великобританії охоче залучав сикхів до служби в армії та поліції.
У 1970-ті рр.., у зв'язку з економічним підйомом у країнах Перської затоки виник дефіцит робочої сили. У Кувейт, Оман, Ірак, Арабські емірати переселилися 2 млн. індійців, серед яких була велика кількість індусів і сикхів.
Намагаючись повернутися до звичних занять, мігранти змінювали професію. Так, сикхи, переселившись до США, прагнули влаштуватися у сільськогосподарській галузі. Найбільш приваблював їх м'який клімат Каліфорнії, де вони намагалися придбати землю. З 1913 р. сикхи почали вирощувати там рис, досягнувши успіхів і добробуту. 1920 р. індійці обробляли біля 45 тис. акрів землі під рисом і 3 тис. акрів під фруктовими деревами. На той же рік сикхи володіли в США 2099 акрами землі і орендували ще 86340 акрів. Найбагатший з сикхів мав ділянку в 10 тис. акрів.
Найбільш щільно заселена сикхами область — Юба-Сіті-Меріс- вілл на північ від Сакраменто в Каліфорнії,— була зорієнтована на сільське господарство саме завдяки зусиллям сикхів.
Починаючи з 1965 р., через спрощення у США іміграційних норм, туди почали переселятися не тільки сикхи-селяни, але й програмісти, фізики, лікарі, інженери, які осеялися там, де вже проживала сикхська община. Знайти застосування своїм умінням вони змогли завдяки наближеності Юба-Сіті-Мерісвілля до Сілі- конової долини.
Великі общини сикхів виникли у Сан-Франциско, Лос-Анджелесі, Нью-Йорку, Чикаго. По кілька тисяч сикхів оселилися у штатах Пенсільванія, Огайо, Мічиган, Мериленд, Масачусетс, Техас.
Після Другої світової війни в Англії утворилися великі общини сикхів у містах Саутолл, Бірмінгем, Ковентрі, Манчестер, Брадфорд, Лідс.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Релігійна міграція“ на сторінці 1. Приємного читання.
