Особливе місце в священих книгах і релігійних вченнях займає питання релігійного нормування процесу надання позики.
В іудаїзмі, за одним з основних законів Тори, якщо єврей, незалежно від свого матеріального стану, потребує позики і просить про неї, слід позичати йому без стягнення відсотків. Навіть якщо позичальник добровільно пропонує повернути гроші з відсотком, кредитору заборонено погоджуватися на це.
Заборона стягувати відсотки розповсюджується не тільки на грошові, але й на речові позики, і поширюється на позики, взяті на будь-який термін (навіть на дуже короткий). Проблема боргу не виникає, якщо єврей не пам'ятає точний розмір свого боргу і повернув більшу суму.
Закон про безвідсоткову позику займає особливе місце у системі моральних правил і демонструє високу етику законів Тори, оскільки допомагає людині досягти високого рівня співчуття і причетності до потреб і почуттів оточуючих людей.
Дослідник П. Джонсон звертаючи увагу на релігійне норми щодо позики, посилається на працю Ф. М. Гейхелхейма "An Ancient Economic History" і відзначає, що суспільства Близького Сходу — єгиптяни, хети, вавілоняни, фінікійці, — розглядали неживу природу яку живу, таку, що може відтворюватися. Тому, коли позичали чи "харчові гроші" (оливки, фініки, насіння, тварин), чи монети, то цілком законним вважалося вимагати їх росту.
У Торі на лихварство покладалися обмеження: під відсоток заборонялося позичати євреям і дозволялося чужинцям. "Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому як суворий позичальник,— не покладеш на нього лихви" [Вихід, 22: 24]; "Не візьмеш від нього (брата) лихви та прибутку .... Срібла свого не даси йому на лихву, і на прибуток не даси їжі своєї" [Левіт, 25: 35-36]; "Не будеш позичати братові своєму на відсоток срібла, на відсоток їжі та всякої речі, що позичається на відсоток. Чужому позичиш на відсоток, а братові своєму не позичиш на відсоток, щоб поблагословив тебе Господь ..." [Повт. Закону, 23: 20-21].
У Книзі Левіт зазначалося, що кожного сьомого року борги між євреями анулювалися. Борги анулювалися також у 50-й (ювілейний) рік.
На думку дослідників, такі правила позики допомагали нечисленній іудейській громаді вижити і триматися спільно, хоча настанови Тори порушувалися, про що свідчать нарікання на лихварів у Книзі Неемії, Першій Книзі Самуїловій, Другій Книзі Царів, Книзі пророка Ісайі, Книзі пророка Єзекіїля тощо.
Щоб добитися дотримання Закону, Талмуд оголосив грішниками всіх причетних до лихварства (наприклад, писар та свідки) і назвав провиною прихований відсоток, такий, як надання позичальником приміщення без оренди, подарунки, корисна інформація та інше. Таке суворе дотримання закону відповідало потребам небагатих селян і ремісників-євреїв, а також невеликих єврейських общин, які могли отримувати прибутки, віддаючи гроші під відсотки не євреям.
Згідно Тори, Бог наказує не брати лихви з народу Його, тобто народу, який уклав завіт із Богом. Найголовнішою відмінністю євреїв на час написання Тори було сповіданні ними єдинобожжя. Єврейський коментатор Біблії і відомий вчений Х ст. Леві Бен Гершом (акронім — Ралбаг; також відомий під іменами Маестре Лео де-Баньоль, Герсонід тощо) зазначав, що не єврея слід обкладати відсотком, оскільки не можна допомагати ідолопоклоннику.
Тут можна згадаті думку грецького філософа Філона Олександрійського, який вважав що заборона на лихварство поширювалася на будь-кого з свого народу і зі своєї держави, незалежно від релігії.
У християнстві економічні відносини, які виникають у процесі позики, також набули свого релігійного тлумачення й змісту.
Так, у Євангеліє від Матвія, у Нагірній проповіді Ісуса сказано: "Хто просить у тебе — то дай, а хто хоче позичити в тебе — не відвертайсь від нього". [5:42]. Перед цим у проповіді йдеться про неспротив злому: тому, хто хоче забрати сорочку, слід віддати ще й плаща, а тому, хто примушує відбути подорожню повинність — відбути її вдвічі більше.
Та ж ідея звучить у Євангелії від Луки: "А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти,— яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад,— і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви,— добрий бо Він до невдячних і злих!" [6:34-35].
До речі, починаючи з IV ст., ряд соборних постанов (Нікейського, Гіппонського четвертого, Карфагенського соборів), спираючись на біблійні закони, заборонив взяття відсотків на капітал. З 1179 р. лихварі відлучалися від Церкви. Заборона лихварства тривала фактично до XV-XVI ст.
Відносини, що виникають в процесі позики, являються важливою складовою в ісламі.
Всі основні ісламські школи (мазхаби) підтримують ідею виключення з економічних відносин стягнення лихварського відсотка, що вважається недозволеною дією. Як зазначено у Корані, "Аллах дозволив прибуток в торгівлі, а лихву заборонив, той, до кого прийде це повчання, і він буде стриманим, тому буде за це поблажливість ..." [2: 276,277].
Уникати лихварства складно — адже Пророк Мухаммед казав, що воно має 73 форми. Так, "якщо людина вступилася за брата свого та прийняла подарунок, який той підніс йому на знак подяки, то вона ввійшла в одну з найбільших дверей лихварства".
Подібне ставлення до кредитування пояснюється намаганням уникнути експлуатації в будь-якій її формі та отримання нетрудових доходів, що у кінцевому підсумку може привести до несправедливого розподілу багатства і класового протистояння. Таким чином, заперечення кредитування як гріховної дії, має на меті збереження єдності ісламського суспільства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Релігійне нормування позики“ на сторінці 1. Приємного читання.
