Релігійне нормування позики

Економіка та релігія

Особливе місце в священих книгах і релігійних вченнях займає питання релігійного нормування процесу надання позики.

В іудаїзмі, за одним з основних законів Тори, якщо єврей, незалежно від свого матеріального стану, потребує позики і просить про неї, слід позичати йому без стягнення відсотків. Навіть якщо позичальник добровільно пропонує повернути гроші з відсотком, кредитору заборонено погоджуватися на це.

Заборона стягувати відсотки розповсюджується не тільки на грошові, але й на речові позики, і поширюється на позики, взяті на будь-який термін (навіть на дуже короткий). Проблема боргу не виникає, якщо єврей не пам'ятає точний розмір свого боргу і повернув більшу суму.

Закон про безвідсоткову позику займає особливе місце у системі моральних правил і демонструє високу етику законів Тори, оскільки допомагає людині досягти високого рівня співчуття і причетності до потреб і почуттів оточуючих людей.

Дослідник П. Джонсон звертаючи увагу на релігійне норми щодо позики, посилається на працю Ф. М. Гейхелхейма "An Ancient Economic History" і відзначає, що суспільства Близького Сходу — єгиптяни, хети, вавілоняни, фінікійці, — розглядали неживу природу яку живу, таку, що може відтворюватися. Тому, коли позичали чи "харчові гроші" (оливки, фініки, насіння, тварин), чи монети, то цілком законним вважалося вимагати їх росту.

У Торі на лихварство покладалися обмеження: під відсоток заборонялося позичати євреям і дозволялося чужинцям. "Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому як суворий позичальник,— не покладеш на нього лихви" [Вихід, 22: 24]; "Не візьмеш від нього (брата) лихви та прибутку .... Срібла свого не даси йому на лихву, і на прибуток не даси їжі своєї" [Левіт, 25: 35-36]; "Не будеш позичати братові своєму на відсоток срібла, на відсоток їжі та всякої речі, що позичається на відсоток. Чужому позичиш на відсоток, а братові своєму не позичиш на відсоток, щоб поблагословив тебе Господь ..." [Повт. Закону, 23: 20-21].

У Книзі Левіт зазначалося, що кожного сьомого року борги між євреями анулювалися. Борги анулювалися також у 50-й (ювілейний) рік.

На думку дослідників, такі правила позики допомагали нечисленній іудейській громаді вижити і триматися спільно, хоча настанови Тори порушувалися, про що свідчать нарікання на лихварів у Книзі Неемії, Першій Книзі Самуїловій, Другій Книзі Царів, Книзі пророка Ісайі, Книзі пророка Єзекіїля тощо.

Щоб добитися дотримання Закону, Талмуд оголосив грішниками всіх причетних до лихварства (наприклад, писар та свідки) і назвав провиною прихований відсоток, такий, як надання позичальником приміщення без оренди, подарунки, корисна інформація та інше. Таке суворе дотримання закону відповідало потребам небагатих селян і ремісників-євреїв, а також невеликих єврейських общин, які могли отримувати прибутки, віддаючи гроші під відсотки не євреям.

Згідно Тори, Бог наказує не брати лихви з народу Його, тобто народу, який уклав завіт із Богом. Найголовнішою відмінністю євреїв на час написання Тори було сповіданні ними єдинобожжя. Єврейський коментатор Біблії і відомий вчений Х ст. Леві Бен Гершом (акронім — Ралбаг; також відомий під іменами Маестре Лео де-Баньоль, Герсонід тощо) зазначав, що не єврея слід обкладати відсотком, оскільки не можна допомагати ідолопоклоннику.

Тут можна згадаті думку грецького філософа Філона Олександрійського, який вважав що заборона на лихварство поширювалася на будь-кого з свого народу і зі своєї держави, незалежно від релігії.

У християнстві економічні відносини, які виникають у процесі позики, також набули свого релігійного тлумачення й змісту.

Так, у Євангеліє від Матвія, у Нагірній проповіді Ісуса сказано: "Хто просить у тебе — то дай, а хто хоче позичити в тебе — не відвертайсь від нього". [5:42]. Перед цим у проповіді йдеться про неспротив злому: тому, хто хоче забрати сорочку, слід віддати ще й плаща, а тому, хто примушує відбути подорожню повинність — відбути її вдвічі більше.

Та ж ідея звучить у Євангелії від Луки: "А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти,— яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад,— і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви,— добрий бо Він до невдячних і злих!" [6:34-35].

До речі, починаючи з IV ст., ряд соборних постанов (Нікейського, Гіппонського четвертого, Карфагенського соборів), спираючись на біблійні закони, заборонив взяття відсотків на капітал. З 1179 р. лихварі відлучалися від Церкви. Заборона лихварства тривала фактично до XV-XVI ст.

Відносини, що виникають в процесі позики, являються важливою складовою в ісламі.

Всі основні ісламські школи (мазхаби) підтримують ідею виключення з економічних відносин стягнення лихварського відсотка, що вважається недозволеною дією. Як зазначено у Корані, "Аллах дозволив прибуток в торгівлі, а лихву заборонив, той, до кого прийде це повчання, і він буде стриманим, тому буде за це поблажливість ..." [2: 276,277].

Уникати лихварства складно — адже Пророк Мухаммед казав, що воно має 73 форми. Так, "якщо людина вступилася за брата свого та прийняла подарунок, який той підніс йому на знак подяки, то вона ввійшла в одну з найбільших дверей лихварства".

Подібне ставлення до кредитування пояснюється намаганням уникнути експлуатації в будь-якій її формі та отримання нетрудових доходів, що у кінцевому підсумку може привести до несправедливого розподілу багатства і класового протистояння. Таким чином, заперечення кредитування як гріховної дії, має на меті збереження єдності ісламського суспільства.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Релігійне нормування позики“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • > ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВЗАЄМОДІЇ ЕКОНОМІКИ ТА РЕЛІГІЇ

  • Участь церкви у створенні національного доходу

  • Обчислення національного доходу за Г. Кінгом

  • Національний дохід за розрахунками Б. Белла

  • Ревізія податного обкладання у Російській державі (1720 р.)

  • "Орелігійнення" продуктивних сил

  • "Релігійний економізм"

  • > БАЗОВІ ЕКОНОМІЧНІ НОРМИ, ПОНЯТТЯ, НАСТАНОВИ, ПРИПИСИ У СВЯЩЕННИХ КНИГАХ І РЕЛІГІЙНИХ ВЧЕННЯХ

  • Процес праці у релігійних вченнях

  • Даосизм: бездіяльна дія

  • Конфуціанство: діяльність заради суспільства

  • Буддизм: перевага споглядання над практичною діяльністю

  • Іудаїзм: сумлінна праця — обов'язок людини

  • Християнство: релігійно-економічний зміст поняття праці

  • Іслам: праця — один з видів служіння Аллаху

  • Землеволодіння в іудаїзмі

  • Ставлення до багатства у національних і світових релігіях

  • Релігійне нормування позики
  • Накладання та збір податків

  • Відносини оподаткування у християнстві

  • Благодійництво як перетворена форма сплати податків

  • Еволюція економічних понять у християнському вченні

  • Католицька соціально-економічна доктрина ХІХ—ХХ ст.

  • Руська Православна Церква про сучасні принципи та правила господарювання

  • Протестантизм як революційний шлях модифікації базових релігійно-економічних норм

  • Сучасна соціальна позиція протестантських церков

  • Ставлення до матеріальної сторони життя у сучасному іудаїзмі

  • Відмінності у вирішенні господарських питань всередині ісламу

  • Реформаторський рух в індуїзмі

  • Конфуціанство і модернізація економіки

  • Модифікації шляхом пристосування

  • Старообрядці

  • Сучасні наукові концепції побудови християнської економіки

  • ГОСПОДАРСЬКИЙ ХАРАКТЕР РЕЛІГІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ІСТОРИКО-ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ

  • Монастирське землеволодіння

  • Повинності селян на користь монастирів

  • Торгівля

  • Промисли

  • Реформування церковної сфери у ХУШ-ХІХ ст.

  • Поземельна власність монастирів

  • Державна грошова допомога монастирям

  • Промислова і торгова діяльність

  • Доходи від нерухомості

  • Церковне промислове будівництво

  • Облаштування монастирських готелів

  • Доходи соборів і приходських церков

  • Монастирські багатства

  • Доходи від продажу релігійних товарів і послуг

  • Пожертвування на користь монастирів

  • Монастирські грошові капітали

  • Витрати церковних установ — власні та соціально спрямовані

  • Діяльність закладів сфери послуг. Благодійництво

  • Церковна бухгалтерія

  • Католицька церква

  • Землеволодіння і землекористування

  • Використання лісів

  • Садівництво і городництво

  • Виноградарство і виноробство

  • Тваринництво

  • Промислове виробництво

  • Участь у будівельних роботах

  • Організація лікувальних закладів

  • Мормони (Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів)

  • ВИКОРИСТАННЯ РЕЛІГІЙНИХ УСТАНОВОК В ЕКОНОМІЧНІЙ діяльності

  • Власність

  • Ставлення до праці

  • Оплата праці

  • Партнерська угода і підприємницький прибуток

  • Правила торгівлі

  • Кредитування

  • Суботні заборони

  • Харчові заборони

  • Релігійно-економічні настанови в ісламі

  • Ісламська економіка

  • Праця в ісламі

  • Сільське господарство. Використання землі

  • Торгівля

  • Встановлення ціни

  • Співвідношення праці й капіталу

  • Кредитування

  • Іпотека

  • Страхування

  • Специфічне релігійне виробництво в ісламі

  • "ЕКОНОМІЗАЦІЯ" РЕЛІГІЇ ТА "ОРЕЛІГІЙНЕННЯ" ЕКОНОМІКИ

  • Підприємницька діяльність

  • "Комерційні культи"

  • Орієнтація сучасного виробництва на релігійні групи споживачів

  • Експлуатація релігійних елементів у рекламі

  • Релігійні складові сучасного менеджменту

  • ЕКОНОМІКО-РЕЛІГІЙНІ ВІДНОСИНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ. РЕЛІГІЙНА МІГРАЦІЯ

  • Релігійна глобалізація

  • Організація хаджу як міжнародний проект

  • Виробництво халяльної та кошерної продукції в умовах глобалізації

  • Ісламські банки

  • Релігійна міграція

  • Релігійна міграція в Україні

  • Вплив міграції на релігійний фон країни

  • СЛОВНИК