В ісламі основою організації економічного життя мусульман є Коран і Сунна, причому регулювання економічних відносини здійснюється також на основі фікху. Цей термін має два значення: сукупність мусульманських уявлень про право або правила поведінки, що регулюють вчинки і взаємовідносини мусульман. Формування фікху у УІІІ-ІХ ст. було пов'язане з потребою привести діючі соціальні норми у відповідність до настанов ісламу. Додатковими джерелами фікху є істіслах та істіхсан.
П'ять найбільших релігійно-правових шкіл всередині ісламу (мазхаби) дещо відрізняються підходом до вирішення господарських справ.
Так, існує чотири сунітські школи — ханбаліти, ханафіти, шафіїти, малікіти, і одна шиїтська — імаміти-джафаріти.
Малікіти (мешкають у Північній Африці, значна кількість — у Верхньому Єгипті) надають перевагу нормам фікха, що були сформовані за життя Мухаммеда. Головним джерелом фікха вважається Коран і Сунна. Іджма фактично зводиться до правил, що були схвалені письменними жителями Медини. Водночас вони застосовують істіслах — метод іджтіхада, що допускає правові рішення які відповідають загальним інтересам мусульман.
Істіслах (з арабської "врахування інтересів") — один з додаткових джерел фікха. Він базується на ідеї того, що головними цілями шаріату і фікха є збереження релігії мусульман, підтримання їх життя, турбота про їх розум, забезпечення продовження роду, захист їх майна. Всі питання мають вирішуватися з урахуванням цих цілей. Якщо інтереси стикаються, то перевага надається відповідно до їх ієрархії; також загальні інтереси мають приорітет перед груповими та індивідуальними.
Ханафіти (проживають в Афганістані, Сірії, Пакистані, Індії, Середній Азії) застосовують істіхсан, який дозволяє приймати рішення з урахуванням потреб практики і місцевих звичаїв.
Істіхсан (з араб. "схвалення") — додаткове джерело фікха, розроблене ханафітами. Розрізняють два види істіхсана. Перший полягає у виборі між двома можливими рішеннями, заснованими на аналогії, на користь того рішення, яке враховує не зовнішню сторону питання, а його внутрішню природу, мету його вирішення. Так, правовий статус земель, які є вакуфом, визначається за аналогією не з купівлею-продажем, а з орендою, оскільки остання повніше відповідає призначенню вакуфа.
Другий вид істіхсана полягає у вирішенні питання не за аналогією із загальною нормою, а виходячи з окремого правила, яке розповсюджується лише на дане питання. Таке рішення може бути передбачене Кораном, Сунною, прийняте муджтахідами (знавцями фікха), а також базуватися на звичаї. Наприклад, угода про придбання плодів майбутнього врожаю з попередньою оплатою або договір підряду на виготовлення будь-якої речі фікхом не дозволяється за аналогією з правилом, що забороняє продаж майна, якого немає у наявності. Однак такі угоди допускаються за допомогою істіхсана, оскільки перша передбачена Сунною, а друга відповідає іджмі.
Ханафітський мазхаб відрізняється найбільшою гнучкістю, що дозволяє пристосовуватися до суспільних відносин, що змінюються.
Ханбаліти — найбільш консервативна школа, офіційно прийнята в Саудівській Аравії. Вона заперечує буквальне й алегоричне тлумачення текстів Корану і хадисів, а також будь-яку можливість раціоналістичного тлумачення ісламських догматів. Заперечують
також будь-які нововведення у галузі віровчення і права, які не мають безпосереднього обґрунтування в Корані і хадисах.
Послідовники відзначаються фанатичною суворістю у дотриманні норм шаріату, але водночас виступають проти будь-яких крайнощів у віровченні і в житті общини.
Пропонують добувати "хліб насущний" будь-якими дозволеними способами, протиставляючи принцип надбання мирських благ суфійському "сподіванню на Аллаха" (таваккуль).
Шафіїти (мешкають у Єгипті, Бахрейні, країнах Східної Африки, Малайзії, Брунеї) у поглядах займають проміжне становище між школами ханафітів і малікітів. З одного боку, суворо застосовують іджтіхад, що ототожнюється з кіясом, з іншого — розуміють іджму як одностайну думку мусульманської общини.
Ця школа здійснює значний вплив на законодавство Сомалі, Ісламської Республіки Коморські Острови, закріплюючи норми фікха у регулюванні, зокрема, питань спадщини.
Джафаріти — відкидають кіяс (порівняння за аналогією), визнають лише перекази шиїтських імамів, зберігають за вищим духовенством право інтерпретації питаь віровчення і права.
Таким чином, вищеназвані коли розвивають ісламську духовну спадщину з урахуванням політичних і соціально-економічних викликів, постійно розглядвють можливість адаптації її до сучасних умов.
Реформаторський рух в індуїзмі
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відмінності у вирішенні господарських питань всередині ісламу“ на сторінці 1. Приємного читання.
