Господарська діяльність монастирів відповідала аграрній формі розвитку економіки, і церковні установи посідали у сільськогосподарському виробництві важливе місце.
Однак економічна діяльність чернечих орденів у випадку необхідності здійснювалася і в інших сферах господарства, насамперед, у видобувній промисловості, у створенні мануфактурного виробництва, в організації робіт різного виду майстерень, у борошняній і виноробній промисловості тощо.
Особливістю формування середньовічного виробництва являлося створення на базі монастирів майстерень і мануфактур. На їх території знаходилися скляні, прядильні, шкіряні, фарбувальні майстерні. Там, де була можливість, при монастирях створювалися кузні. Так, картезіанці і цистерціанці спеціалізувалися на виробництві чавунних плит.
У науковій літературі наводяться приклади виробничої діяльності чернечих орденів. Так, ченці займалися видобутком вугілля в Шотландії, абатство Калрес у 1217 р. володіло 170 судами для експорту вугілля; орден премонстрантів розробляв поклади торфу; видобували мармур в Сен-Ремі в Беліьгії, свинець (у Фоунтені), сланець (в Орвалі), гіпс (біля Егбаль), квасці (біля Льєзької провінції). Розробка залізних руд здійснювалася у Вальдзассен, у Бретській долині, у Дофіні, у Шампані. При їх видобутку застосовувалася новітня на той час технологія — будувалися підземні штольні з дерев'яним кріпленням.
Також відбувалася розробка золотих і срібних копалень. Активно опановували видобуток і виплавку залізної руди з місцевої гірничої породи картезіанці у Франції. Вже у ХІІІ ст. у кількох кілометрах від монастиря Шартрез була споруджена доменна піч. Розвитку цього виробництва сприяла наявність лісових угідь, що дозволяло отримувати деревне вугілля, а також використання енергії вітру і гірських потоків. Виробництво занепало в XVIII ст., коли
виробництво деревного вугілля привело до масового винищення лісів, і король Людовик XV встановив обмеження на використання деревного вугілля в металургії.
Соляні копальні розроблялися у Сентонже, Оні у Франції, у Честері, Бартоні, Біркинхеді в Англії, Магдебурзі, Марлоу, Люнебурзі (у XIV ст.). Сіль ставала для абатств предметом експорту.
З історії орденів відомо, що ченці створювали промислові центри. Безпосередньо до виробничої діяльності відносяться дубильне, шкіряне і суконне виробництва. Картезіанці та цистерціанці спеціалізувалися на виробництві скла, вітражів, емалі. У цистерціанському абатстві св. Бернара, розташованому у м. Хемиксем (на півдні від Антверпена), у XIII ст. завдяки розробці глинистих ґрунтів Рупельстрику мали змогу виробляти цеглу. Ця цегла великих розмірів і з кількома отворами для полегшення випалювання мала назву "цегла святого Бернара". Вона використовувалася на будівництві церковних і цивільних споруд у Франції, Італії, Германії. Також ченці-цистерціанці виготовляли черепицю, майстерні з виробництва якої були майже в усіх їх абатствах.
Виробнича діяльність у цих сферах передбачала торгівлю виготовленою продукцією. Визначити обсяги реалізованої продукції на ринку вельми складно, але за непрямими даними можна судити, що у ряді видів продукції чернечі ордени були монополістами. Це стосується використання "цегли св. Бернара", будинків під цистерціанською черепицею.
Участь у будівельних роботах
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Промислове виробництво“ на сторінці 1. Приємного читання.
