Центральний засвідчувальний орган визначається КМ України. Та виконує наступні функції: формує і видає посилені сертифікати ключів засвідчувальним центрам та центрам сертифікації ключів з дотриманням вимог ст. 6 цього Закону; блокує, скасовує та поновлює посилені сертифікати ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів у випадках, передбачених Законом; веде електронні реєстри чинних, блокованих та скасованих посилених сертифікатів ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів; веде акредитацію центрів сертифікації ключів, отримує та перевіряє інформацію, необхідну для їх акредитації; забезпечує цілодобово доступ засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів до посилених сертифікатів ключів та відповідних електронних реєстрів через загальнодоступні телекомунікаційні канали; зберігає посилені сертифікати ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів; надає засвідчувальним центрам та центрам сертифікації ключів консультації з питань, пов'язаних з використанням ЕЦП.
КМ України за необхідності визначає засвідчувальний центр центрального органу виконавчої влади або іншого державного органу для забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації групи центрів сертифікації ключів, які надають послуги ЕЦП цьому органу і підпорядкованим йому підприємствам, установам та організаціям.
Контролюючий орган перевіряє дотримання вимог цього Закону центральним засвідчувальним органом, засвідчувальними центрами та центрами сертифікації ключів. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язків та виявлення порушень вимог, встановлених законодавством для центру сертифікації ключів, засвідчувального центру, контролюючий орган дає розпорядження центральному засвідчувальному органу про негайне вжиття заходів, передбачених законом. Функції контролюючого органу здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації (ДССЗЗІ України).
Правовий статус ЕЦП визначено у ст. 3 Закону: ЕЦП прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення ЕЦП; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не грунтується на посиленому сертифікаті ключа.
ЕЦП призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів (ст. 4). ЕЦП використовується фізичними та юридичними особами – суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
У ст. 5 Закону визначено особливості застосування електронного цифрового підпису: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності для засвідчення чинності відкритого ключа використовують лише посилений сертифікат ключа. Інші юридичні та фізичні особи можуть на договірних засадах засвідчувати чинність відкритого ключа його сертифікатом, сформованим центром сертифікації ключів, а також використовувати ЕЦП без такого сертифіката.
Порядок застосування ЕЦП органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності визначається КМ України. Порядок застосування електронного підпису, у т.ч. ЕЦП в банківській системі України та суб'єктами переказу коштів визначається Нацбанком України.
Закон передбачає відповідальність за порушення законодавства про електронний цифровий підпис (ст. 15) для осіб, винних у порушенні законодавства про електронний цифровий підпис.
Положення нормативних актів, які визначають зміст правового регулювання електронного урядування в Україні, будуть розглянуті нами далі у відповідному підрозділі щодо актів вищих та центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки України.
Окремо в числі нормативних актів, які регулюють сферу ЗІБ держави, слід виділити Закон України "Про захист суспільної моралі" від 20.11.2003 р. №1296-1V (далі – Закон), який встановив правові основи захисту суспільства від розповсюдження продукції, що пропагує культ насильства, жорстокості, порнографії та негативно впливає на суспільну мораль.
Закон забороняє виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні. Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, встановлюються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері культури та мистецтв.
Також забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка:
• пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України, а також фашизм і неофашизм;
• принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою, принижує особистість або є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;
• пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь, а також невігластво, неповагу до батьків;
• пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.
Сфера дії Закону поширюється на діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування у частині державного регулювання і контролю за обігом продукції сексуального чи еротичного характеру, на діяльність установ та організацій усіх форм власності, юридичних осіб та громадян у сфері обігу відповідної продукції на території України, а також за її межами, якщо суб'єктами правовідносин є громадяни України та юридичні особи, зареєстровані відповідно до чинного законодавства України (ст. 4).
Основними напрямами державного регулювання обігу інформаційної продукції, що впливає на суспільну мораль, є:
• формування єдиної комплексної системи забезпечення захисту моральних засад і утвердження здорового способу життя у сфері інформаційної діяльності, освіти та культури;
• недопущення пропаганди в електронних та інших засобах масової інформації культу насильства, жорстокості, поширення порнографії;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нормативні акти конститутивного напрямку, які закріплюють визначальні положення щодо забезпечення інформаційної безпеки України“ на сторінці 10. Приємного читання.
