ДІЗ та Генштаб ЗС України спільно здійснюють державний нагляд за користуванням радіочастотним ресурсом України в межах компетенції та в порядку, визначених законом. Державний нагляд за користуванням радіочастотним ресурсом України – комплекс заходів, які забезпечують використання радіочастотного ресурсу України відповідно до вимог законодавства. Порядок здійснення державного нагляду щодо смуг радіочастот загального користування затверджується НКРЗ. (ст. 18 Закону).
Окремо слід звернути на Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" (УДЦР), повноваження якого поширюються на користувачів радіочастотного ресурсу України, які діють у смугах радіочастот загального користування (ст. 16 Закону). УДЦР спільно з Генштабом ЗС України здійснюють радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального та спеціального користування відповідно (ст. 19 Закону).
Окрім того, УДЦР здійснює присвоєння радіочастот (смуг радіочастот) радіоелектронним засобам і випромінювальним пристроям у смугах радіочастот загального користування, тоді як Генштаб ЗС України – у смугах радіочастот спеціального користування (ст. 23 Закону).
Повноваження Нацради України з питань телебачення і радіомовлення щодо регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України визначає ст. 24 Закону.
Можливість та умови застосування радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв на території України, метрологічне забезпечення у сфері користування радіочастотним ресурсом України, порядок ввезення з-за кордону, реалізації та експлуатації радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв визначає Розділ V Закону (ст.ст. 23 – 29).
Порядок користування радіочастотним ресурсом України (засади і принципи, ліцензування, отримання висновків щодо електромагнітної сумісності та дозволів на експлуатацію), особливості регулювання у сфері використання радіочастотного ресурсу України загальними користувачами визначає Розділ VI Закону.
Особливості регулювання у сфері використання радіочастотного ресурсу України загальними користувачами, оплати за користування радіочастотним ресурсом України, питання захисту інтересів держави, використання радіочастотного ресурсу України в умовах надзвичайного або воєнного стану, а також відповідальність за порушення законодавства про радіочастотний ресурс України закріплює Розділ VII Закону. Питання міжнародного співробітництва у цій сфері регулює Розділ VIII Закону.
Правову основу діяльності у телекомунікаційній сфері встановлює Закон України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 р. №1280-ГУ (далі – Закон). У Законі телекомунікаційна сфера визначена як складова частина галузі зв'язку України. При цьому телекомунікації визначено як: "передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах". В свою чергу Інтернет – це всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.
Нормами Закону встановлюються умови застосування технічних засобів телекомунікації, зокрема, необхідність забезпечення їх відповідності стандартам і технічним регламентам згідно із Законом України "Про підтвердження відповідності", державним і галузевим стандартам, іншим нормативним документам щодо технічних засобів телекомунікації тощо (ст. 24).
Сфера дії Закону поширюється на відносини суб'єктів ринку телекомунікацій щодо надання та отримання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування: 1) державних органів, уповноважених управляти телекомунікаціями та регулювати їх використання; 2) юридичних осіб, які надають телекомунікаційні послуги; 3) фізичних і юридичних осіб, які користуються телекомунікаційними послугами.
В якості органів державного управління у телекомунікаційній сфері Законом визначено (ст. 13): КМ України, центральний орган виконавчої влади в галузі зв'язку, а також інші органи виконавчої влади відповідно до Закону. Органом регулювання відносин у телекомунікаційній сфері є Національна комісія з питань регулювання зв'язку (НКРЗ), яка є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, підконтрольним Президенту України.
У Законі встановлюються правові основи діяльності операторів і провайдерів телекомунікацій, передбачена обов'язковість захисту інформації про споживача з їх боку та відповідальність за порушення вимог Закону.
Закон встановлює порядок доступу суб'єктів підприємництва до ринку телекомунікацій, ліцензовані види діяльності у телекомунікаційній сфері, порядок видачі, переоформлення, анулювання ліцензії. Визначається механізм адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг.
Також Законом встановлюється право операторів та провайдерів телекомунікацій самостійно визначати тарифи на телекомунікаційні послуги, за винятком тарифів на загальнодоступні послуги та послуги на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне становище на ринку цих послуг і підлягають державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів.
Окрім того, у ст.ст. 32 та 34 Закону окреслюються права споживачів телекомунікаційних послуг (державний захист прав споживача; вільний доступ до телекомунікаційних послуг; безпеку телекомунікаційних послуг; захист інформації про споживача тощо) та їх обов'язки (використовувати кінцеве обладнання, що має документ про підтвердження відповідності; не допускати використання кінцевого обладнання для вчинення протиправних дій; періодично здійснювати метрологічну перевірку лічильників як засобів вимірювальної техніки та ніші).
Відповідно в ст.ст. 38 та 39 Закону визначені права операторів і провайдерів телекомунікацій (скорочувати перелік або припиняти надання телекомунікаційних послуг, відключати кінцеве обладнання у визначених Законом випадках) та їх обов'язки (надавати щорічно інформацію про свої телекомунікаційні мережі до Центрального органу виконавчої влади в галузі зв'язку (ЦОВЗ); вести облікову та іншу документацію щодо телекомунікаційних мереж та взаємоз'єднання з іншими мережами; оприлюднювати тарифи на телекомунікаційні послуги; забезпечувати використання наданого номерного ресурсу; попереджати споживачів про скорочення переліку телекомунікаційних послуг чи відключення кінцевого обладнання; вживати заходів для недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами тощо).
Законом передбачено першочерговий порядок надання телекомунікаційних послуг підрозділам МО України, СБ України, МВС України, МНС України, ДПС України та особливий, встановлений КМ України, порядок відключення кінцевого обладнання, належного цим державним органам, а також з'єднувальних ліній служб екстреного виклику.
У Законі також передбачено, що оператори, провайдери телекомунікацій зобов'язані забезпечувати готовність своїх телекомунікаційних мереж до роботи в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану, в тому числі можливість оповіщення своїх споживачів у цих умовах. Вони зобов'язані зупинити свою діяльність у сфері телекомунікацій відповідно до Закону і в порядку встановленому ЦОВЗ та узгодженому з НКРЗ, а також здійснювати інші законні вимоги уповноважених державних органів.
Також Законом передбачено відповідні нормативні положення щодо порядку адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет (ст. 56), міжнародне співробітництво та взаємодію у сфері телекомунікацій (ст.ст. 72-74).
Закон України "Про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах" від 31.05.2005 р. № 2594-IV (далі – Закон) регулює відносини у сфері захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нормативні акти конститутивного напрямку, які закріплюють визначальні положення щодо забезпечення інформаційної безпеки України“ на сторінці 8. Приємного читання.
