Окремо в Законі визначено державні гарантії забезпечення захисту персональних даних у базах таких даних (ст. 24), випадки обмеження прав суб'єктів персональних даних, які захищені законом (ст. 25), відповідальність за порушення законодавства про захист персональних даних (ст. 28), а також порядок фінансування робіт із захисту персональних даних (ст. 26), застосування норм цього Закону (ст. 27) та міжнародне співробітництво (ст. 29).
Іншим важливим законодавчим актом, що регулює інформаційну діяльність у сфері державної таємниці є Закон України "Про державну таємницю" від 21.01.1994 р. №3855-ХІІ (далі – Закон), який регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням матеріальних носіїв та її охороною з метою захисту національної безпеки України.
Дія цього Закону поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші органи державної влади, Верховну Раду та Раду міністрів АР Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності, об'єднання громадян, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці (ст. 3).
Відповідно до ст. 4 Закону, державну політику щодо державної таємниці як складову засад внутрішньої та зовнішньої політики визначає Верховна Рада України. Окрім того, Законом визначено компетенцію органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у сфері охорони державної таємниці (ст. 5), здійснення права власності на секретну інформацію та її матеріальні носії (ст. 6), а також порядок фінансування витрат на здійснення діяльності, пов'язаної з державною таємницею (ст. 7).
У розділі II Закону розкрито низку положень щодо віднесення інформації до державної таємниці. Зокрема, відповідно до ст. 8 Закону, до державної таємниці у встановленому Законом порядку відноситься інформація: 1) у сфері оборони; 2) у сфері економіки, науки і техники; 3) у сфері зовнішніх відносин; 4) у сфері державної безпеки та охорони правопорядку.
Також у розділі II Закону містяться положення, які визначають відомості, які не може бути віднесено до державної таємниці (їх зміст розкрито у Розділі 4. Свобода слова та інформація з обмеженим доступом).
Положення щодо засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації детально розкриті в Законі у Розділі III.
Окремою нормою (ст. 12) в Законі визначено положення щодо Зводу відомостей, що становлять державну таємницю. Ці положення конкретизовані в наказі СБ України №440 від 12.08.2005 р., яким затверджено Звід відомостей, що становлять державну таємницю.
Відповідним розділом в Законі виділено положення щодо охорони державної таємниці (Розділ IV). При цьому в ст. 18 Закону розкриті основні організаційно-правові заходи щодо охорони державної таємниці.
Зокрема, з метою охорони державної таємниці впроваджуються:
• єдині вимоги до виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування та обліку матеріальних носіїв секретної інформації;
• дозвільний порядок провадження державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
• обмеження оприлюднення, передачі іншій державі або поширення іншим шляхом секретної інформації;
• обмеження щодо перебування та діяльності в Україні іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, їх доступу до державної таємниці, а також розташування і переміщення об'єктів і технічних засобів, що їм належать;
• особливості здійснення державними органами їх функцій щодо державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов'язана з державною таємницею;
• режим секретності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею;
• спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємниці;
• технічний та криптографічний захисти секретної інформації.
У Законі врегульовані обов'язки громадян України щодо збереження державної таємниці (ст. 28), обмеження їх прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці (ст. 29), а також положення щодо компенсації у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до неї (ст. 30).
Окрім того, Закон України "Про державну таємницю" містить низку важливих положень щодо встановлення обмежень на оприлюднення секретної інформації (ст. 31), щодо передачі державної таємниці іноземній державі чи міжнародній організації (ст. 32), а також обмежень, пов'язаних з державною таємницею, щодо перебування і діяльності в Україні іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, а також розташування та переміщення об'єктів і технічних засобів, що їм належать (ст. 33).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нормативні акти конститутивного напрямку, які закріплюють визначальні положення щодо забезпечення інформаційної безпеки України“ на сторінці 3. Приємного читання.
