Активні методи. За Г. Ващенком, "суть їх у такій організації навчання, що розрахована найбільшою мірою на розвиток в учнів ініціативи й самостійної думки" (Ващенко Г. — 2, 1997, с. 118). Характерною ознакою цих методів є те, що вони постійно спонукають учня до творчого вчинку. їх взагалі варто було би назвати творчими методами. Творчий вчинок передбачає дію, яка здійснюється людиною вперше і у певній незалежності від "рецептів ззовні". Як зазначалося раніше, в цьому випадку учень виходить за межі відомого йому інформативного поля (за межі ЗУН-ів) і щось "відкриває", про щось "здогадується", щось "винаходить" — унаслідок напруження своїх здібностей, волі, мислення, уяви тощо. Можна припустити, що його інтелект сам виробляє потрібну інформацію (вона і тут необхідна!), або ж, відповідно до іншої гіпотези, "зчитує" її з "абсолютного розуму", що оточує нас. За таких умов максимально діють усі потрібні психічні функції дитини. "Робота учня при активних методах в основному нагадує роботу вченого-дослідника або його діяча, що розв'язує певне практичне завдання" (Ващенко Г. — 2, 1997, с. 119).
Діяльність учня. Процес застосування таких методів має переважно евристичний характер. При цьому хибною є думка, що "творити" можуть лише окремі, дуже обдаровані діти. Описати свою дорогу до школи (розповісти про свою родину тощо) може і середній, і навіть слабший учень. Тим часом, це вже робота творча, хоча і не надто складна, бо зміст її підказує досвід. Найбільш ефективною формою звіту учня про виконання такої роботи є звіт письмовий —у вигляді твору (реферату тощо).
Діяльність учителя передбачає, щоб він постійно давав дитині шанс на творчість. Вивчення вірша напам'ять чи механічне (без власної інтерпретації) його відтворення є роботою репродуктивною, навіть якщо її виконує учень здібний. Творчим є процес написання вірша. Участь учителя зводиться до постановки проблеми. Зробивши це, він, як гласить китайська мудрість, далі "діє через недіяння", тобто свідомо звужує свою ініціативу.
Активні методи є вершиною досягнення дидактики і її високою метою: спонукати дитину до творчості, самостійності, ініціативи, до нестандартного, евристичного мислення і розвитку волі, без чого ці можливості марнуються. Це — питання часу, і педагогіка повинна давати на них відповідь.
Фронтальні форми роботи
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теоретичні основи сучасної української педагогіки» автора Вишневcький О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 11. Діяльність на уроці: методи, форми і засоби“ на сторінці 2. Приємного читання.
