На визнанні двоєдиності людини будує свою філософію виховання і К. Ушинський. Звідси й висновки щодо методів виховання: вони повинні носити як раціональний, так й ірраціональний (містичний) характер. "Наука, — пише він, — вивчає тільки те, що можна збагнути, релігія спрямовує дух людини до вічного й вічно незбагненного. Свідома думка є основою науки; вроджена кожній людині віра — основою релігії" (Ушинський К., 1954, т. 1, с. 304—806).
Християнство і виховання активної людини. Людина народжується для діяльності. Особливо високу активність завжди виявляє маленька дитина, що часто завдає батькам клопоту. У підлітка і в дорослої людини життєва активність пов'язана з потребою самовираження і самоутвердження в соціальному середовищі. У всіх таких випадках людина діє відповідно до своїх поглядів (прийнятих нею вартостей) і тим самим домагається двох головних результатів: утверджує цінності в собі й поширює їх на навколишнє середовище, на людей, які її оточують. Цей природний закон має і своє педагогічне трактування: активна діяльність людини є дуже важливим чинником виховання (К. Ушинський, Г. Ващенко, В. Сухомлинський та ін.).
Християнський світогляд приймає і схвалює активність людини, зокрема й господарську, що відбито у відомій притчі про виноград. Але він вносить сюди і своє уточнення, яке полягає в тому, що будь-яка діяльність людини повинна мати моральну ціну, націленість на добро. Добро повинно діяти через людину. Воно не є безтілесним і немічним, як це часто уявляють собі люди, які чули випадково щось про "другу щоку". За всієї своєї ідеальної сутності, добро є реальною силою, бо спирається на волю і розум людини, протистоїть злу. "Християнський ідеал є не втеча від світу, як від чистого зла, а активне оволодіння світом для його зцілення і спасіння... Мета християнського життя є не боязкий ізоляціонізм, а мужня перемога над світом" (Франк С, 1992, с. 369). Християнська вимога активності добра закладена в понятті "гріха пасивності", тобто гріха, який чинить людина, коли мовчки споглядає гріх.
Християнський світогляд передбачає два способи боротьби зі злом. По-перше, вічне намагання добра через нас утвердитись в інших, поширитися на душі інших, вплинути на зло і спонукати його до позитивних змін. Робимо це власним прикладом, шляхом передачі іншим свого духовного досвіду. В цьому плані в будь-якому соціальному оточенні велику роль відіграє "біла ворона". її вплив може бути дуже великим і корисним.
По-друге, це боротьба зі злом шляхом застосування сили і волі, часто вдаючись і до таких методів, якими послуговується зло. Цей спосіб самооборони добра протиставляється толстовському "непротивленню злу насилием". Для обґрунтування прийнятності цього способу боротьби зі злом, як правило, наводиться епізод з життя Христа, який з допомогою батога виганяв гендлярів з Храму Божого. Глибинний зміст цього епізоду полягає в тому, що християнин зобов'язаний чинити опір злу, в тому числі й за допомогою сили.
Характеризуючи ставлення християнства до силової боротьби, зокрема до війн, Г. Ващенко писав: "З християнського погляду треба розрізняти війни напасницькі, що проводяться з метою захоплення і поневолення інших народів, та війни оборонні, що мають на меті оборону Батьківщини від напасника або визволення її від невільницького ярма. Коли перші з них, безумовно, суперечать самому духові християнства, то другі цілком з ним у згоді, бо це є війни зі злом, насильством і неправдою" (Ващенко Г., 2003, с. 157).
Зрештою, християнський світогляд, визнаючи потребу активної боротьби зі злом, принципово відкидає боротьбу задля боротьби. Це означає, що застосовувані методи протистояння злу відкидають помсту і перевершення зусиль щодо конкретних потреб. Людині й народам властиво "забуватися", не контролювати свої зусилля, перевершувати потреби, коли вимога справедливості (і, таким чином, боротьба за справедливість) перетворюється на боротьбу задля боротьби. Обмеження вибору методів і обмеження міри опору завжди вирізняє християнський світогляд. Про це вже йшлося в попередніх розділах.
Потреба активної протидії злу пов'язана з тим, що все життя — гріховне, і людина вкорінена в нього. Через це вона дуже часто опиняється в ситуації неминучого вибору між злом меншим і злом більшим. Потяг до справедливості змушує людину йти на менший гріховний вчинок, щоб запобігти гріхові більшому. Це особливо характерно, якщо дія людини продиктована любов'ю до батьківщини, до людей, тобто якщо гріх пасивності й бездіяльності, покірності силам зла є більшим, ніж гріх активної протидії злу. Боротьба за справедливість неминуча всюди, де панує несправедливість — незалежно чи йдеться про стосунки між людьми, чи про стосунки між суспільними групами та народами.
Проблема активного утвердження добра в людині шляхом її власного впливу на зовнішнє середовище і духовного опору та духовної оборони добра трактується у християнській філософії як один з важливих критеріїв оцінки методів виховання.
Чинники виховання та розвитку
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теоретичні основи сучасної української педагогіки» автора Вишневcький О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „З арсеналу традиційно-християнських поглядів“ на сторінці 2. Приємного читання.
