Проблема рівності виховника і вихованця — студента і професора, офіцера і рядового військовика, батька й дитини — може викликати заперечення, бо йдеться про різні соціальні становища, досвід, звання. Все це так. Але є в цих людей щось однакове для всіх — душа. Повірмо на мить, що душа — від Бога, що кожній людині вона дана Творцем, і ми схилимось до думки, що душі людей в певному сенсі рівноцінні. Саме тому душа і виступає універсальним чинником єднання людей, носієм універсальних для всіх почувань. Ми взагалі й не мали би змоги спілкуватися з людьми не нашого кола і не нашого рівня, не розуміли би наших пращурів і персонажів стародавніх літературних творів, якби в нас не було цієї універсальної спорідненості душ. І коли щось заважає нам у спілкуванні, то це власне відчуття переваги — не душевної, а переваги в правах, досвіді, віці, знаннях тощо. Не в усіх є готовність відкрити свою душу, діє страх видатись "простодушним", "поступитися своїми правами", "понизити свій статус", відмовитись від "переваг".
Педагогічний талант полягає в умінні відчути в дитині рівну собі людину, таким чином, вийти на душевне спілкування з нею. Виховнику потрібен не великий розум, а добре серце, здатність "віддавати його дітям" (В. Сухомлинський), готовність до визнання рівності душ. Він повинен бути безпечним для вихованця, користуватися його довір'ям.
Якщо під спілкуванням розуміти діалог душ, то, звичайно, його неможливо планувати. Спілкування — "випадкове" і не передбачуване. Можливо, саме тому якась хвилина його може спричинити поворот у житті вихованця.
Спілкування започатковується контактом, зумовленим певними, іноді випадковими обставинами, ситуаціями. Зовнішнім виразником душі людини є засоби спілкування — голос, погляд, лексика, інтонація тощо. Вони відбивають наміри мовця, вселяють довір'я або сигналізують про небезпеку.
Голос з його інтонаціями і відтінками виражає наміри. З голосом матері, його фонетичними особливостями дитина знайомиться ще до народження. Зауважено, що у матерів, голоси яких виражають доброту, діти плачуть не так часто й нервово. Вони сприймають не зміст слів, не мовлення матері та найближчих людей, а морально-емоційне забарвлення, насиченість добротою, гумором і т. ін.
Іншим могутнім засобом виховання є погляд. Він буває всіляким, несе безліч відтінків і значень. І добрий виховник завжди залишає за порогом своєї душі погляд, що відбиває негативні морально-оцінні характеристики учнів — глузування, незадоволення, байдужість, підозрілість, дратівливість тощо. Усе це, виражене в погляді, ранить вихованця глибше, ніж відповідні слова.
З арсеналу традиційно-християнських поглядів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теоретичні основи сучасної української педагогіки» автора Вишневcький О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Педагогічне спілкування“ на сторінці 2. Приємного читання.
