Розділ десятий. Технологічність процесу навчання

10.1.3. Проблемне навчання.

Висока ефективність проблемного навчання ні в кого з науковців та учителів сучасної школи не викликає сумніву, однак його використання в шкільній практиці явище не таке вже і часте. Однією з причин цього є порівняно складна технологія його реалізації. Структура проблемного вивчення матеріалу включає в себе такі етапи:

– створення проблемної ситуації;

– формулювання проблеми;

– висунення гіпотез;

– перевірка висунутих гіпотез;

– аналіз результатів перевірки гіпотез, висновок і узагальнення;

– повернення до проблемної ситуації.

Проблемне вивчення матеріалу розпочинається зі створення проблемної ситуації. Чому саме з проблемної ситуації, а не з формулювання проблеми? Якби навчання розпочинати відразу з формулювання проблеми, то учні сприйняли б цю проблему як не “свою” і напевне дехто з них подумав би: учитель її сформулював, то ж учитель нехай її і розв'язує. Виникає, таким чином, необхідність здійснити такі кроки, які б наблизили проблему до учня, тобто такі кроки, після яких учень проблему сприйняв би як свою власну. Отже, проблемна ситуація – це своєрідна сходинка, з якої можна вийти на формулювання проблеми, це засіб для формування інтересу учнів до цього питання. Але це тільки один аспект проблемної ситуації.

Проблемна ситуація – це ускладнення або задача, яка може вивести учня на формулювання проблеми. Мова йде про те, що це, очевидно, таке ускладнення (задача), коли пошук шляхів виходу з нього призводить до формулювання проблеми.

Проблемна ситуація характеризується уявною несумісністю двох інформацій. Поєднання двох несумісних інформацій, яке породжує проблему, називають інформаційно-пізнавальною суперечністю. Структуру її можна подати у вигляді поєднання однієї інформації з їй несумісною другою інформацією, об'єднаних за допомогою логічного сполучника і. Необхідно підкреслити, що проблемну ситуацію не можна створювати на незнанні учнями якого-небудь матеріалу, вона завжди створюється на знанні, але на суперечливому знанні.

Після створення проблемної ситуації наступає формулювання проблеми.

Проблема – це об'єктивно виникаюче в ході пізнання питання або цілий комплекс питань, розв'язання яких становить значний практичний чи теоретичний інтерес.

Як же підвести учнів до формулювання проблеми? Зазначимо, що уміння бачити проблему там, де вона є, не менш важливе від уміння її вирішити. До того ж, розв'язання проблем, виявлених самими учнями, проходить на вищому рівні розумової активності.

Побачити проблему – це означає усвідомити те питання, яке витікає з поєднання несумісних інформацій. Уявна несумісність цих суперечливих інформацій і веде до виникнення запитання, до формулювання проблеми.

Думка людини спрямована на те, щоб не допустити логічного протиріччя, але це можна зробити тільки через постановку проблемного питання.

Запитання “чому?”, яке виникає в результаті проблемної ситуації є лише першим і необхідним кроком до формулювання проблеми, а для її остаточного формулювання необхідно всебічно і глибоко проаналізувати саму проблемну ситуацію.

Третім етапом у реалізації технології проблемного навчання є висунення гіпотез щодо шляхів розв'язання сформульованої проблеми. Гіпотеза – це своєрідна стратегія вирішення проблеми. її створення можливе тільки тоді, коли учні дуже глибоко вникнуть у суть самої проблеми, осмислять її глибину.

Взагалі кажучи, в ході уроку учні разом з учителем можуть висунути декілька гіпотез вирішення поставленої проблеми. Кожну з них необхідно перевірити. Отже, наступний етап технології проблемного вивчення матеріалу – перевірка висунутих гіпотез.

Перевірка висунутих гіпотез передбачає включення учнів в активну розумову діяльність. Вона відбувається з допомогою учителя. Якщо декілька учнів висунули гіпотези, то виникає потреба сформувати групи, які б займалися перевіркою кожної гіпотези. Необхідно вислухати кожну групу, знайти в їх міркуваннях помилку, якщо вона є.