Необхідною умовою розвитку суспільства є передача з покоління в покоління узагальненого в різних видах людської діяльності досвіду. Молодше покоління людей не лише засвоює цей досвід, але й з часом його розвиває, розширює і збагачує.
Навчання, виховання і розвиток утворюють цілісний навчально-виховний процес, а педагогіка – наука, яка вивчає його. Оскільки навчання – це велика частина цього процесу, то дидактика, яка вивчає закономірності навчання, є частиною педагогіки. Проте дидактику можна розглядати і як самостійну, автономну педагогічну науку. Зрозуміло, що виокремлення дидактики як окремої частини педагогіки як цілісної навчальної дисципліни – це всього лише прийом, своєрідний метод, який служить єдиній меті – вивчити процес навчання, його закономірності, щоб потім їх врахувати в шкільній практиці. Але проблема в тому, що при такому підході дидактика не розглядає як інтегрувати у єдиний цілісний процес ці дидактичні закономірності. Такого завдання вона не розв'язує, а пропонує лише дидактичні принципи, закони і закономірності та правила навчання кожному вчителеві для їх інтеграції в цілісний навчально-виховний процес, але нічого не говорить про те, як здійснити цей синтез. Тут дидактика залишає вчителя сам на сам з цими проблемами. Тому сучасна дидактика за великим рахунком далека від шкільної практики. Отже залишається єдиний вихід: розглядати в дидактиці цілісний навчально-виховний процес. Надіятись на загальну педагогіку немає чого, оскільки з процесами виховання і розвитку ситуація така ж.
Серед трьох процесів: навчання, виховання і розвиток базовим є процес навчання. Саме на його основі і повинна здійснюватись інтеграція двох інших процесів. Тому дидактика і має займатися вивченням навчання з урахуванням того, що цей процес має інтегруватися з двома іншими, утворюючи єдиний цілісний навчально-виховний процес. Отже дидактика повинна займатися не лише вивченням закономірностей процесу навчання, але й інтеграцією усіх трьох процесів у єдине ціле на основі навчання.
Кожна наука володіє своїми, їй притаманними методами дослідження. Не є винятком з цього правила і педагогіка. Одним з її дуже потужних методів дослідження педагогічних явищ є системний підхід. Він виконує багатофункціональну роль, а саме: як методологічний принцип, як методологічна установка і як конкретно-науковий метод дослідження. Процес навчання – це процес взаємодії учителя і учнів через посередництво так званої дидактичної системи. Елементами цієї системи є: цілі навчання, зміст навчання, методи, засоби та організаційні форми навчання. В основі процесу навчання лежить дидактичний цикл, з якого слідує, що учитель, враховуючи, індивідуально- типологічні якості учня, його навчально-пізнавальний досвід може успішно організувати навчально-виховний процес. З сучасних методів науково-педагогічного дослідження особливого застосування у сучасній дидактиці набули системний підхід, метод тестів, метод моделювання та метод кваліметрії. Сьогоднішню сучасну, як і взагалі новітню школу важко уявити без експериментування, без дослідно-експериментальної роботи. Нею все більше зайняті не лише члени дирекції школи, але й прості вчителі. Знайомство з тими методами науково-педагогічних досліджень, які були описані вище, допоможе в організації такої роботи.
Розділ третій. Загальна характеристика процесу навчання
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дидактика новітньої школи» автора Малафіїк І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Найважливіше у розділі“ на сторінці 1. Приємного читання.