Розділ п'ятий. Дидактична система

З попереднього відомо, що базова дидактична система – це взаємопов'язана сукупність елементів, якими є: цілі навчання (1), зміст (2), методи (3), засоби (4) та організаційні форми навчання (5).

Відповідно до логіки функціонально-морфологічної системної структури, як інваріанту будь- якої системи, вивчення об'єкта як системи розпочинається з визначення рівня ієрархії системи, її функції, системоутворювального чинника і закінчується визначенням емерджентної властивості системи. Порушуючи цю логіку, вивчення дидактичної системи ми розпочнемо з елементів системи, оскільки це відразу дасть можливість створити чітке і зрозуміле уявлення про ціле, яким і є ця дидактична система. Отже розпочнемо з вивчення цілей навчання. Для багатьох це поняття є просто надуманим. У цьому ми мали можливість переконатися відразу після виходу у світ нашої “Дидактики” у 2005 році. Ми, однак, уважаємо, що створити сучасну дидактику без нього, як і побудувати навчальний процес без цього поняття, використовуючи лише поняття “мета навчання”, дуже важко, а практично неможливо.

Рис. 13. Дидактична система

5.1. Мета і цілі навчання

5.1.1. Мета і цілі навчання: що спільного і які відмінності між ними.

5.2.2. Ієрархічність цілей і мети навчання і виховання.

Але ще Л.М. Тол стой радив визначати мету виховання для усього життя, для кожного року, місяця, тижня, дня, години, хвилини, при цьому у випадку необхідності жертвувати нижчі цілі вищим. Ця думка є прямим підтвердженням того, що мета виховання має ієрархічну будову. Ієрархічність означає ступін- чатість.

Розглянемо, як ієрархічна властивість мети виховання відображена у педагогіках сучасних авторів. У всіх педагогіках прийнята така схема: спочатку описується мета виховання на загальному (найвищому) рівні, а потім автори описують завдання з різних видів виховання: фізичного, морального, розумового тощо.

Схема, що показана на рис. 14, ілюструє це твердження.

Рис. 14. Мета і завдання виховання

Винятку з цього правила ми не знайшли, навіть у тих навчальних книгах, які іменують себе підручниками і мають гриф МОН України.

Однак, навіть побіжний погляд на цю схему дає підстави для запитання: як все-таки із загальної мети виховання, якою є всебічно і гармонійно розвинена особистість, можна визначити і сформулювати завдання виховання. Відповіді на це запитання не може дати жодна педагогічна теорія і навіть логіка. Просто це неможливо в принципі. Проблема в тім, що нам невідомо кінцевий результат виховання, виражений у конкретних, чітких, однозначно сформульованих поняттях. Як це слідує з українського тлумачного словника, цей результат може бути поіменовано як ціль виховання, ціль навчання, ціль розвитку.

Поняття цілі виховання (навчання, розвитку) є тим проміжним результатом, тією проміжною ланкою, яка може забезпечити плавне і чітко детерміноване та однозначне формулювання завдань виховання. Ця думка ілюструється схемою, що показана на рис. 15.

Рис. 15. Цілі виховання у структурі загальної мети виховання

Всебічно розвинена гармонійна особистість – це та мета, той кінцевий результат, який з тих пір, як людство стало задумуватися над вихованням підростаючого покоління, виступала в якості ведучої, провідної ідеї, ідеала.

Однак, історія розвитку людського суспільства, вивчення закономірностей розвитку індивіда показала, що, по-перше, в одній людині реально не можуть бути розвинені на достатньо високому рівні всі сторони її особистості, а, по-друге, соціально-політичні умови не завжди цьому сприяють, а в більшій мірі суспільство, держава просто не в змозі забезпечити відповідною матеріальною базою. Історія людства знає немало видатних, великих людей, але навіть вони не були розвинені всебічно в однаковій мірі.

Отже можна зробити висновок, що мета: “виховання всесторонньо і гармонійно розвиненої особистості” є за своєю суттю нереальною, більше всього вона є ідеальною метою виховання. її функція полягає в тому, щоб бути орієнтиром на можливості людини. У ній закладено сильне гуманне начало – віра у можливості людини.

Орієнтуватися на ідеальну мету виховання необхідно у вихованні дітей будь-якого віку, адже наука сьогодні ще не дає відповіді на запитання, з яким “даром” прийшла людина на Землю, в якій галузі вона буде найбільш виразна і успішна. А тому, щоб не допустити помилки, розвиваючи одне і притримуючи друге, яке було вибрано дорослим, необхідно створювати умови, в яких би дитина могла попробувати себе в різних напрямках. Завдання вчителя – уважно спостерігати за розвитком дитини, не пропустити пагінців того, що характерно для цієї дитини, навколо якого буде вибудовуватися гармонія її особистості.

Але якщо існує ідеальна мета виховання, то має існувати і реальна мета виховання, тобто така, яка може бути реалізована при наявності конкретних умов, у конкретному суспільстві стосовно конкретної дитини або людини взагалі. Таким чином, існування реальної мети виховання є об'єктивно зумовленою дією багатьох реальних, конкретних чинників.