Розділ «Вступ»

Сьогодні більшість педагогів розглядають педагогіку як комплекс педагогічних наук, тобто як комплекс наук про виховання людини. Однією зі складових цього комплексу є дидактика. Якщо ж дидактику розглядати як частину педагогіки, яка вивчає процес навчання, то, як показала практика, залишаються осторонь проблеми забезпечення єдності навчання, виховання і розвитку учнів. Але дидактика у наш час є настільки розвиненою галуззю педагогічних знань, що вона здобула право називатися самостійною педагогічною наукою. Це означає, що є необхідність визначити всю її логічну структуру, встановити її об'єкт і предмет вивчення, завдання, розкрити теоретико-методологічну основу дидактики.

При такому підході об'єктом дидактики варто було б вибрати навчально-виховний процес, а її предметом – механізми і закономірності цього процесу. Зрозуміло, що постає проблема вибору методу дослідження дидактичних проблем. Вибір упав на системний підхід. Саме він дозволяє всебічно розглянути дидактичну систему, базове поняття, яке акумулює в собі практично всі дидактичні проблеми, а також дидактичний цикл, у якому сконцентровано всі проблеми процесу навчання. А це означає, що процес навчання повинен розглядатися крізь призму дидактичної системи, а отже розвиток і виховання учнів під час навчання повинні вивчатися в єдності з навчанням. У зв'язку з цим виклад змісту дидактики розпочинається з деякого екскурсу в педагогіку, тим самим створюється основа для руху думки читача від цілого до частин.

Однією з особливостей сучасного навчально-виховного процесу є його технологічність, яка передбачає використання у цьому процесі нових педагогічних технологій. Але кожна технологія, в свою чергу, передбачає реалізацію конкретних цілей навчання, знання яких є необхідною умовою для організації процесу навчання в сучасній школі. Саме тому в дидактиці велика увага приділена проблемі цілей навчання, їх класифікації та поділу на групи. Варто зупинитися на тому, що всі цілі навчання поділяються на чотири, а не на три групи, як звикли всі вважати у вигляді славнозвісної “триєдиної мети”.

Проблема цілей навчання важлива ще й тому, що основою для вивчення навчально-виховного процесу є базова дидактична система, в якій першим елементом є цілі навчання. Зрозуміло, що виникає потреба розглянути способи вираження цих цілей, а тому в посібнику, крім відомих, розглядається ще й таксономія Блума як один із зарубіжних способів їх вираження.

Ще однією особливістю цього посібника є те, що всі дидактичні явища, процеси, факти розглядаються крізь призму одного із найпотужніших методів дослідження педагогічної дійсності – системного підходу і його операційно-інструментального зразка – методу системно-змістової декомпозиції знань у формі системної призми. Лише за тієї умови, що в дидактиці буде проілюстрована “робота” конкретного методу науково-педагогічного дослідження, дидактика набуває наукоподібності, а не виглядатиме як такий собі набір положень, тверджень, невідомо звідки взятих, адже зрозуміло, що будь-яку науку такою, яка вона є, робить її метод.

Зауважимо й наступне. З усього навчально-виховного процесу ми виокремлюємо процес навчання, щоб глибше і ґрунтовніше вивчити його закономірності. З'ясувавши на теоретичному рівні низку дидактичних проблем, у педагогіці далі не вказується, як об'єднати, тобто як інтегрувати процеси навчання, виховання і розвитку в єдине ціле, в цілісність, тим самим ми практично залишаємо учителя сам на сам з надзвичайно важкою проблемою – організацією цілісного навчально-виховного процесу. У навчальному посібнику є намагання хоча б частково підійти до розв'язання зазначеної проблеми. Ці та інші проблеми і стали предметом розгляду у цьому посібнику.