Розділ «9.3. Системно-розвивальне навчання»

Дидактика новітньої школи

Вузлові питання теми:

9.3.1. Сутність системно-розвивального навчання.

9.3.2. Принцип системної диференціації.

9.3.3. Розвиток когнітивної системної структури.

Основні поняття теми: системно-розвивальне навчання, система, розум, системно-змістова декомпозиція, системно- змістова рефлексія, системність мислення, когнітивна карта, схема, системна диференціація, когнітивна структура.


9.3.1. Сутність системно-розвивалъного навчання.



9.3.2. Принцип системної диференціації у навчанні.


Проблема співвідношення навчання і розумового розвитку учнів хвилює педагогів-теоретиків і практиків ще з часів Г. Песталоцці і К.Д .Ушинського. У той чи інший період розвитку педагогічної думки вона поверталася до науковців і практиків різними своїми гранями, різними сторонами. Сьогодні в контексті означеної проблеми нас більше цікавить єдність двох процесів: диференціації та інтеграції. У реальному педагогічному процесі вони єдині і роз'єднати їх не можна, однак для глибшого і повнішого їх вивчення в подальшому їх аналізі ми виділяємо один і другий процеси, відділяємо один від одного і намагаємося вивчити кожен з них окремо, щоб вивчити глибше їх закономірності.

Серед усезагальних універсальних принципів або законів розвитку на першому місці стоїть закон розвитку від загального до часткового, від форм однорідно-простих, глобальних і цілісних до форм різнорідно-складних і внутрішньо розчленованих.

Ідея диференціації отримала експериментальне підтвердження в багатьох галузях знань. Велика роль у розвитку поглядів на диференціацію та інтеграцію належить Г. Спенсеру і Μ.І. Сеченову. У теоретичному плані інтеграція та диференціація отримала новий поштовх у працях А.А. Богданова (1917 рік).

Які риси диференціації виділяють учені? Ними, за Г. Спенсером, є такі три:

1. Виділення різноманітного в початковому однорідному. У процесі розвитку ціле, що несе певну функцію, розчленовується на частини, які вже самі володіють різними, більш специфічними функціями.

2. Ріст зв'язності частин.

3. Ріст визначеності.

У низько розвинутих організмів немає диференційованих частин, а у високоорганізованих – кожна частина виконує свою функцію. Зрозуміле і досить розгорнуте обґрунтування принципу диференціації у перенесенні його на навчання знаходимо у “Великій дидактиці” Я.А. Коменського. Він, зокрема, писав: “Усяке своє формування природа починає із самого загального і закінчує найбільш особливим” [113, с. 255]. Цю думку можна з повним правом віднести як до навчання, так і до розумового розвитку. Що ж до конкретно навчання, то “неправильно буде викладати науки з самого початку з усіма дрібницями, замість того, щоб пропонувати ним спочатку простий загальний огляд усіх знань” [там само, с. 256]. Винятково важливою для нас є й така його думка: “3 самого початку юнакам, яким потрібно дати освіту, необхідно дати основи загальної освіти, тобто розподілити навчальний матеріал так, щоб наступні потім заняття, очевидно, не вносили нічого нового, а являли собою розвиток отриманих знань у їх деталях” [там само, с. 256]. І далі, “будь-яка мова, будь-які науки або мистецтва повинні бути спочатку викладені в найпростіших елементах, щоб в учнів склалося загальне розуміння цілого їх” [там само, с. 256]. А в розділі “Основи легкості навчання і учіння” він пише, що “навчання юнацтва проходитиме легко, якщо:

III. При навчанні будуть іти від більш загального до більш часткового.

IV. Від більш легкого до більш складного” [там само, с. 260].

Словом, за Я.А. Коменським, “все, що підлягає вивченню, повинно спочатку пропонуватися в загальному вигляді, а потім по частинах” [там само, с. 307].

Однак теорія і практика навчання розвивалася так, що в основу його організації було покладено положення, яке перевірене віковою практикою: навчання, якщо воно правильно побудоване, повинно йти від простого до складного, тобто від відчуттів, чуттєвих образів до понять, законів, теорій, тобто до абстрактного мислення. Проте сталося так, що закон розвитку від загального до часткового, від абстрактного до конкретного не був сприйнятий ні педагогічною теорією, ні педагогічною практикою. Тим більше, що “Велика дидактика” Я.А. Коменського була забута майже на 200 років. Вважалося, що просте – це конкретне, а складне – це абстрактне, і тому шлях навчання від конкретного до абстрактного був прийнятий як шлях від простого до складного без будь-яких застережень.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дидактика новітньої школи» автора Малафіїк І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „9.3. Системно-розвивальне навчання“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ перший. Дидактика як галузь педагогічних знань

  • 1.2. Становлення і розвиток педагогіки як науки про виховання людини

  • Найважливіше у розділі

  • Розділ другий. Дидактичні дослідження

  • 2.2. Методи емпіричного і теоретичного дослідження у дидактиці

  • 2.3. Метод моделювання у дидактичних дослідженнях

  • 2.4. Метод тестів у педагогічних дослідженнях

  • 2.5. Метод кваліметрії

  • 2.6. Системний підхід у дидактичних дослідженнях

  • Найважливіше у розділі

  • Розділ третій. Загальна характеристика процесу навчання

  • 3.2. Суб'єктно-суб'єктна та суб'єктно-об'єктна взаємодії як цілісні утворення

  • 3.3. Учіння як система

  • 3.4. Окремі системи “Учіння”

  • 3.5. Окремі приклади застосування діяльнісного підходу до вивчення учіння

  • Найважливіше у розділі

  • Розділ четвертий. Принципи, закони, закономірності та правила навчання

  • 4.2. Закони та закономірності навчання

  • Найважливіше у розділі

  • Розділ п'ятий. Дидактична система

  • 5.2. Категорії вираження досвіду

  • 5.3. Компетенція та компетентність

  • 5.4. Поділ цілей навчання на групи

  • Найважливіше у розділі

  • Розділ шостий. Зміст освіти і навчання

  • 6.2. Питання теорії змісту освіти

  • Найважливіше у розділі

  • Розділ сьомий. Методи і засоби навчання

  • 7.2. Методи контролю, перевірки і оцінки навчальних досягнень учнів

  • 7.3. Засоби навчання та їх функції

  • Розділ восьмий. Організаційні форми навчання

  • 8.2. Урок

  • 8.3. Теорії уроку

  • 8.4. Нетрадиційний урок як розвиток структури традиційного

  • Тенденції розвитку уроку

  • Найважливіше у розділі

  • Розділ дев'ятий. Диференційоване і розвивальне навчання як його особливі види

  • 9.2. Класичні теорії розвивального навчання

  • 9.3. Системно-розвивальне навчання
  • 9.4. Навчання на основі руху пізнання від предмето- до системоцентризму

  • Найважливіше у розділі

  • Розділ десятий. Технологічність процесу навчання

  • Найважливіше у розділі