Розділ другий. Дидактичні дослідження

2.1. Методи науково-педагогічного дослідження

Вузлові питання теми:

2.1.1. Методологічні засади дидактики.

2.1.2. Про історичне та логічне в теоретичному пізнанні педагогічних явищ і фактів.

Основні педагогічні поняття теми: дидактичні дослідження, дидактичне явище, дидактичний процес, емпіричні знання, теоретичні знання.

2.1.1. Методологічні засади дидактики.

2.1.2. Про історичне і логічне в теоретичному пізнанні педагогічних явищ і фактів.

У статті, присвяченій логічному і історичному у педагогічних дослідженнях [8] відомий педагог Ф.Ф.Корольов писав, що історичне означає реальний, діючий розвиток природи, суспільства і самого пізнання, алогічне виступає як відображення у мисленні історичного розвитку об'єктивної дійсності. Взявши до уваги історичний розвиток самої предметної об'єктивної дійсності, філософи прийшли до думки, що науковий аналіз існування об'єктивної реальності вибирає шлях, протилежний її дійсному розвитку.

Спільність логічного (теоретичного) та історичного способів чи методів дослідження полягає у тому, що вони обоє застосовують абстрактно-теоретичні форми розгляду об'єкта, які допускають загальні наукові узагальнення. Але ступінь використання цих форм у першому і другому випадках різна. При теоретичному способі панує абстрактно-теоретичний розгляд, дослідження об'єкта, а конкретно-історичні форми відіграють підпорядковану роль. У теоретичних дослідженнях домінують абстрактно-теоретичні форми, а в історичних – конкретно-історичні форми, тобто, теоретичне пізнання виступає в абстрактній формі, а історичне – в конкретно-історичній.

У гносеологічному смислі конкретне – це предметна, об'єктивна реальність, тобто чуттєво сприйманий світ, а абстрактне – мисленне відображення зовнішнього, конкретного світу. У цього розумінні говорять, що пізнання йде від конкретного до абстрактного. Інша справа, коли мова йде про конкретне і абстрактне у мисленні. Наукова картина світу у сфері теорії і в сфері історії формується у ході руху мислення від абстрактного до конкретного.

Теорія виховання і історія виховання у широкому розумінні цих понять так чи інакше відображають виховання як систему, але відображають специфічним чином. Теоретичний метод означає дослідження і відображення переважно структури об'єкта, що розвивається, взаємовідношення його частин і функцій. Оскільки поняття структури має смисл щодо конкретної системи, то звідси слідує, що теоретичний метод дослідження передбачає обов'язковий розгляд об'єкта дослідження як системи. Історичний метод, у свою чергу, передбачає дослідження і відображення переважно генетичних відношень об'єкта, що розвивається. Це зовсім не означає абсолютного розділення і протиставлення структурних і генетичних зв'язків об'єкта. Строго кажучи, теоретичний метод відображає структурно-генетичні відношення, а історичний – генетично-структурні.

Філософи відзначають, що теоретичний аналіз структурних зв'язків і відношень на вищому етапі розвитку об'єкта є ключем для розуміння його генетичних зв'язків.

З розвитком об'єкта відбуваються зміни внутрішньої організації його елементів, сторін, моментів, зв'язків, структури. Перехід від одного якісного стану до іншого означає: 1) деякі кількісні зміни, що відбуваються в окремих складових компонентах системи; 2) виникнення якісно нових елементів об'єкта; 3) відмирання деяких старих елементів; 4) перетворення інших; 5) зміна структурних зв'язків системи.

Будь-який новий етап виникає у надрах старого етапу, але спочатку він існує лише у формі можливого. Дійсна власна історія об'єкта починається тоді, коли вже склалися, розвинулися специфічні для цього об'єкта відношення, коли він своїм власним рухом, власними внутрішніми протиріччями забезпечує свій подальший розвиток.