Розділ дев'ятий. Диференційоване і розвивальне навчання як його особливі види

9.1. Загальна характеристика диференційованого навчання

Вузлові питання теми:

9.1.1. Окремі сторінки історії диференційованого навчання.

9.1.2. Теоретичні засади диференційованого навчання.

9.1.3. Види диференціації навчання: зовнішня і внутрішня.

Основні поняття теми: фуркація, диференціація, диференційоване навчання, індивідуалізація навчання, внутрішня диференціація, зовнішня диференціація.

9.1.1. Окремі сторінки історії диференційованого навчання.

9.1.2. Теоретичні засади диференційованого навчання.

Психологи (І.Е.Унт та ін.) уважають, що необхідно враховувати такі особливості учнів, від яких найбільше залежить якість процесу учіння, варіабельність яких стосовно середніх показників учнів одного віку особливо велика і які стануть основою для формування індивідуальності учня. Такими особливостями є здібності та інтереси людини.

Як слідує з досліджень відомого психолога Б.М. Теплова, основні властивості нервової системи людини досить стабільні, тому вони утворюють хороший ґрунт для формування певної форми поведінки. І тому практична задача навчання полягає не в тому, щоб змінити індивідуальні властивості учня, а в тому, щоб для кожного типу нервової діяльності встановити найкращі шляхи навчання. Саме тому великого значення в контексті вищесказаного мають здібності та інтереси учня.

Під здібностями розуміють індивідуально-психологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої. Здібностями називають не будь-які взагалі індивідуальні особливості, а лише такі, які мають відношення до успішності виконання тої чи іншої діяльності.

Поняття здібностей не зводиться до тих знань, умінь і навичок, які вже сформовані в людини. Здібності можуть бути виявлені тільки на основі аналізу особливостей діяльності. Успішність діяльності залежить від комплексу здібностей, компенсація можлива в широких границях заміни одних здібностей іншими.

Загальні здібності – це загальні розумові, інтелектуальні здібності, які проявляються скрізь, у багатьох галузях діяльності.

Спеціальні здібності – це здібності до конкретних видів діяльності, наприклад, до музики, математики, техніки, мови і т.ін.

Для того, щоб здібності проявились, розвинулись, потрібне відповідне середовище, відповідне навчання.

Завдання школи полягає в тому, щоб природні задатки кожного школяра, кожної дитини, яка прийшла в школу перетворити у відповідні здібності. Ось чому багато дослідників проблеми диференціації навчання виступають за ранню профіліза- цію (диференціацію навчання).

Як показує практика та дослідження при оптимально підібраних умовах навчання переважна більшість школярів (дітей) мають середні здібності, малоздібні учні складають близько 5%, здібні, талановиті – теж біля 5% і 90% – складають звичайні учні з хорошими середніми здібностями.

Здібності людини не є вродженими особливостями людини. Спеціальні і загальні здібності мають спільний фундамент – задатки. Для того, щоб ці задатки проявились, розвинулись, потрібна відповідна діяльність, відповідне середовище, відповідне навчання.

Отже, зрозуміло, що диференціація навчання на основі здібностей учнів є одним із важливих шляхів здійснення диференційованого навчання в загальноосвітній школі.