Розділ «Найважливіше у розділі»

Розвивальне навчання будується на тому психічному новоутворенні, яке характерне для даного вікового періоду і яке його розвиває. Одним із таких новоутворень є навчальна діяльність, яка поєднує в собі особливості різних видів діяльності: гри (у ній найбільше цікавить процес) і праці (у ній найбільше цікавить результат). Це новоутворення, виникнувши в початкових класах, не розпадається з віком, а набуває нових рис і якостей. У старшому шкільному віці навчальна діяльність перебуває під великим впливом системного досвіду, який засновується на системності мислення, системності знань, і на системній діяльності.

Було встановлено, що вже у восьмому класі в учнів починають розвиватися такі пізнавальні структури, в основі яких лежить системність, тому можна говорити про особливе психічне новоутворення, яке характеризує старший шкільний вік. За В.В. Давидовим, якщо навчання побудоване на основі цього новоутворення і розвиває його, то воно є розвивальним. Один із варіантів навчання, яке може бути побудоване на цьому новоутворенні, назвав ще К.Д. Ушинський. Він пропонував спочатку давати знання, а вже потім їх упорядковувати в ціле. Ми прийняли інший варіант, коли процес набування знань відбувається одночасно з процесом їх організації в ціле, у систему знань. Цей процес відбувається на основі принципу системної диференціації та застосування системної декомпозиції знань. Принцип системної диференціації передбачає, що розвиток іде від загального до одиничного, від абстрактного до конкретного, тобто що поняття системи розвивається в напрямі від нерозчленованого цілого до подільного, розчленованого. Внутрішня когнітивна структура “система” і розвивається стихійним чином саме так.

Таким чином, системно-розвивальне навчання – це ніби двоярусне навчання: перший ярус пов'язаний із розвитком функціонально-морфологічної системної структури, другий – з набуттям досвіду її застосування в конкретних змістових ситуаціях. Кожен із них відбувається як рух від загального до одиничного, від абстрактного до конкретного. Оскільки в основі цього виду навчання лежить поняття системи, то воно і було названо системно-розвивальним. Таким чином, упорядкування знань у систему зумовлює збагачення змісту її елементів. Отже, з викладеного вище випливає, що однією з рис системності знань є збагачення змісту знань, тобто знання, організовані в систему, відрізняються від простої сукупності знань багатшим, а, отже, глибшим і повнішим змістом, такі знання несуть більше інформації про об'єкт вивчення, ніж знання, що впорядковані в просту сукупність.

Підсумовуючи все вище викладене, сформулюємо такі положення щодо форми виявлення системності знань:

Унаслідок накладання функціонально-морфологічної системної структури як схеми вивчення на об'єкт вивчення, отримаємо системноорганізовану інформацію про нього. Тому системність знань характеризуватиметься такою впорядкованістю знань у системне ціле, яка визначається функціонально-морфологічною структурою (функція системи – її рівень ієрархії – системоутворюючий чинник – елементи системи – її структура – емерджентна властивість системи знань).

Система знань як ціле виступає перед суб'єктом пізнання не однією якою-небудь системною властивістю (структурністю, емерджентністю, ієрархічністю, функціональністю), а їх інтегративною єдністю.