Розділ сьомий. Методи і засоби навчання

7.1. Загальна характеристика методу навчання

Вузлові питання теми:

7.1.1. Метод навчання як система.

7.1.2. Класифікації методів навчання.

7.1.3. Деякі особливості узагальненої класифікації методів навчання.

Основні поняття теми: метод навчання.

7.1.1. Метод навчання як система.

7.1.2. Класифікації методів навчання.

Класифікація методів навчання є засобом систематизації науково-педагогічних знань про методи навчання. Вона має теоретичне і практичне значення. Перше полягає у тому, що, здійснюючи класифікацію методів навчання за тією чи іншою основою, ми отримуємо все глибші і все повніші знання про метод навчання як елемент дидактичної системи, який дає відповідь на запитання: як вчити?

Практичне значення класифікації полягає у тому, що вона полегшує вибір метода навчання для досягнення певної конкретної цілі навчання. Як видно з попереднього, метод навчання

– це система з притаманними тільки їй характерними ознаками. Педагогічна наука знає багато класифікацій методів навчання. Але це не означає, що є класифікації методів навчання більш вдалі, а є і менш вдалі. Просто, в одних класифікаціях прийнято одну основу, а в інших – зовсім іншу. Є і класифікації, в яких за основу прийнято дві, три і навіть чотири ознаки [1; 2; 9].

а) Класифікація методів навчання на основі джерел інформації. У педагогіці відома класифікація методів навчання на основі джерел інформації, відповідно до якої методи поділяють на словесні, наочні, практичні. Ідея такої класифікації була у свій час висунута і обґрунтована багатьма відомими педагогами [1; 2; 3; 9; 10]. Словесні методи (бесіда, розповідь, пояснення, лекції тощо) характерні тим, що інформацію для засвоєння учень отримує вербальними засобами, тобто через слово.

Наочні методи – інформація для засвоєння одержується на основі сенсорно-перцептивної діяльності (демонстрування, ілюстрації, показ об'єкта, моделі).

Практичні методи. Суть їх у тому, що шляхом виконання практичних дій учень отримує деяку інформацію, яку аналізує, робить висновок і приходить до тих знань, які необхідно засвоїти. Особливість методу в тому, що діяльність з одержання знань може накладається в часі на діяльність з їх застосування, що дає важливий педагогічний ефект.

Ця класифікація у свій час піддавалася гострій критиці за те, що вона заснована виключно на зовнішніх формах діяльності вчителя і учнів, без врахування діяльності учнів. Звичайно, критика правильна, але ідеальну класифікацію, яка б враховувала всі сторони метода навчання навряд чи можна віднайти.

б) Класифікація методів навчання на основі самостійної пізнавальної діяльності учнів. Не менш відома класифікація методів навчання на основі самостійної пізнавальної діяльності, яку запропонували І.Я. Лернер і М.М.Скаткін [3; 4; 6]. Цю класифікацію складають пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, частково-пошуковий, дослідницький методи, метод проблемного вивчення матеріалу. Вони названі в порядку зростання міри самостійної пізнавальної діяльності учнів.

Пояснювально-ілюстративний метод навчання. Цей метод призначений для забезпечення розуміння учнями суті матеріалу, який вивчається. Розуміння, як відомо, це не тільки результат, а й процес, у ході якого людина встановлює зв'язок невідомого з відомим, підводить невідоме поняття під відоме, порівнює невідоме з відомим.

Виділити основу для порівняння, визначити напрям встановлення зв'язків – це прерогатива вчителя, тому він на себе бере цю функцію, звичайно в межах розумного. Те, що учень може зробити сам, він має сам і зробити, програму дій задає або учитель, або він складає її спільно з учнями. Тому цей метод може мати такі форми вияву, як розповідь, бесіда, лекція, пояснення, ілюстрація, демонстрація дослідів, схем, картин, обговорення і т.д.

Крім того, цей метод заснований на особливостях сприймання, а це означає, що учитель має знайти такі способи дії, які б виводили учня не тільки на правильне розуміння матеріалу, який вивчається, але й сприяли б формуванню правильних, повних і чітких уявлень про об'єкт і предмет вивчення.