Розділ «5.3. Компетенція та компетентність»

Вузлові питання теми:

5.3.1. Компетенція як система.

5.3.2. Компетентність та його суть.

Основні поняття теми: компетенція, компетентність.

5.3.1. Компетенція як система.

5.3.2. Компетентність і його суть.

Розглянемо далі друге основне поняття компетентнісного підходу – компетентність.

Її можна визначити як готовність і здатність до використання і застосування однієї або багатьох компетенцій. Компетентність також є цілісним утворенням, а тому її можна розглядати як цілісну систему. Визначимо усі характеристики цієї системи.

Рівень ієрархи: неважко побачити, що компетентність – це деяка якість особистості. Адже в одній і тій же галузі, або в одній і тій же темі різні пізнавальні суб'єкти почувають себе по-різному. Отже зрозуміло, що компетентність – це характеристика особистості. Саме на основі цієї характеристики і відрізняються дві особистості у площині пізнавальних можливостей у конкретній темі чи навіть цілої галузі. Аналіз показує, що цією характеристикою суб'єкта пізнання є його якість пізнавальних можливостей. У зв'язку з цим і варто розглянути компетентність як систему пізнавальних можливостей суб'єкта пізнання.

Рівень ієрархії: у зв'язках компетентності із зовнішнім середовищем можна виділити зв'язки субординації (підпорядкування) та зв'язки координації (врахування). Субординація зв'язків виглядає так: компетентність має зв'язок із технологіями пошуково-пізнавальної діяльності, вона певним чином пов'язана з теорією і методологією пізнавальної діяльності.

Щодо зв'язків координації, то компетентність пов'язана з компетенціями, з методами пізнання. Що дає вивчення цих зв'язків? Так як технологія – це своєрідний алгоритм дій, то стає зрозуміло, що і компетентність також у своїй структурі має риси алгоритму, структура якого визначається змістовим наповненням теми чи навіть цілої галузі. Однак у різних суб'єктів пізнання ця структура буде залежати від наявного пізнавального досвіду. Зрозуміло, що компетентність залежить також від володіння багатьма компетенціями, взятими в їх сукупності, а також від особливостей тих методологічних підходів, які суб'єкт пізнання взяв на озброєння.

Функція системи: бути необхідною і достатньою умовою для отримання конкретного результату пізнання. Компетентність передбачає не лише уявляти кінцевий результат, але й фіксувати проміжні результати.

Системоутворювальний чинник: концентрація зусиль суб'єкта пізнання на отримання конкретного результату.

Елементи системи: одна або декілька компетенцій, досвід їх застосування, предметно-змістові знання та відповідні уміння, постійна рефлексія своїх дій.

Системоутворювальний чинник: орієнтація на кінцевий результат з врахуванням принципу доповнювальності.

Структура системи: чітке усвідомлення завдання та вибудова послідовності своїх дій з постійним самоаналізом проміжних результатів – це і є те положення, навколо якого концентруються усі елементи системи.

Емерджентна властивість: кінцевий результат як продукт застосування усієї структури компетентнісної системи з глибоким аналізом отриманого результату у напрямі здійснення корекції.

Отже, компетентнісний підхід – це позиція суб'єкта дослідження, яка полягає в тому, що під час дослідження деякого об'єкта (предмета дослідження) чи будь-якої ситуації використовуються відповідні компетенції та компетентності як засоби або інструменти пізнання, виявляючи при цьому свою операціональність та інструментальність.