Розділ «5.3. Компетенція та компетентність»

Дидактика новітньої школи

Вузлові питання теми:

5.3.1. Компетенція як система.

5.3.2. Компетентність та його суть.

Основні поняття теми: компетенція, компетентність.


5.3.1. Компетенція як система.



5.3.2. Компетентність і його суть.


Розглянемо далі друге основне поняття компетентнісного підходу – компетентність.

Її можна визначити як готовність і здатність до використання і застосування однієї або багатьох компетенцій. Компетентність також є цілісним утворенням, а тому її можна розглядати як цілісну систему. Визначимо усі характеристики цієї системи.

Рівень ієрархи: неважко побачити, що компетентність – це деяка якість особистості. Адже в одній і тій же галузі, або в одній і тій же темі різні пізнавальні суб'єкти почувають себе по-різному. Отже зрозуміло, що компетентність – це характеристика особистості. Саме на основі цієї характеристики і відрізняються дві особистості у площині пізнавальних можливостей у конкретній темі чи навіть цілої галузі. Аналіз показує, що цією характеристикою суб'єкта пізнання є його якість пізнавальних можливостей. У зв'язку з цим і варто розглянути компетентність як систему пізнавальних можливостей суб'єкта пізнання.

Рівень ієрархії: у зв'язках компетентності із зовнішнім середовищем можна виділити зв'язки субординації (підпорядкування) та зв'язки координації (врахування). Субординація зв'язків виглядає так: компетентність має зв'язок із технологіями пошуково-пізнавальної діяльності, вона певним чином пов'язана з теорією і методологією пізнавальної діяльності.

Щодо зв'язків координації, то компетентність пов'язана з компетенціями, з методами пізнання. Що дає вивчення цих зв'язків? Так як технологія – це своєрідний алгоритм дій, то стає зрозуміло, що і компетентність також у своїй структурі має риси алгоритму, структура якого визначається змістовим наповненням теми чи навіть цілої галузі. Однак у різних суб'єктів пізнання ця структура буде залежати від наявного пізнавального досвіду. Зрозуміло, що компетентність залежить також від володіння багатьма компетенціями, взятими в їх сукупності, а також від особливостей тих методологічних підходів, які суб'єкт пізнання взяв на озброєння.

Функція системи: бути необхідною і достатньою умовою для отримання конкретного результату пізнання. Компетентність передбачає не лише уявляти кінцевий результат, але й фіксувати проміжні результати.

Системоутворювальний чинник: концентрація зусиль суб'єкта пізнання на отримання конкретного результату.

Елементи системи: одна або декілька компетенцій, досвід їх застосування, предметно-змістові знання та відповідні уміння, постійна рефлексія своїх дій.

Системоутворювальний чинник: орієнтація на кінцевий результат з врахуванням принципу доповнювальності.

Структура системи: чітке усвідомлення завдання та вибудова послідовності своїх дій з постійним самоаналізом проміжних результатів – це і є те положення, навколо якого концентруються усі елементи системи.

Емерджентна властивість: кінцевий результат як продукт застосування усієї структури компетентнісної системи з глибоким аналізом отриманого результату у напрямі здійснення корекції.

Отже, компетентнісний підхід – це позиція суб'єкта дослідження, яка полягає в тому, що під час дослідження деякого об'єкта (предмета дослідження) чи будь-якої ситуації використовуються відповідні компетенції та компетентності як засоби або інструменти пізнання, виявляючи при цьому свою операціональність та інструментальність.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дидактика новітньої школи» автора Малафіїк І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „5.3. Компетенція та компетентність“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ перший. Дидактика як галузь педагогічних знань

  • 1.2. Становлення і розвиток педагогіки як науки про виховання людини

  • Найважливіше у розділі

  • Розділ другий. Дидактичні дослідження

  • 2.2. Методи емпіричного і теоретичного дослідження у дидактиці

  • 2.3. Метод моделювання у дидактичних дослідженнях

  • 2.4. Метод тестів у педагогічних дослідженнях

  • 2.5. Метод кваліметрії

  • 2.6. Системний підхід у дидактичних дослідженнях

  • Найважливіше у розділі

  • Розділ третій. Загальна характеристика процесу навчання

  • 3.2. Суб'єктно-суб'єктна та суб'єктно-об'єктна взаємодії як цілісні утворення

  • 3.3. Учіння як система

  • 3.4. Окремі системи “Учіння”

  • 3.5. Окремі приклади застосування діяльнісного підходу до вивчення учіння

  • Найважливіше у розділі

  • Розділ четвертий. Принципи, закони, закономірності та правила навчання

  • 4.2. Закони та закономірності навчання

  • Найважливіше у розділі

  • Розділ п'ятий. Дидактична система

  • 5.2. Категорії вираження досвіду

  • 5.3. Компетенція та компетентність
  • 5.4. Поділ цілей навчання на групи

  • Найважливіше у розділі

  • Розділ шостий. Зміст освіти і навчання

  • 6.2. Питання теорії змісту освіти

  • Найважливіше у розділі

  • Розділ сьомий. Методи і засоби навчання

  • 7.2. Методи контролю, перевірки і оцінки навчальних досягнень учнів

  • 7.3. Засоби навчання та їх функції

  • Розділ восьмий. Організаційні форми навчання

  • 8.2. Урок

  • 8.3. Теорії уроку

  • 8.4. Нетрадиційний урок як розвиток структури традиційного

  • Тенденції розвитку уроку

  • Найважливіше у розділі

  • Розділ дев'ятий. Диференційоване і розвивальне навчання як його особливі види

  • 9.2. Класичні теорії розвивального навчання

  • 9.3. Системно-розвивальне навчання

  • 9.4. Навчання на основі руху пізнання від предмето- до системоцентризму

  • Найважливіше у розділі

  • Розділ десятий. Технологічність процесу навчання

  • Найважливіше у розділі