Розділ «8.4. Нетрадиційний урок як розвиток структури традиційного»

1. У виконанні вчителя учні слухають українську народну пісню “Хвиля в морі грає, береги минає. Спілкування учителя з учнями за змістом вірша.

2. Завдання учням: дослідити за допомогою яких відчуттів вони сприймають цей твір (робота в зошитах): (перша строфа – зорове сприйняття; друга строфа – слухове сприйняття; третя строфа – емоційно-внутрішнє сприйняття і т.д.).

3. Розгорнутий підсумок уроку навколо питань:

– Чому образ туги за рідним краєм є центральним у вірші?

– Що ми повинні найбільше цінити, берегти, поважати, щоб не бути викинутими з життя?

– Домашнє завдання передбачає вивчити твір напам'ять, навчитися співати, написати твір-роздум: “Образ туги у вірші Богдана Лепкого “Видиш, брате мій...”

Урок філософського дослідження психології людських почуттів допомагає учням шляхом філософського аналізу розкрити глибину і красу людських почуттів, перемогу добра над злом, сприяють духовному збагаченню, розкривають гармонію людської душі з природою. Через глибокий психологічний аналіз героїв, форму і зміст твору, авторську позицію вони підкреслюють причетність кожного з нас до народження краси і и руйнування.

Одним з таких є урок за драмою-феєрією Лесі Українки “Лісова пісня”: “...Не зневажай душі своєї цвіту...” В ньому органічно переплетені пісня, роздуми учителя і учнів, робота з текстом, монолог і діалог, розгляд ілюстрацій, диспут.

Епіграф уроку “Ні! Я жива! Я буду вічно жити!” (Леся Українка).

Урок розпочинається зі слів учителя: “Ніколи, юнаки та дівчата, не розкривайте перед дверима любові дорогу ненависті, бо якщо ваша душа її не прагне, то ненависть туди ніколи не ввійде. Ніколи не лякайте вірність зрадою, бо якщо ви не хочете, зрада не постукає у ваше серце. Ніколи не зичте добру зла, бо доля обернеться злом до вас... Тоді будуть понівечені душі не одного покоління. Адже дуже легко зірвати квітку, а от зберегти її цвіт...”

У виконанні вчительки звучить пісня на слова О. Олеся “Сміються, плачуть солов'ї...”

На основі тексту учні шукають і обґрунтовують відповіді на питання: Чому Леся Українка створила не поему, не пісню, а драму-феєрію? Можливі відповіді:

а) передати любов до рідного краю, його красу;

б) вилити своє кохання до Сергія Мержинського;

в) показати перемогу добра над злом;

г) щоб довести, що людські почуття добра, кохання вічні, як і мистецтво;

д) лише на лоні природи можливе очищення душі.

З'ясовується, чому Леся Українка назвала свій твір “Лісова пісня” і робиться філософське узагальнення: кохання, як категорія, вічне. Воно є в кожному з нас. Як же не зірвати з нього квіти? Загляньмо у свої душі, відшукаймо там мавок та лукашів і спробуймо довести, що вічне, а що приречене.

Запитання вчительки (а може навіть і не запитання, а думки вголос) захоплюють не тільки свідомість учнів, а й почуття, волю, настроюють на філософські роздуми.

Коли б Мавчине кохання було приреченим, чи з'явилася б вона у зоряному вінку перед Лукашем? Що символізують зорі?