Розділ четвертий. Принципи, закони, закономірності та правила навчання

У науковій літературі існують різні визначення знака і символа, однак переважна більшість спеціалістів вважають, що знак позначає зміст, а символ його розкриває [24].

Символ – це те, чим зображається знак, він є засобом, інструментом виявлення змісту знака. Знак – це загальне, символ – конкретне. Символ – це конкретне оформлення знака.

Наприклад, прапор – це державний знак, тобто те, що в певному відношенні репрезентує, заміщає державу. Прапор конкретної держави – це її символ. Конкретне вираження знака – це і є символ. Знак знаходить своє конкретне вираження у символі як загальне в конкретному. Можна стверджувати, що символ – це форма вираження знака.

Слово “знак” у науковій літературі використовується різнопланово, однак, завжди знак виступає в ролі замінника іншого предмета, явища, властивості.

Функція заміщення є головною функцією знака. Філософська література знак визначає як матеріальний предмет (явище, подія), що виступає представником деякого іншого предмета, властивості чи відношення і використовується для придбання, зберігання, переробки й передачі повідомлень (інформації, знань).

Бути знаком – це не природна властивість предмета, а функціональна, яка виявляється у знаковій діяльності. “Функція знака – репрезентувати дещо відмінне від нього самого і є його значенням” [24, 12]. Це означає, що власний зміст спостережуваного і те, знаком чого воно є, не мають нічого спільного.

Особливою мовою, одним із засобів комунікації є мистецтво. Художній твір розглядається як “передача”, “кодування” в матеріальному об'єкті деякого ідеального змісту і наступного прочитання його іншими людьми.

Учені психологи відзначають, що знаки – це позначення, які вільні від контексту, в той же час як символи залежать від

нього, що розвиток мови йде в напрямі звільнення, відриву від ситуації, контексту.

Значення знака визначається тією системою, в яку він включений. Наприклад, червоний колір у дорожній сигналізації (червоне світло світлофора забороняє перехід вулиці) і червоний колір крові.

Надсистемних знаків не буває, будь-який із них є елементом системи знаків і тільки як елемент її може мати конкретний зміст.

Таким чином, принцип наочності в своїй суті – це вимога застосування різних засобів наочності, щоб забезпечити осмислення учнями індуктивного шляху пізнання та розкрити розуміння ними специфічності дедуктивного пізнання, а також розширити та поглибити знання учнів про оточуючий їх світ.

Принцип системності. Ще у вісімдесяті-девяності роки минулого століття у педагогічній літературі прямо ставилось питання: “Чи потрібен принцип системності у дидактиці?”. І як відповідь на це запитання були намагання з позиції системного підходу обґрунтувати необхідність введення у дидактику цього принципу. Зверталась увагу на те, що зміст принципу систематичності (систематичність ототожнювалась з системністю) на той час точно не був визначений, та й сам принцип формулювався по-різному. Зверталася увага на те, що формування систематичних і системних знань – злитий процес здійснення однієї і тієї логічної операції – систематизації знань, тобто зведення їх у певну систему.

Однак звернемося до тлумачних словників. У словнику В. Даля сказано, що систематичне (використаємо мову оригінала, щоб якомога точніше передати зміст терміна) – це “стройное, порядочное, порядливое, последовательное, разумное, правильное, обдуманное, постепенное”. Стрункість, порядок, послідовність, розумність і т.д. – все це у певній мірі характеризує систему, але ці риси не є атрибутивними характеристиками системи. Словом, В. Даль у поняття “систематичний” не вкладає поняття “системний”, тобто тут немає навіть натяку на приналежність до системи, сам вираз більше тяжіє до розуміння його як постійний, регулярний, періодичний, послідовний. Отже, принцип систематичності і послідовності у навчанні не передбачає системності. В усякому разі, системність цим принципом не закладена. Вважалося, що поняття “системність” за обсягом більше, ніж “систематичність” і тому якість знань “системність” значно ширше якості їх систематичності.

Однак, уже в найновіших тлумачних словниках української мови термін “систематичний” вже тлумачиться як такий, який належить системі. Але тепер це поняття вже ототожнюється з поняттям “системний”. Насправді ці два поняття мають бути розведені, а отже принцип систематичності та послідовності і принцип навчання системності – це два різні принципи.

Думку про введення принципу системності подав П.М. Ерднієв. Він, виходив з того, що системність є загальнопедагогічним законом. З цього закону, на його думку, випливає дидактичний принцип системності.

Знання набувають системності завдяки їх організації в систему. Система – основне поняття системного підходу, тому формування системності знань у школярів тісно пов'язане із застосуванням ними системного підходу у навчальному пізнанні.

Системі знань як цілому, яке має особливу форму їх організації, великого значення надавав К. Ушинський. На його думку, важливі не лише знання самі по собі, але й не меншою мірою форма їх організації в ціле. “Тільки система, звичайно, розумна, яка випливає з самої суті предмета, дає нам повну владу над нашими знаннями. Голова, наповнена фрагментарними, незв'язаними знаннями, подібна до комори, в якій усе в безпорядку і де сам господар нічого не знайде; голова, де лише система без знань, подібна до крамниці, в якій на ящиках є надписи, а в ящиках пусто” [25, с. 201].

Спроби дослідження системної якості знань мали місце і в дидактиці. І. Лернер системність знань називає їх якістю, що означає осмислення знань у структурі, тотожній структурі елементів науки. Ця якість, на його думку, має й об'єктивну сторону, в якій виражено властивість навчальної інформації, та суб'єктивну, що проявляється особистістю, яка засвоїла цю інформацію.

Л. Зоріна в монографії “Дидактичні основи формування системності знань у старшокласників” розглядає системність як “таку якість деякої сукупності знань, яка характеризує наявність у свідомості учня структурних зв'язків (зв'язків будови), адекватних зв'язкам між знаннями всередині наукової теорії [9, с. 5].