Розділ четвертий. Принципи, закони, закономірності та правила навчання

Завдання наукового пізнання підказується потребами розвитку суспільства, життям. Саме тому, розуміючи життєву важливість своїх досліджень, вчені працюють творчо, з великим підйомом душевних сил. Щоб учнівське пізнання мало місце, учень повинен хотіти вчитися. Відомо, що основними мотивами будь-якої діяльності є потреби та інтереси. Для того, щоб в учня виникло бажання вчитися, він повинен відчувати потребу у знаннях та інтерес до них.

Інтерес до навчання може бути пов'язаний з майбутньою професією, з тим видом діяльності, до якої в учня є нахили, задатки і здібності, з осмисленням значущості знань, з бажанням знайти самостійну відповідь на поставлене запитання, самостійно вирішити проблему. Підтримання і розвиток пізнавального інтересу до навчання – необхідна умова високої ефективності навчання.

Зв'язок “дидактична система – учень” означає, що кожному учневі має відповідати своя дидактична система, тобто, що середовище вимагає індивідуалізувати систему навчання. Ця вимога зауважена у принципі врахування індивідуальних особливостей учнів, їх вікових відмінностей, закономірностей розвитку та у принципі систематичності і послідовності.

Принцип систематичності і послідовності. Звернемось до тлумачних словників. У словнику В. Даля сказано, що систематичне – це “стройное, порядочное, порядливое, последовательное, разумное, правильное, обдуманное, постепенное”. Стрункість, порядок, послідовність, розумність і т.д. – все це у певній мірі характеризує систему, але ці риси не є атрибутивними характеристиками системи. Словом, В. Даль у поняття “систематичний” не вкладає поняття “системний”, а точніше, тут немає навіть натяку на приналежність до системи, сам термін більше тяжіє до розуміння його як постійний, регулярний, періодичний, послідовний. “Систематичний” відноситься як до процесу, так і до змісту. У розумінні процесу цей термін означає регулярний, постійний, тобто такий, який весь час повторюється, причому частота повторення значення не має. Наприклад, учень систематично вчить уроки, це означає, що незалежно від обставин він не приходить до школи непідготовленим до уроків. Систематичність у розумінні змісту означає, що у знаннях немає пропусків, немає прогалин. Ми відрізняємо систематизацію від систематичності.

Систематизація – це приведення знань у систему, це їх упорядкування на основі певної схеми, проте, систематизація не обов'язково приводить до виникнення системи. Щодо систематичності, то цей термін лише вказує на те, що немає великого часового проміжку у навчанні та немає прогалин у логічнй структурі знань.

Ще Г. Еббінгауз (нім. психолог, 1850-1909) показав, що якщо не буде підкріплення або тривалість між підкріпленнями є великою, то інформація дуже швидко зникає з пам'яті. По-друге, швидкість забування істотно залежить від того, наскільки інформація, що запам'ятовується, є логічно зв'язною. При відсутності систематичності виникають великі прогалини у логічній структурі знань. Це, на нашу думку, і є психологічною основою розуміння систематичності.

Щодо послідовності, то, очевидно, слід виходити з суті і результату процесу розуміння. Адже розуміння – це порівняння невідомого з відомим, підведення нового поняття під старе, раніше засвоєне, це встановлення зв'язку нового зі старим. Пояснювальне нове повинно спиратися на раніше засвоєне. Тому, зрозуміло, що спочатку потрібно вивчати той навчальний матеріал, з яким буде здійснюватися порівняння наступного, тобто нового і лише потім приступати до вивчення нового. Якщо стверджується, що, наприклад, ромб – це паралелограм, у якого всі сторони рівні, то зрозуміло, що якщо учень не знає, що таке паралелограм, то він і не буде розуміти, що таке ромб. Звідси зрозуміло, що спочатку потрібно вивчати тему “Паралелограм”, а вже потім тему “Ромб”.

Знання виражають зв'язки. Тому потрібно йти від простіших зв'язків до складніших. Поповнення знань – це нарощування зв'язків, їх поглиблення і розширення.

Систематичним, регулярним повинен бути і контроль за навчанням учня, адже тільки такий контроль привчає його працювати щоденно, а не “сезонно”, епізодично. Лише за цієї умови в учня виробиться звичка працювати щоденно, систематично, регулярно.

Що означає послідовний? Осмислення послідовності як вимоги, яку ставить принцип систематичності і послідовності до процесу навчання, ґрунтується на тому, що засвоєння матеріалу розпочинається із найпростішого, елементарного.

Принцип зв'язку теорії з практикою. Цей принцип, як і всі інші дидактичні принципи, визначає цілу низку вимог до змісту, методів, засобів, організаційних форм навчання і до самого процесу навчання. Розкриємо їх суть.

Метою пізнання світу є перетворення його відповідно до потреб людини. Це положення є одним із основних у виборі змісту навчання та виборі методів і форм навчання. При вивченні різних предметів учителі мають можливість показати, як народжувалися і розвивалися науки в силу практичних потреб людини. Розвиток продуктивних сил безумовно був і є рушієм наукового прогресу. У свою чергу, нові наукові теорії допомагали і допомагають удосконалювати виробництво, розвивати техніку, технологію, в цілому економіку виробництва.

У той же час, при вивченні ряду предметів є можливість показати і такий стан розвитку науки, коли теоретична думка розвивається самостійно, значно випереджуючи практику. Це особливо стосується фізики, математики, хімії.

В організації навчальної діяльності в одних випадках практика виступає як відправний момент. Цьому сприяє робота в лабораторіях, майстернях, у кабінетах. А з іншого боку, формування в учнів умінь застосовувати знання на практиці, у виробництві, у побуті, розкриття перед учнями тих науково-технічних і виробничих проблем, які є актуальними на найближчі 10-

20 років для нашого суспільства та усієї світової громадськості і можливих шляхів їх вирішення є одним із напрямів забезпечення єдності науки і виробництва. Істинно наукові знання – це такі знання, які допомагають людині успішно взаємодіяти з природою, оволодівати її багатствами, перетворювати її в інтересах людини, вдосконалювати техніку, піднімати культурний, економічний та соціальний рівень людей.

Одним зі шляхів поєднання теорії і практики є політехнічне навчання. Воно передбачає забезпечення учнів знаннями основ сучасного виробництва, основних напрямків науково-технічного прогресу, формування в них умінь застосовувати знання законів науки для вирішення практично важливих задач, сприяє розвитку конструкторських і винахідницьких здібностей, готує учнів до вибору технічних професій. Таким чином, дія принципу зв'язку теорії з життям, практикою створює умови для отримання істинно наукових знань. Отже цей принцип накладає свої обмеження на вибір змісту навчання саме так, щоб учні мали можливість відчути, що є чисто науковий аспект теми навчальної програми, а є й аспект практичного, політехнічного спрямування і він такий же важливий, як і науковий.

Принцип науковості і доступності. Розкриємо суть і зміст принципу науковості і доступності. У ході суспільно-історичного процесу взаємодії людини з оточуючим її світом відбувається накопичення людського досвіду, внаслідок чого виникає необхідність його впорядкування, систематизації. Цю функцію виконує наука і мистецтво з тією лише відмінністю, що засоби вираження досвіду в них різні.

Історія постановки дидактичних проблем пов'язана із безперервними зусиллями, спрямованими на вирішення цієї суперечності. У ході суспільно-історичної практики людства відбувається “переведення” історичного процесу формування суспільного досвіду в особливості науково-узагальненого досвіду, а потім в індивідуальні процеси освіти, в яких індивідум складним, самобутнім шляхом повторює історичний суспільний процес засвоєння. Суть у тому, яким чином це можна здійснити більш раціонально і з найбільшим ефектом для процесу формування особистості.

З вище викладеного випливає необхідність дії вимоги науковості. Які основні вимоги закладені у цьому принципі? Перша вимога – до змісту освіти і навчання мають входити тільки наукові знання. Тобто, все, що пропонується молодшому поколінню для засвоєння, повинно мати якість науковості. Якщо не за формою, то за суттю і змістом воно має бути таким, яким його відкрила наука, а практика перевірила і підтвердила, що знайшло своє застосування у природі, у житті, у техніці, в економіці і політиці. Ненаукової інформації, ненаукових знань у школі не повинно бути.

Тут, однак, є одна дуже важлива деталь. Шлях розвитку науки не завжди простий і прямолінійний. Згадаймо хоча б історію розвитку хімії як науки. Більше сотні років у цій історії належить віддати алхімії. Врахування співвідношення історичного і логічного у змісті та процесі навчання є необхідною педагогічною умовою освіти і навчання та становить одну з вимог принципу науковості.