Тема 2. Травми нервової системи

Екстрена медична допомога

♦ Ознаки вогнищевих уражень мозку.

♦ Стовбурові симптоми.

♦ Оболонкові симптоми.

Струс головного мозку – найлегший, однак найчастіший вид закритої черепно-мозкової травми. Хворі зі струсом мозку становлять приблизно 75–80 % всіх госпіталізованих з ЧМТ.

До струсу головного мозку відносять такі види його травматичного ураження, при яких відсутні макроскопічні вогнища деструкції мозкової речовини, але клінічно виявляються функційно-динамічні синдроми з перевагою загальномозкової, вегетативної симптоматики при відсутності або наявності слабко виражених розсіяних, скороминучих, нестійких мікросимптомів ураження головного мозку.

Етіологія та патогенез. У разі закритої ЧМТ пусковим механізмом є механічна сила, яка спричиняє ланцюг патологічних реакцій, серед яких головними є розлади нейродинаміки, кровообігу, ліквородинаміки і метаболізму. Головною мішенню післятравматичного процесу є клітинні мембрани і зміни синаптичного апарату мозку. Першочергове значення у разі струсу головного мозку надають патології метаболізму, його регуляторних механізмів. Розлади фосфорилювання, лактоацидоз, підвищення концентрації супероксидних радикалів спонукають до процесів клітинної інтоксикації і до вторинно-зумовлених структурних змін.

У разі легкої ЧМТ спостерігають швидке відновлення обмінних процесів у півкулях мозку і порушень в діенцефально-стовбурових відділах мозку.

Клінічний перебіг струсу головного мозку розділяють на три періоди: гострий, проміжний і віддалений.

Гострий період – проміжок часу від моменту травми до стабілізації порушених функцій мозку, органів і систем. Триває до двох тижнів. У цьому періоді виділяють найгостріший період (період порушеної свідомості).

Проміжний період – від стабілізації порушених через травму загально- мозкових, вегетативних, вогнищевих, загальних функцій до їхнього повного зникнення або часткового відновлення, який триває до 1–1,5 місяця.

Віддалений період після струсу мозку розпочинається після проміжного, триває невизначено довго і може проявлятися залишковими явищами у вигляді мігренеподібного болю, парезів, судомних нападів тощо.

Найхарактернішим симптомом струсу головного мозку є розлади свідомості. Вони можуть виявлятися у таких формах: затьмарена, сутінковий стан, сопор, втрата свідомості. Для струсу головного мозку характерні розлади свідомості, які тривають від 1-2 до 20-30 хв.

Досить часто (20-25 %) виявляють розлади пам'яті: ретроградну та конградну амнезію. Також спостерігають доволі часто вегетативні розлади – нудота, блювання, запаморочення, гарячка, озноб, шум у голові, головний біль.

Під час об'єктивного обстеження виявляють горизонтальний ністагм, інколи розбіжну косоокість, згладженість носогубної складки, бради- або тахікардію, пожвавлення або пригнічення рефлексів, симптом Марінеску- Радовича. Можуть бути слабко виражені менінгеальні симптоми. Будь-яка ЧМТ, у тому числі і струс головного мозку, супроводжується астеноневротичним синдромом (загальна слабість, млявість, дратівливість, швидка втомлюваність, розлади сну, апетиту тощо).

Невідкладна допомога та принципи лікування. Усіх хворих із попереднім діагнозом струс головного мозку, який встановила БЕ(Ш)МД, необхідно госпіталізувати. Догоспітальна медична допомога полягає у забезпеченні спокою, за показаннями хворого транспортують з накладанням шийного комірця (рис. 5.6). Поліпшення обмінних процесів у нервовій тканині досягають внутрішньовенним уведенням 20 мл 40 % розчину глюкози та 5–10 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти. Для нормалізації нейро динамічних процесів призначають бром-кофеїнову мікстуру (мікстура Павлова).

Застосовують знеболювальні засоби (анальгін, баралгін, трамал, максіган та ін.), десенсибілізувальні препарати (димедрол, супрастин, тавегіл), седативні (сибазон, феназепам) в середньотерапевтичних дозах.

Дегідратаційні середники (25 % розчин сульфату магнію 10 мл внутрішньом'язово, 2–4 мл 2 % розчину лазиксу, верошпірон по 50–100 мг тощо) є ефективними, однак їхні дози мають певні особливості. У разі струсу головного мозку дегідратація повинна бути легкою, оскільки внутрішньочерепна гіпертензія зазвичай не досягає значної вираженості.

Енергетичній активізації діяльності мозку сприяють уведення невисоких доз кофеїну, вітамінотерапія, цераксон, пірацетам, церебролізин, амінолон та ін.

Забій головного мозку (ЗГМ) характеризується вогнищевими макроструктурними ушкодженнями мозкової речовини різного ступеня (геморагія, деструкція), а також субарахноїдальними крововиливами, переломами кісток склепіння та основи черепа. Частота і вираженість цих проявів багато в чому корелює з тяжкістю контузії. При ЧМТ зазвичай зустрічаються набряк і набухання головного мозку, які можуть бути локальними, чистковим, півкульовими і генералізованими. При ЗГМ спостерігають ті чи інші зміни лікворовмісних просторів (шлуночкової системи, базальних цистерн, конвекситальних субарахноїдальних щілин), часто тією чи іншою мірою виражений мас-ефект.

Клінічно виділяють 3 ступеня тяжкості ЗГМ.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2. Травми нервової системи“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Глава 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ. ПОРЯДОК НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ І ХВОРИМ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ. ЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАНІМАЦІЇ

  • Тема 2. Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, структура та завдання (наказ МОЗ України № 379 від 01.06.2009)

  • Тема 3. Нормативні документи щодо організації надання екстреної та невідкладної медичної допомоги в Україні

  • Тема 4. Документація, яку використовують у роботі бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

  • Тема 5. Служба екстреної (швидкої) медичної допомоги України

  • Тема 6. Види екстреної медичної допомоги

  • Тема 7. Порядок госпіталізації пацієнтів бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги в лікувально-профілактичні установи

  • Тема 8. Алгоритм початкових дій бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги на місці події

  • Тема 9. Методика первинного та вторинного обстеження постраждалого

  • Тема 10. Поняття про термінальні стани

  • Тема 11. Етичні аспекти реанімації

  • Глава 2. ОСНОВНІ ВИДИ ПОРУШЕНЬ ДИХАННЯ Й СУЧАСНІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОХІДНОСТІ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ І ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ У ДОРОСЛИХ. ЗУПИНКА КРОВООБІГУ Й ТЕХНОЛОГІЇ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДОРОСЛИМ

  • Клінічні прояви гострої дихальної недостатності

  • Основні ознаки та симптоми механічної асфіксії

  • Тема 2. Зупинка кровообігу і серцево-легенева та мозкова реанімація

  • Алгоритм функціональних обов'язків БЕ(Ш)МД та особливості виконання протоколу при раптовій зупинці кровообігу

  • Ритми не до дефібриляції (безпульсова електрична активність та асистолія)

  • Тема 3. Причини зупинки дихання та кровообігу (4Г та 4Т)

  • Тугий (напружений) пневмоторакс

  • Тема 4. Медикаменти, які застосовують під час серцево- легеневої та мозкової реанімації

  • Аміодарон

  • Сульфат магнію

  • Тема 5. Шляхи введення ліків під час серцево-легеневої та мозкової реанімації

  • Тема 6. Комплексне післяреанімаційне лікування

  • Комплексне післяреанімаційне лікування на госпітальному етапі

  • Допамін (допмін, дофамін)

  • Проведення продовженої ШВЛ у режимі помірної гіпервентиляції

  • Відновлення нормального об'єму циркулюючої крові і досягнення помірної гемодилюції

  • Застосування глюкокортикоїдів

  • Тема 7. Особливості виконання реанімаційних заходів у вагітних та новонароджених

  • Реанімація новонароджених безпосередньо після народження

  • Тема 8. Особливості виконання реанімаційних заходів у пацієнтів (постраждалих) в умовах стаціонару

  • Глава 3. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ГОСТРИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ, КАРДІОГЕННИЙ ШОК ТА ГІПЕРТЕНЗИВНИЙ КРИЗ

  • Обстеження пацієнта з ГКС на догоспітальному етапі

  • Рекомендації щодо обстеження хворих на ГКС (ЕНА, 2012)

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС без підйому сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС із підйомом сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Алгоритм лікування ГКС з елевацією сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Заходи при зупинці кровообігу

  • Медикаментозна терапія

  • Класифікація ГСН

  • Первинна оцінка та спостереження за пацієнтами з ГСН

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при високому артеріальному тиску

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при низькому артеріальному тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.)

  • Немедикаментозна терапія ГСН

  • Тема 2. Кардіогенний шок

  • Лікування кардіогенного шоку

  • Тема 3. Гіпертензивні кризи

  • Лікування гіпертензивних кризів

  • Лікування ГК на тлі гострої енцефалопатії

  • Лікування ГК на тлі гострої лівошлуночкової недостатності

  • Тема 4. Особливості гіпертензивних розладів під час вагітності

  • Прееклампсія

  • Тяжка прееклампсія

  • Еклампсія

  • Глава 4. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК, СИНКОПАЛЬНІ СТАНИ, ГІПОТЕРМІЯ, УТОПЛЕННЯ, УРАЖЕННЯ СТРУМОМ, КОМИ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ, ОТРУЄННЯ НЕВІДОМИМ ГАЗОМ (НЕВІДОМОЮ РЕЧОВИНОЮ)

  • Клінічна симптоматологія та діагностика

  • Лікування і невідкладна допомога

  • Синкопе в контексті транзиторної втрати свідомості

  • Діагностика синкопе

  • Стратифікація ризику

  • Загальні принципи лікування синкопе

  • Тема 2. Гіпотермія: діагностика та екстрена медична допомога

  • Патогенез

  • Тема 3. Утоплення, види, патогенез, клініка, особливості надання екстреної медичної допомоги

  • Тема 4. Діагностика та лікування ураження електричним струмом

  • Тема 5. Коматозні стани, коми невизначеної етіології, коми при цукровому діабеті

  • Коми при цукровому діабеті (ЦД)

  • Гіпоглікемічна кома

  • Тема 6. Отруєння невідомим газом і невідомою речовиною

  • Патогенез

  • Лікування і невідкладна допомога при гострих отруєннях

  • Глава 5. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МЕХАНІЧНИХ ТРАВМАХ

  • Початкові організаційно-лікувальні дії БЕ(Ш)МД на місці події

  • Тема 2. Травми нервової системи
  • Поєднана черепно-мозкова травма ЧМТ (ПЧМТ)

  • Тема 3. Травми щелепно-лицевої ділянки

  • Тема 5. Пошкодження грудної клітки

  • Клапанний пневмоторакс

  • Закриті пошкодження грудної клітки

  • Тема 6. Травми живота

  • Тема 7. Ушкодження опорно-рухового апарату

  • Тема 8. Синдром довготривалого стиснення тканин

  • Тема 9. Кровотеча і крововтрата

  • Тема 10. Травматичний та геморагічний шок

  • Травматичний шок

  • Тема 11. Ургентна сонографія при травмі (FAST-протокол)

  • Дослідження правого верхнього квадранта

  • Визначення вільної рідини в малому тазі

  • Пошук пневмотораксу

  • Дослідження перикарда

  • Глава 6. ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МАСОВИХ УРАЖЕННЯХ

  • Тема 2. Порядок дій медичного персоналу екстреної медичної допомоги при ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій (масового ураження людей) відповідно до наказу МОЗ України № 370 від 01.06.2009 р.

  • Поняття про територіальні плани реагування на надзвичайні ситуації

  • Тема 3. Загальна характеристика масового випадку

  • Схема залучення сил і засобів для надання медичної допомоги при численних і масових випадках

  • Тема 4. Поняття про медичне сортування: вступне, первинне, вторинне та евакуаційне

  • Етапи медичного сортування

  • Характеристика постраждалих відповідно до кольорових позначок при первинному сортуванні

  • Тема 5. Організація і надання медичної допомоги при виникненні масового випадку

  • Черговість госпіталізації постраждалих при проведенні медичного сортування на догоспітальному етапі

  • Тема 6. Організація і надання медичної допомоги при масових випадках службами екстреної медичної допомоги

  • Правила використання та порядок заповнення сортувальних браслетів і талонів