♦ Ознаки вогнищевих уражень мозку.
♦ Стовбурові симптоми.
♦ Оболонкові симптоми.
Струс головного мозку – найлегший, однак найчастіший вид закритої черепно-мозкової травми. Хворі зі струсом мозку становлять приблизно 75–80 % всіх госпіталізованих з ЧМТ.
До струсу головного мозку відносять такі види його травматичного ураження, при яких відсутні макроскопічні вогнища деструкції мозкової речовини, але клінічно виявляються функційно-динамічні синдроми з перевагою загальномозкової, вегетативної симптоматики при відсутності або наявності слабко виражених розсіяних, скороминучих, нестійких мікросимптомів ураження головного мозку.
Етіологія та патогенез. У разі закритої ЧМТ пусковим механізмом є механічна сила, яка спричиняє ланцюг патологічних реакцій, серед яких головними є розлади нейродинаміки, кровообігу, ліквородинаміки і метаболізму. Головною мішенню післятравматичного процесу є клітинні мембрани і зміни синаптичного апарату мозку. Першочергове значення у разі струсу головного мозку надають патології метаболізму, його регуляторних механізмів. Розлади фосфорилювання, лактоацидоз, підвищення концентрації супероксидних радикалів спонукають до процесів клітинної інтоксикації і до вторинно-зумовлених структурних змін.
У разі легкої ЧМТ спостерігають швидке відновлення обмінних процесів у півкулях мозку і порушень в діенцефально-стовбурових відділах мозку.
Клінічний перебіг струсу головного мозку розділяють на три періоди: гострий, проміжний і віддалений.
Гострий період – проміжок часу від моменту травми до стабілізації порушених функцій мозку, органів і систем. Триває до двох тижнів. У цьому періоді виділяють найгостріший період (період порушеної свідомості).
Проміжний період – від стабілізації порушених через травму загально- мозкових, вегетативних, вогнищевих, загальних функцій до їхнього повного зникнення або часткового відновлення, який триває до 1–1,5 місяця.
Віддалений період після струсу мозку розпочинається після проміжного, триває невизначено довго і може проявлятися залишковими явищами у вигляді мігренеподібного болю, парезів, судомних нападів тощо.
Найхарактернішим симптомом струсу головного мозку є розлади свідомості. Вони можуть виявлятися у таких формах: затьмарена, сутінковий стан, сопор, втрата свідомості. Для струсу головного мозку характерні розлади свідомості, які тривають від 1-2 до 20-30 хв.
Досить часто (20-25 %) виявляють розлади пам'яті: ретроградну та конградну амнезію. Також спостерігають доволі часто вегетативні розлади – нудота, блювання, запаморочення, гарячка, озноб, шум у голові, головний біль.
Під час об'єктивного обстеження виявляють горизонтальний ністагм, інколи розбіжну косоокість, згладженість носогубної складки, бради- або тахікардію, пожвавлення або пригнічення рефлексів, симптом Марінеску- Радовича. Можуть бути слабко виражені менінгеальні симптоми. Будь-яка ЧМТ, у тому числі і струс головного мозку, супроводжується астеноневротичним синдромом (загальна слабість, млявість, дратівливість, швидка втомлюваність, розлади сну, апетиту тощо).
Невідкладна допомога та принципи лікування. Усіх хворих із попереднім діагнозом струс головного мозку, який встановила БЕ(Ш)МД, необхідно госпіталізувати. Догоспітальна медична допомога полягає у забезпеченні спокою, за показаннями хворого транспортують з накладанням шийного комірця (рис. 5.6). Поліпшення обмінних процесів у нервовій тканині досягають внутрішньовенним уведенням 20 мл 40 % розчину глюкози та 5–10 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти. Для нормалізації нейро динамічних процесів призначають бром-кофеїнову мікстуру (мікстура Павлова).
Застосовують знеболювальні засоби (анальгін, баралгін, трамал, максіган та ін.), десенсибілізувальні препарати (димедрол, супрастин, тавегіл), седативні (сибазон, феназепам) в середньотерапевтичних дозах.
Дегідратаційні середники (25 % розчин сульфату магнію 10 мл внутрішньом'язово, 2–4 мл 2 % розчину лазиксу, верошпірон по 50–100 мг тощо) є ефективними, однак їхні дози мають певні особливості. У разі струсу головного мозку дегідратація повинна бути легкою, оскільки внутрішньочерепна гіпертензія зазвичай не досягає значної вираженості.
Енергетичній активізації діяльності мозку сприяють уведення невисоких доз кофеїну, вітамінотерапія, цераксон, пірацетам, церебролізин, амінолон та ін.
Забій головного мозку (ЗГМ) характеризується вогнищевими макроструктурними ушкодженнями мозкової речовини різного ступеня (геморагія, деструкція), а також субарахноїдальними крововиливами, переломами кісток склепіння та основи черепа. Частота і вираженість цих проявів багато в чому корелює з тяжкістю контузії. При ЧМТ зазвичай зустрічаються набряк і набухання головного мозку, які можуть бути локальними, чистковим, півкульовими і генералізованими. При ЗГМ спостерігають ті чи інші зміни лікворовмісних просторів (шлуночкової системи, базальних цистерн, конвекситальних субарахноїдальних щілин), часто тією чи іншою мірою виражений мас-ефект.
Клінічно виділяють 3 ступеня тяжкості ЗГМ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2. Травми нервової системи“ на сторінці 2. Приємного читання.
