Загальноприйнятої класифікації політравми за ступенем тяжкості немає. За основу прийнято робочу класифікацію, запропоновану В. Ф. Пожа- риським (1999).
Політравма легкого і середнього ступеня тяжкості – різні комбінації пошкоджень, які безпосередньо не загрожують життю постраждавших (наприклад, струс головного мозку, неускладнені переломи ребер, закриті переломи трубчастих кісток, неускладнені переломи хребта, переломи кісток таза без порушення цілісності тазового кільця, травми м'яких тканин). Шок компенсований або відсутній. Загальний стан хворого задовільний чи середнього ступеня тяжкості.
Тяжка політравма – патологічний стан, для якого характерний розвиток шоку на тлі травм, що становлять загрозу для життя при несвоєчасній невідкладній медичній допомозі (забій головного мозку легкого ступеня, переломи ребер, травма легені з обмеженим гемопневмотораксом, множинні закриті переломи довгих трубчастих кісток, відкриті переломи великих сегментів, нестабільні переломи таза, пошкодження внутрішніх органів). Загальний стан хворого середнього або тяжкого ступеня тяжкості.
Політравма крайнього ступеня тяжкості характеризується декомпенсованим шоком і становить безпосередню загрозу для життя постраждалого (наприклад, забій головного мозку середнього і тяжкого ступеня тяжкості, здавлення головного мозку, вікончасті переломи ребер з обширним гемо- пневмотораксом, абдомінальні ушкодження з тривалою внутрішньочеревною кровотечею, множинні відкриті переломи, травматичні ампутації великих сегментів кінцівок, пошкодження хребта з розривом спинного мозку). Стан хворих тяжкий або крайнього ступеня тяжкості. Доведено, що несприятливі наслідки політравми пов'язані з патогенетичними особливостями їх перебігу; пошкодження будь-якої важкості і локалізації призводять до порушення анатомічної цілості тканин і розладу їх функції; глибина функціональних порушень залежить від тяжкості травми та її локалізації.
При масивних травмах у патогенезі гострого періоду травматичної хвороби домінує виражена крововтрата. Водночас лікарі часто неадекватно оцінюють обсяг крововтрати, що призводить і до неадекватного лікування. Встановлено, що при травмі паренхіматозних органів черевної порожнини об'єм крововтрати коливається від 500 до 3000 мл, а при великих ранах голови вона становить 2000 мл і більше.
Крововтрата поряд з іншими патогенетичними факторами призводить до розвитку синдрому поліорганної недостатності, який є однією з основних причин летальності постраждалих з політравмою.
Перш за все необхідно пам'ятати, що політравма – це не просто сума двох і більше ушкоджень, а якісно інший патологічних процес з розвитком синдрому взаємного обтяження. Наприклад, порушення дихання при торакальній травмі призводить до гіпоксії мозку і, як наслідок, розвивається набряк мозку з порушенням дихання центрального генезу. Близько 50 % смертей на місці події наступає в результаті грубих вентиляційних порушень з розвитком гострої дихальної недостатності. Тому одним із базових принципів роботи БЕ(Ш)МД при наявності постраждалим із множинною і поєднаною травмою є швидка і своєчасна невідкладна допомога в повному обсязі згідно з основними положеннями протоколу політравми (рис. 5.3).
Рис. 5.3. БЕ(Ш)МД транспортує постраждалого з політравмою в салон автомобіля.
Початкові організаційно-лікувальні дії БЕ(Ш)МД на місці події
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 5. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МЕХАНІЧНИХ ТРАВМАХ“ на сторінці 2. Приємного читання.
