• 6. Характеристики синкопе – загальмованість або сплутана свідомість, мимовільне сечовипускання або дефекація, зміна кольору шкіри, нудота і блювання, серцебиття.
• 7. Анамнестичні фактори – сімейний анамнез раптової смерті, захворювань серця, запаморочення; наявність в анамнезі захворювань серця,
| Серцево-судинне синкопе | Інше порушення внутрішньошлуночкової провідності (тривалість QRS>0,12 с). АВ блокада другого ступеня типу Мобітц І або II. Безсимптомна невідповідна синусова брадикардія (<50 уд./хв), синоатріальна блокада чи синусова пауза >3 с, при відсутності негативної хронотропної дії ліків. Нестійка шлуночкова тахікардія. Преекзитація комплексів QRS. Подовження або вкорочення інтервалу QT. Рання реполяризація. Блокада правої ніжки пучка Гіса з ST-елевацією у відведеннях V1-V3 (синдром Бругада). Негативні зубці Т у правих прекардіальних відведеннях, хвилі епсилон і пізні шлуночкові потенціали, за якими запідозрюють аритмогенну кардіоміопатію правого шлуночка. Зубці Q, які дозволяють запідозрити інфаркт міокарда | |
легень, метаболічних розладів (насамперед- цукрового діабету та патології надниркових залоз); приймання лікарських препаратів; дані про попередні синкопе і результати обстеження (якщо проводили).
На догоспітальному етапі діагностичні методи при синкопальних станах істотно обмежені. Лікарю доводиться спиратися лише на клініко-анамнестичні дані та дані ЕКГ, які дозволяють оцінити ризик для життя пацієнта і прийняти рішення про необхідність госпіталізації або можливість лікування хворого вдома (табл. 4.5).
Таблиця 4.5. Алгоритм виявлення причини розвитку синкопе
| Ознака | Передбачуваний діагноз |
| Несподіваний (неприємний) подразник | Вазовагальна непритомність |
| Тривале перебування в задушливому приміщенні | Вазовагальна непритомність або автономна нейропатія |
| Наявність нудоти або блювання | Вазовагальна непритомність |
| Протягом години після їди | Постпрандіальне синкопе або автономна нейропатія |
| Після фізичного зусилля | Вазовагальна свідомість або автономна нейропатія |
| Біль у ділянці обличчя або в горлі | Неврит трійчастого або язикоглоткового нерва |
| Синкопе після обертання голови, гоління, здавлення шиї тугим коміром | Синдром синокаротидного синуса |
| Синкопе, шо розвинулось протягом декількох секунд після вставання | Ортостатична реакція |
| Наявність часового зв'язку з прийманням ліків | Медикаментозна непритомність |
| Під час навантаження чи в положенні лежачи | Кардіальне синкопе |
| Синкопе, що супроводжується серцебиттям | Тахіаритмія |
| Сімейний анамнез раптової смерті | Синдром подовженого QT, аритмогенна дисплазія, гіпертрофічна кардіоміопатія |
| Запаморочення, дизартрія, диплопія | Транзиторна ішемічна атака |
| При активних рухах рукою | Синдром підключичної артерії |
| Істотні відмінності AT на руках | Синдром підключичної артерії; розшарування аневризми аорти |
| Сплутана свідомість понад 5 хв | Судомний синдром |
| Судоми, аура, прикушування язика, ціаноз шкіри, автоматизми | Судомний синдром |
| Часта непритомність при наявності соматичних скарг і відсутності органічної патології | Психічне порушення |
Вивчення анамнезу і даних первинного лікарського обстеження пацієнтів дозволить діагностувати більше половини випадків синкопе.
ЕКГ рекомендовано проводити всім хворим із нєпритомностями. Після цих первинних досліджень інші методи обстеження можуть бути використані для диференціальної діагностики пацієнтів. Вибір подальших методів визначає наявність у хворих органічного ураження серця і частота нападів.
Холтерівський моніторинг – найбільш використовуваний метод із 24-годинним безперервним ЕКГ-моніторуванням. Оскільки часу для постановки буває недостатньо, запис ЕКГ під час нападу виявляє синкопе лише в 4-10 % хворих.
Тілт-тест (дослідження на столі з піднятим головним кінцем) використовують для діагностики вазовагальних непритомностей і проведення диференційної діагностики інших видів непритомних станів. Проведення проби триває близько 2 годин. Пацієнта вкладають на спеціальний стіл у темній кімнаті і постійно реєструють пульс і AT. Потім головний кінець столу піднімають на 80 градусів, реєструють AT і пульс. У здорових людей при проведенні проби AT підвищується і частішає пульс. У пацієнтів з ортостатичною гіпотензією відбувається різке зниження AT і почастішання пульсу, а у хворих з вазовагальними нєпритомностями через кілька хвилин повної адаптації до нового положення тіла раптово відбувається різке зменшення пульсу і (або) зниження AT та розвиток непритомності. При поверненні пацієнта в горизонтальне положення свідомість відновлюється дуже швидко. Без проведення тілт-тєсту стресова ситуація при виникненні непритомності, наявність яскраво вираженого предсинкопального стану, швидке відновлення свідомості в горизонтальному положенні і відсутність ознак ураження серцево-судинної системи та хвороб нервової системи дозволяють запідозрити у хворого вазовагальну непритомність. Використання тілт-тесту є звичайною діагностичною процедурою для виявлення пацієнтів з неврологічними синкопе.
Застосування нещодавно розроблених імплантованих моніторів для тривалого моніторування може бути першою лінією обстеження хворих із нечастими нападами втрати свідомості. Імплантовані монітори є мінімально імплантовуваними під шкіру моніторами ЕКГ і можуть здійснювати безперервне моніторування ритму протягом 14 місяців. Можлива активація запису під час синкопе як пацієнтом, так і автоматично, якщо є епізод асимптомного синкопе. Імплантовані монітори мають більшу частоту фіксування аритмій (55-88 %) під час минущих симптомів. Ця інформація може повторно аналізуватися при подальшому виникненні нападів.
Електрофізіологічне дослідження серця може бути корисним при оцінці аритмії як причини синкопальних станів і найбільш інформативним у хворих з органічними ураженнями серця. Під час цього інвазивного дослідження передсердя і шлуночків стимулюють для провокації аритмій. Мета – спровокувати аритмії в контрольованих умовах. Це дослідження є особливо ефективним в оцінці пацієнтів з такими аритміями, як тривала мономорфна шлуночкова тахікардія. Цей тест рідше використовують при обстеженні хворих із брадіаритміями. Приблизно половина усіх електрофізіологічних досліджень серця у хворих з органічними ураженнями серця негативна. Як і при інших провокаційних тестах, результати ретельно аналізують і оцінюють.
Клініцист повинен вибрати дослідження, за допомогою яких зможе оцінити причини минущих симптомів, які неможливо пояснити при ретельному аналізі анамнезу та клінічного обстеження.
Стратифікація ризику
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Діагностика синкопе“ на сторінці 2. Приємного читання.
