Тема 4. Особливості гіпертензивних розладів під час вагітності

Екстрена медична допомога

Показаннями до переривання вагітності у пізньому терміні є:

• злоякісний перебіг артеріальної гіпертензії;

• розшаровувальна аневризма аорти;

• гостре порушення мозкового або коронарного кровообігу (тільки після стабілізації стану хворої);

• раннє приєднання прееклампсії, яка не піддається інтенсивній терапії.

Вагітним з хронічною гіпертензією в анамнезі при погіршенні самопочуття необхідний моніторинг за станом матері та дитини. Жінок у терміні вагітності до 22 тижнів направляють до родопомічних закладів II та II рівнів згідно з наказом МОЗ України № 620 від 29.12.2003 р., а за умови відсутності акушерських ускладнень вагітна може бути госпіталізована до кардіологічного (терапевтичного) відділення.

Основними показаннями до госпіталізації є: приєднання прееклампсії; неконтрольована тяжка гіпертензія, гіпертензивний криз; поява або прогресування змін на очному дні; порушення мозкового кровообігу; коронарна патологія; серцева недостатність; порушення функції нирок; затримка розвитку плода; загроза передчасних пологів.

Лікування хронічної гіпертензії при вагітності вимагає ретельної уваги та контролю як за станом матері, так і за станом дитини. Жінок необхідно обов'язково проінформувати про щоденний контроль AT в домашніх умовах з метою попередження ускладнень вагітності та розвитку прееклампсії. Вагітним з м'якою чи помірною хронічною гіпертензією, які до вагітності отримували постійну антигіпертензивну терапію, медикаментозне лікування після встановлення вагітності відміняють. Варто відмітити, якщо до вагітності лікування проводили інгібітором ангіотензин-перетворювального ферменту, блокатором рецепторів ангіотензину II або сечогінним засобом, хворій необхідно призначити більш безпечний препарат, застосування якого не впливатиме на стан плода. Препарати, які можуть викликати відміни (бета-адреноблокатори, клонідин), відміняють поступово. Хворим із тяжкою хронічною гіпертензією, вазоренальною хронічною гіпертензією, синдромом Кушінга, вузликовим періартеріїтом, системною склеродермією, цукровим діабетом і з тяжкими ураженнями органів- мішеней продовжують постійну антигіпертензивну терапію під час вагітності.

У 2013 році робоча група Європейського товариства кардіологів підтвердила розгляд раннього початку антигіпертензивної терапії при значеннях АТ>140-90 мм рт. ст. у жінок з існуючою артеріальною гіпертензією з приєднанням гестаційної артеріальної гіпертензії, артеріальною гіпертензією з безсимптомним ураженням органів мішеней або симптомами у будь-який термін вагітності та гестаційною артеріальною гіпертензією. При відсутності описаних вище патологічних станів показанням до призначення постійної антигіпертензивної терапії під час вагітності хворій з хронічною артеріальною гіпертензією є діастолічний тиск >100 мм рт. ст. Якщо хронічна артеріальна гіпертензія характеризується підвищенням переважно систолічного AT (ізольована систолічна; атеросклеротична; гемодинамічна, спричинена недостатністю аортального клапана або відкритою артеріальною протокою), то показанням до призначення терапії є рівень АТ>150 мм рт. ст. Необхідно пам'ятати, що при лікуванні вагітних з артеріальною гіпертензією рівень діастолічного AT повинен бути в межах 80-90 мм рт. ст., а у вагітних з гіпертензією, яка характеризується переважним підвищенням систолічного AT, метою лікування є стабілізація останнього на рівні 120“ 140 мм рт. ст. (не нижче 110!).

Немедикаментозні засоби лікування вагітних з хронічною АГ включають максимальну корекцію способу життя вагітної. Потрібно відкоригувати охоронний режим та збалансувати харчування. Корекція охоронного режиму передбачає виключення значних психологічних навантажень, підтримку родини, раціональний режим праці та відпочинку, двогодинний відпочинок вдень у положенні лежачи, бажано на лівому боці, після 30 тижнів. Дотримання раціонального харчування включає підвищений вміст білка та поліненасичених жирних кислот у раціоні, обмеження тваринних жирів, холестерину, продуктів, що викликають спрагу. При наявності частих стресів вагітним проводять психотерапію та лікувальну фізкультуру. Не рекомендують обмеження споживання кухонної солі та рідини, зменшення зайвої маси тіла та збільшення фізичних навантажень до завершення вагітності.

Медикаментозне лікування розпочинають при прогресуванні артеріальної гіпертензії при неефективності немедикаментозних методів корекції. Враховуючи рекомендації Європейського товариства кардіологів, серед препаратів вибору у лікуванні вагітних з артеріальною гіпертензією є метилдопа, лабетолол та ніфедипін. Додаткової інформації з часу публікації попередніх рекомендацій щодо антигіпертензивних препаратів, які слід використовувати у вагітних жінок з артеріальною гіпертензією, отримано не було. Тому рекомендації, що стосуються використання вищеописаних препаратів, протестованих у період вагітності, можна вважати підтвердженими.

Бета-блокатор и (можлива затримка розвитку плода, якщо приймають на ранніх термінах вагітності) та діуретини (у разі вже існуючого зниження об'єму плазми) слід використовувати з обережністю. Слід абсолютно уникати усіх препаратів, які впливають на систему ренін-ангіотензин (інгібітори АПФ, блокатори ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, інгібітори реніну). Препаратом вибору антигіпертензивної терапії під час вагітності є метилдопа через доведену безпечність для плода, у т. ч. і у І триместрі.

Для лікування артеріальної гіпертензії досить часто використовують центральні альфа2 адреноагоністи метилдофу і клонідин. Метилдофа є препаратом вибору для початкового лікування артеріальної гіпертензії. Як базисну терапію застосовують 250-500 мг 3-4 рази на добу, максимальна добова доза – 4000, проте даний препарат не застосовують для швидкого зниження AT.

Клонідин не можна вважати тератогенним, а його застосування у III триместрі не асоціюється з несприятливими фетальними або неонатальними наслідками. Проте клонідин може спричиняти синдром відміни у новонародженого, що проявляється підвищеним збудженням, порушенням сну у перші 3-5 діб після народження. У разі застосування наприкінці вагітності у великих дозах можливе пригнічення ЦНС у новонародженого. Побічні ефекти з боку матері – сухість у роті, сонливість, пригніченість, депресія. Розвивається залежність, а також характерним є синдром відміни. Для базисної терапії застосовують 0,075–0,15 мг клонідину 2–4 рази на добу, для швидкого зниження AT–0,15–0,2 мг під язик або 0,5-1,0 мл 0,01 % р-ну внутрішньом'язово чи внутрішньовенно. Максимальна добова доза препарату становить 1,2 мг.

Лабеталол має істотні переваги над іншими бета-блокаторами завдяки наявності альфа-блокувальних властивостей (судинорозширювальний ефект), незначному проникненню крізь плаценту. При невідкладних станах внутрішньовенне ведення лабетололу є пріоритетним в наданні екстреної допомоги. У жодного новонародженого від матерів, що почали лікування лабеталолом між 6 і 13 тижнем вагітності, не зафіксовано уроджених вад розвитку. Найчастіші побічні реакції – біль голови і тремор. Лабетолол є препаратом другої лінії і призначають як базисну терапію при неефективності метилдофи. Дозування як базисної терапії у вагітних з артеріальною гіпертензією складає 100-400 мг 2-3 рази на добу per os. З метою швидкого зниження AT застосовують введення лабетололу 10–20 мг внутрішньовенно болюсно кожні 10 хв (до 300 мг) або внутрішньовеннокраплинно 1-2 мг/хв. Максимальна добова доза лабетололу становить 2400 мг.

Ніфедипін може негативно впливати на стан плода у разі внутрішньовенного чи сублінгвального застосування або при великих дозах. Раптова або надмірна гіпотензія може призвести до зниження матково-плацентарноплодової перфузії, а отже, до дистресу плода. Побічні дії (набряки гомілок, біль голови, відчуття припливу крові до голови, гіперемія шкіри, особливо обличчя, тахікардія, запаморочення) більше притаманні короткодіючим формам препарату і спостерігають зазвичай на початку лікування. Слід пам'ятати, що одночасне застосування ніфедипіну і сульфату магнію може призвести до неконтрольованої гіпотензії, небезпечного пригнічення нервово-м'язової функції. Дозування як базисної терапії у вагітних з артеріальною гіпертензією складає 10–20 мг 3-4 рази на добу per os, з метою швидкого зниження AT застосовують введення ніфедипіну 5-10 мг під язик чи розжувати або у формі крапель кожні 2-3 год. Максимальна добова доза ніфедипіну становить 100 мг. Ніфедипін пролонгованої дії застосовують лише як базисну терапію в дозуванні 20-40 мг 2 рази на добу.

Бета-адреноблокатори негативно впливають на стан плода та новонародженого. Проявами цього впливу є затримка утробного розвитку, брадикардія, гіпотензія, гіпоглікемія, пригнічення дихання. Жоден бета-блокатор не виявляє тератогенності. Частота затримки утробного розвитку і народження дітей з малою масою для гестаційного віку тим вища, чим у меншому терміні починається лікування. Перевагу віддають бета1-селективним блокаторам (менше впливають на бета2-рецептори міометрія) та гідрофільним препаратам (менше проникають крізь плаценту). Основні побічні ефекти з боку матері – брадикардія, бронхоспазм, диспептичні явища, шкірно- алергічні реакції, підвищення скоротливої активності матки та інші. Характерним є синдром відміни. До бета1-селективних адреноблокаторів відносять атенолол і метопролол.

Атенолол як базисну терапію призначають у дозі 25-100 мг 1 раз на добу, максимальна добова доза становить 100 мг. Даний препарат не застосовують для швидкого зниження AT.

Метопролол дозують як базисну терапію з дози 12,5–50 мг 2 рази на добу, максимальна добова доза становить 200 мг. Метопролол не застосовують для швидкого зниження AT. Бета1-селективні адреноблокатори атенолол та метопролол частіше за інші бета-блокатори спричиняють затримку внутрішньоутробного розвитку плода.

Нітропрусид натрію використовують лише для швидкого зниження AT у загрозливих випадках і при неефективності інших засобів. Максимальна тривалість інфузії – 4 год, оскільки в організмі утворюються ціаніди, концентрація яких після 4 год може досягти токсичного для плода рівня. Для швидкого зниження AT застосовують внутрішньовенну інфузію 0,25-0,5 мкг/кг/хв нітропрусиду натрію, максимальна добова доза становить 120 мкг/кг. Варто відмітити, що нітропрусид натрію застосовують лише при відсутності гіпотензивного ефекту від інших засобів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 4. Особливості гіпертензивних розладів під час вагітності“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Глава 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ. ПОРЯДОК НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ І ХВОРИМ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ. ЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАНІМАЦІЇ

  • Тема 2. Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, структура та завдання (наказ МОЗ України № 379 від 01.06.2009)

  • Тема 3. Нормативні документи щодо організації надання екстреної та невідкладної медичної допомоги в Україні

  • Тема 4. Документація, яку використовують у роботі бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

  • Тема 5. Служба екстреної (швидкої) медичної допомоги України

  • Тема 6. Види екстреної медичної допомоги

  • Тема 7. Порядок госпіталізації пацієнтів бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги в лікувально-профілактичні установи

  • Тема 8. Алгоритм початкових дій бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги на місці події

  • Тема 9. Методика первинного та вторинного обстеження постраждалого

  • Тема 10. Поняття про термінальні стани

  • Тема 11. Етичні аспекти реанімації

  • Глава 2. ОСНОВНІ ВИДИ ПОРУШЕНЬ ДИХАННЯ Й СУЧАСНІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОХІДНОСТІ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ І ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ У ДОРОСЛИХ. ЗУПИНКА КРОВООБІГУ Й ТЕХНОЛОГІЇ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДОРОСЛИМ

  • Клінічні прояви гострої дихальної недостатності

  • Основні ознаки та симптоми механічної асфіксії

  • Тема 2. Зупинка кровообігу і серцево-легенева та мозкова реанімація

  • Алгоритм функціональних обов'язків БЕ(Ш)МД та особливості виконання протоколу при раптовій зупинці кровообігу

  • Ритми не до дефібриляції (безпульсова електрична активність та асистолія)

  • Тема 3. Причини зупинки дихання та кровообігу (4Г та 4Т)

  • Тугий (напружений) пневмоторакс

  • Тема 4. Медикаменти, які застосовують під час серцево- легеневої та мозкової реанімації

  • Аміодарон

  • Сульфат магнію

  • Тема 5. Шляхи введення ліків під час серцево-легеневої та мозкової реанімації

  • Тема 6. Комплексне післяреанімаційне лікування

  • Комплексне післяреанімаційне лікування на госпітальному етапі

  • Допамін (допмін, дофамін)

  • Проведення продовженої ШВЛ у режимі помірної гіпервентиляції

  • Відновлення нормального об'єму циркулюючої крові і досягнення помірної гемодилюції

  • Застосування глюкокортикоїдів

  • Тема 7. Особливості виконання реанімаційних заходів у вагітних та новонароджених

  • Реанімація новонароджених безпосередньо після народження

  • Тема 8. Особливості виконання реанімаційних заходів у пацієнтів (постраждалих) в умовах стаціонару

  • Глава 3. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ГОСТРИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ, КАРДІОГЕННИЙ ШОК ТА ГІПЕРТЕНЗИВНИЙ КРИЗ

  • Обстеження пацієнта з ГКС на догоспітальному етапі

  • Рекомендації щодо обстеження хворих на ГКС (ЕНА, 2012)

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС без підйому сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС із підйомом сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Алгоритм лікування ГКС з елевацією сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Заходи при зупинці кровообігу

  • Медикаментозна терапія

  • Класифікація ГСН

  • Первинна оцінка та спостереження за пацієнтами з ГСН

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при високому артеріальному тиску

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при низькому артеріальному тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.)

  • Немедикаментозна терапія ГСН

  • Тема 2. Кардіогенний шок

  • Лікування кардіогенного шоку

  • Тема 3. Гіпертензивні кризи

  • Лікування гіпертензивних кризів

  • Лікування ГК на тлі гострої енцефалопатії

  • Лікування ГК на тлі гострої лівошлуночкової недостатності

  • Тема 4. Особливості гіпертензивних розладів під час вагітності
  • Прееклампсія

  • Тяжка прееклампсія

  • Еклампсія

  • Глава 4. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК, СИНКОПАЛЬНІ СТАНИ, ГІПОТЕРМІЯ, УТОПЛЕННЯ, УРАЖЕННЯ СТРУМОМ, КОМИ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ, ОТРУЄННЯ НЕВІДОМИМ ГАЗОМ (НЕВІДОМОЮ РЕЧОВИНОЮ)

  • Клінічна симптоматологія та діагностика

  • Лікування і невідкладна допомога

  • Синкопе в контексті транзиторної втрати свідомості

  • Діагностика синкопе

  • Стратифікація ризику

  • Загальні принципи лікування синкопе

  • Тема 2. Гіпотермія: діагностика та екстрена медична допомога

  • Патогенез

  • Тема 3. Утоплення, види, патогенез, клініка, особливості надання екстреної медичної допомоги

  • Тема 4. Діагностика та лікування ураження електричним струмом

  • Тема 5. Коматозні стани, коми невизначеної етіології, коми при цукровому діабеті

  • Коми при цукровому діабеті (ЦД)

  • Гіпоглікемічна кома

  • Тема 6. Отруєння невідомим газом і невідомою речовиною

  • Патогенез

  • Лікування і невідкладна допомога при гострих отруєннях

  • Глава 5. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МЕХАНІЧНИХ ТРАВМАХ

  • Початкові організаційно-лікувальні дії БЕ(Ш)МД на місці події

  • Тема 2. Травми нервової системи

  • Поєднана черепно-мозкова травма ЧМТ (ПЧМТ)

  • Тема 3. Травми щелепно-лицевої ділянки

  • Тема 5. Пошкодження грудної клітки

  • Клапанний пневмоторакс

  • Закриті пошкодження грудної клітки

  • Тема 6. Травми живота

  • Тема 7. Ушкодження опорно-рухового апарату

  • Тема 8. Синдром довготривалого стиснення тканин

  • Тема 9. Кровотеча і крововтрата

  • Тема 10. Травматичний та геморагічний шок

  • Травматичний шок

  • Тема 11. Ургентна сонографія при травмі (FAST-протокол)

  • Дослідження правого верхнього квадранта

  • Визначення вільної рідини в малому тазі

  • Пошук пневмотораксу

  • Дослідження перикарда

  • Глава 6. ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МАСОВИХ УРАЖЕННЯХ

  • Тема 2. Порядок дій медичного персоналу екстреної медичної допомоги при ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій (масового ураження людей) відповідно до наказу МОЗ України № 370 від 01.06.2009 р.

  • Поняття про територіальні плани реагування на надзвичайні ситуації

  • Тема 3. Загальна характеристика масового випадку

  • Схема залучення сил і засобів для надання медичної допомоги при численних і масових випадках

  • Тема 4. Поняття про медичне сортування: вступне, первинне, вторинне та евакуаційне

  • Етапи медичного сортування

  • Характеристика постраждалих відповідно до кольорових позначок при первинному сортуванні

  • Тема 5. Організація і надання медичної допомоги при виникненні масового випадку

  • Черговість госпіталізації постраждалих при проведенні медичного сортування на догоспітальному етапі

  • Тема 6. Організація і надання медичної допомоги при масових випадках службами екстреної медичної допомоги

  • Правила використання та порядок заповнення сортувальних браслетів і талонів