• 1. Симптоми недостатності периферичного кровообігу: блідо-ціанотична, "мармурова", волога шкіра; акроціаноз; спадання вен; холодні кисті і стопи; зниження температури тіла; подовження часу зникнення білого плями після натискання на ніготь >2 с (зниження швидкості периферичного кровотоку).
• 2. Порушення свідомості (загальмованість, сплутаність свідомості, інколи ступор, анабіоз, рідше – збудження).
• 3. Олігурія (зниження діурезу <20 мл/год), при вкрай тяжкому перерізі – анурія.
• 4. Зниження систолічного артеріального тиску до величини <90 мм рт. ст. (за деякими даними менше 80 мм рт. ст.) в осіб з тривалою артеріальною гіпотензією (>30 хв) <100 мм рт. ст.
• 5. Зниження пульсового артеріального тиску до 20 мм рт. ст. і нижче.
• 6. Зниження середнього артеріального тиску <60 мм рт. ст. або при моніторуванні зниження (порівняно з вихідним) середнього артеріального тиску >30 мм рт. ст. протягом >30 хв.
• 7. Гемодинамічні критерії: тиск "заклинювання" в легеневій артерії >15 мм рт. ст. (>18 мм рт. ст., за Antman, Braunwald); серцевий індекс <1,8 л/хв/м2; підвищення загального периферичного судинного опору; збільшення кінцевого діастолічного тиску лівого шлуночка; зниження ударного і хвилинного обсягів.
Клінічний діагноз кардіогенного шоку у хворих на інфаркт міокарда можна встановити на підставі виявлення перших 6 критеріїв. Визначення гемодинамічних критеріїв (пункт 7) для встановлення діагнозу кардіогенного шоку зазвичай не є обов'язкове, але дуже доцільне для обрання правильної тактики лікування.
Клінічна картина рефлекторної форми кардіогенного шоку.
Рефлекторний кардіогенний шок розвивається зазвичай в перші години захворювання, в період сильного болю в ділянці серця. Для рефлекторної форми кардіогенного шоку характерні падіння артеріального тиску (зазвичай AT систолічний близько 70-80 мм рт. ст., рідше – нижче) і периферичні симптоми недостатності кровообігу (блідість, холодний піт, похолодання кистей і стоп). Патогномонічною особливістю цієї форми шоку є брадикардія. Тривалість артеріальної гіпотензії не перевищує 1-2 год, симптоми шоку швидко зникають після купірування больового синдрому. Рефлекторна форма кардіогенного шоку зазвичай розвивається у хворих з первинним і досить обмеженим інфарктом міокарда, що локалізується в задньо-нижньому відділі, і досить часто супроводжується екстрасистолією, атріо- вентрикулярною блокадою, ритмом із атріовентрикулярного з'єднання. В цілому, клініка рефлекторної форми кардіогенного шоку відповідає І ступеню тяжкості (табл. 3.4).
Таблиця 3.4. Критерії тяжкості кардіогенного шоку
| Клінічні прояви | І ступінь | II ступінь | III ступінь |
| Систолічний AT, мм рт. ст. | Знижений до 80 (100-120 при вихідній гіпертензії) | 80-70 | 50 і нижче |
| Пульсовий AT, мм рт. ст. | 25-50 | 20 і нижче | Менше 20 |
| ЧСС | 100-110 | 110-120 | Більше 120 |
| ЦВТ, мм вод. ст. | Збільшено до 150 | До 240 | Більше 250 |
| Діурез, мл/год | Знижений до 20 | 20-0 | 0 |
| РСЬ, мм рт. ст. | Знижений до 60 | 60-55 | 50 і нижче |
| Тривалість артеріальної гіпотензії | До 2 год | 3-4 год | Довше 6 год |
| Реакція на пресорні аміни | До 0,01 мг/хв | 0,01–0,02 мг/хв | До 0,03 мг/хв |
Клінічна картина аритмічної форми кардіогенного шоку.
Тахісистолічний (тахіаритмічний) варіант кардіогенного шоку розвивається при пароксизмах шлуночкової та суправентрикулярної тахікардії, пароксизмальної миготливої аритмії і тріпотіння передсердь. Цей варіант аритмічного кардіогенного шоку розвивається в перші години (рідше – дні) ГКС. Загальний стан хворого тяжкий, значно виражені всі клінічні ознаки шоку (значна артеріальна гіпотензія, симптоми недостатності периферичного кровообігу, олігоанурія), у ЗО % хворих розвивається тяжка лівошлуночкова недостатність (серцева астма, набряк легень). Тахісистолічний варіант кардіогенного шоку можуть ускладнити небезпечні для життя стани – фібриляція шлуночків, тромбоемболії в життєво важливі органи, розвитком істинного ареактивного кардіогенного шоку.
Брадисистолічний (брадіаритмічний) варіант кардіогенного шоку розвивається зазвичай при повній атріовентрикулярній блокаді дистального типу з проведенням 2:1, 3:1, повільному ідіовентрикулярному і вузловому ритмах, синдромі Фредеріка (поєднанні повної атріовентрикулярної блокади з миготливою аритмією). Брадисистолічний кардіогенний шок спостерігають у перші години розвитку обширного і трансмурального інфаркту міокарда. Перебіг шоку зазвичай тяжкий, летальність досягає 60 % і більше. Причинами смерті є тяжка лівошлуночкова недостатність, раптова асистолія серця, фібриляція шлуночків. Для об'єктивізації оцінки тяжкості перебігу КШ можна використовувати критерії, наведені в таблиці 3.4, а дотримання алгоритму обстеження хворих із підозрою на розвиток КШ сприятиме своєчасному призначенню адекватної терапії.
Лікування кардіогенного шоку
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2. Кардіогенний шок“ на сторінці 2. Приємного читання.
