• 7. Ввести морфіну гідрохлорид внутрішньовенно по 0,005-0,01 г, або фентаніл по 0,00005-0,0001 г (1-2 мл). Для осіб похилого та старечого віку разова доза морфіну не повинна перевищувати 0,005 г. Ці препарати зменшують венозний приплив крові до серця та сприяють перерозподілу крові з малого кола кровообігу у великий, периферичну вазо- дилатацію і невелику артеріальну гіпотензію, що в цілому знижує роботу серця. Доцільно вводити також дроперидол (0,0025-0,005 г внутрішньовенно), який має не лише нейроплегічні, але й альфа-адренолітичні властивості.
Окрім наведененого вище, призначають:
1. Засоби, що полегшують роботу серця шляхом зниження переднавантаження і післянавантаження:
Нітрати і насамперед нітрогліцерин як засіб невідкладного лікування хворих із серцевою астмою і набряком легень. Нітрогліцерин знижує тиск у легеневій артерії і зменшує венозне повернення до серця та ендокардіальну напругу, а у хворих на гострий ІМ сприяє обмеженню ділянки пошкодження. Тривалість дії сублінгвальної форми нітрогліцерину в дозі 0,0005 г не більше 20 хв. Це необхідно враховувати при повторному прийманні. У хворих з мітральним стенозом тяжкого ступеня нітрогліцерин може викликати зниження серцевого викиду і гіпотензію внаслідок зменшення припливу крові в лівий шлуночок.
Натрію нітропрусид зменшує перед- і післянавантаження за рахунок зниження тонусу гладких м'язів вен і артерій. Препарат вводять внутрішньовенно по 0,3-6 мкг/кг/хв.
Фентоламін знижує тонус гладких м'язів артерій, його також вводять внутрішньовенно зі швидкістю 4” 16 мкг/кг/хв у хворих з НЛ на тлі гіпертензивного кризу.
Широко застосовують для купірування НЛ і гангліоблокатори, які сприяють швидкому зниженню артеріального тиску. Серед них найкращий ефект проявляє арфонад, а більш стійкий і тривалий – пентамін. Препарати вводять внутрішньовенно краплинно з розрахунку 0,05 г на 100-200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду під контролем артеріального тиску.
При лікуванні цими препаратами необхідно проводити ретельний гемодинамічний контроль, оцінювати загальний стан хворого, ступінь вираженості задишки, зменшення ціанозу і застійних хрипів у легенях, рівень систолічного артеріального тиску.
2. З метою посилення скорочувальної здатності міокарда призначають: внутрішньовенно краплинно або внутрішньовенно струминно швидкодіючі серцеві глікозиди (в основному строфантин). Проте більшість клініцистів вважає, що серцеві глікозиди не є засобом екстреної допомоги хворим з НЛ. Хворим із мітральним стенозом призначати серцеві глікозиди протипоказано через лівопередсердну недостатність, оскільки підсилення скорочувальної функції правого шлуночка може призвести до підвищення гідростатичного тиску в легеневих капілярах. При великому ІМ застосування серцевих глікозидів може призвести до порушення ритму, який становить безпосередню загрозу для життя хворого; крім того, різко зростає ймовірність дигіталісної інтоксикації, підвищується потреба міокарда у кисні.
Для зниження судинної проникності, гальмуванні вивільнення гістаміну, який бере участь у патогенезі серцевої астми та НЛ, застосовують антигістамінні препарати (димедрол, супрастин).
При наявності бронхоспастичного компонента використовують також еуфілін. Слід пам'ятати, що при вираженій тахікардії і гіпотензії введення еуфіліну протипоказане. Проводять аспірацію піни при масивному піноутворенні, термінову ендотрахеальну інтубацію і ШВЛ з позитивним тиском на видиху.
Лікування ГСН на догоспітальному етапі залежить від рівня артеріального тиску
Транспортування здійснюють на ношах із піднятим головним кінцем.
Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при високому артеріальному тиску
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Первинна оцінка та спостереження за пацієнтами з ГСН“ на сторінці 2. Приємного читання.
