• 6. Не вводити антикоагулянти на тлі гіпертензивного кризу (ризик крововиливів, кровотечі).
Основним завданням лікаря реанімаційного відділення є максимально швидка верифікація діагнозу ГКС з елевацією сегмента ST та забезпечення реперфузійної терапії. Норматив затримки між первинним контактом з медичним працівником і початком реперфузійної терапії понад 90–120 хв є ознакою низької якості медичної допомоги і фактором погіршення прогнозу результатів.
Ехокардіографію необхідно проводити всім хворим на ГКС з елевацією сегмента ST. При цьому наявність порушень сегментарної скоротливості не може бути єдиною підставою для встановлення діагнозу (тому що не є специфічною ознакою гострої ішемії). Результати ехокардіографії є вирішальними в суперечливих випадках, коли треба виключити ексудативний перикардит, масивну легеневу емболію або розшарування стінки висхідної гілки аорти (у випадках, коли результати ехокардіографії не є інформативними, для виключення гострого розшарування стінки аорти або емболії легеневої артерії слід розглянути можливість проведення комп'ютерної томографії).
Первинні перкутанні втручання – основний спосіб реперфузійної терапії пацієнтів з ГКС. Однак якщо пацієнта не можливо доправити в спеціалізований стаціонар протягом 90–120 хв для проведення первинного ЧКВ і реперфузійної терапії, використовують фібриноліз для зниженя затримки реперфузії (тобто часу між первинним контактом із медичним працівником в стаціонарі і введенням голки) до <30 хв (див. Додатки 4-6).
Фактори ризику кровотечі є абсолютними або відносними протипоказаннями при призначенні тромболітичного агента.
Пацієнтів із інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST після реперфузійної терапії доправляють у відділення реанімації або кардіологічний блок інтенсивної терапії, де забезпечують постійний контроль, спостереження, цілодобовий моніторинг основних життєвих функцій.
Хворим на ГКС для зменшення навантаження на міокард необхідно обмежити фізичне навантаження, забезпечити повний психологічний спокій, не допускати самостійного пересування пацієнта до встановлення ступеня тяжкості інфаркту, виключення ускладнень.
Пацієнтів, яким проведено успішну реперфузійну терапію (без ускладнень), залишають у відділенні реанімації (інтенсивної терапії) щонайменше на 24 год. Ретельний моніторинг стану пацієнта слід проводити протягом 48-72 годин.
У більшості випадків термін госпіталізації (включно перебування в блоці реанімації та інфарктному відділенні) має становити приблизно 12– 17 діб. У разі ускладненого перебігу захворювання термін перебування в стаціонарі може відповідно збільшуватись.
Медикаментозна терапія
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Заходи при зупинці кровообігу“ на сторінці 2. Приємного читання.
