онкологічних захворювань, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, захворювань крові та наявність у минулому кровотеч, операцій, ХОЗЛ тощо; чи є алергічні реакції на прийом лікарських засобів.
При фізикальному обстеженні зміни можуть бути відсутні. Підставою для діагностики та лікування можуть бути симптоми серцевої недостатності або порушення гемодинаміки. Важлива мета фізичного обстеження – виключення некардіальних причин болю в серці, неішемічної природи захворювань серця (наприклад, тромбоемболії легеневої артерії, розшарування стінки аорти, перикардиту, клапанної вади серця), виявлення таких ймовірних екстракардіальних причин, як гостре захворювання легень (пневмоторакс, пневмонія або плевральний випіт). Різниця AT на верхніх і нижніх кінцівках, аритмічний пульс, шуми в серці, шум тертя перикарда, біль при пальпації, утвори в черевній порожнині дозволяють запідозрити інші діагнози.
Починають фізикальне обстеження хворого з негайної оцінки загального стану та життєво важливих функцій: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом ABCDE, відповідно, першочергово потрібно усунути виявлені порушення. Проводять візуальну оцінку кольору шкірних покривів, вологості, набухання шийних вен. Оцінюють стан серцево-судинної та дихальної системи пацієнта (пульс, АТ, ЧД, аускультація серця та судин, аускультація легень).
Експрес-реєстрація електрокардіограми (ЕКГ) у 12 відведеннях – це найперший метод діагностики, який використовують при підозрі на ГКС, її необхідно провести впродовж перших 10 хв після приїзду карети екстреної медичної допомоги. ЕКГ слід негайно проаналізувати або у сумнівних випадках передати ЕКГ-сигнали в консультативний телеметричний центр для вирішення термінових питань інтерпретації (див. Додаток 2).
Для ГКС без підйому сегмента ST характерна депресія або короткочасний підйом сегмента ST та/або зміни зубця Т (рис. 3.3). Наявність стійкого підйому сегмента ST (>20 хв) вказує на наявність ГКС з підйомом сегмента ST, що є еквівалентом ГІМ, тактика лікування якого дещо відрізняється (рис. 3.4). При епізодах ішемії міокарда іноді спостерігають минущу блокаду ніжок пучка Гіса, частіше лівої ніжки або її гілок (рис. 3.5).
Рис. 3.3. Варіанти змін ЕКГ при ГКС без підйому сегмента ST.
Рис. 3.4. ЕКГ хворого з ГКС із підйомом сегмента ST.
Рис. 3.5. ЕКГ хворого з ГКС і гострою повною блокадою лівої ніжки пучка Гіса.
Слід враховувати, що стандартна ЕКГ у спокої неадекватно відображає динамічний характер коронарного тромбозу та ішемії міокарда. Майже 2/3 випадків епізодів нестабільної фази – клінічно безсимптомні і не реєструються на ЕКГ, разом з тим це не виключає діагноз ГКС без підйому сегмента ST. Тому важливим є моніторування або повтор ЕКГ з інтервалом 20-30 хвилин.
Визначення рівня кардіомаркерів (тропонін І і тропонін Т, MB-фракція КФК, Mioglobin) у крові за допомогою набору для експрес-діагностики (рис. 3.6).
На догоспітальному етапі для екстреної діагностики доцільно застосовувати якісний імунологічний тест для визначення специфічного міокардіального білка тропоніну Т. При ГІМ спостерігають два підйоми підвищення концентрації його у крові: через 2- 3 год та максимальний підйом спостерігають через 8-10 годин. Нормалізація концентрації тропоніну у крові відбувається через 10-14 діб. Метод простий, доступний, високоспецифічний та дозволяє діагностувати ГІМ у ранні та пізні терміни ГІМ – від 10 год до 10 діб (рис. 3.7).
Рис. 3.6. Тропоніновий тест (набір для експрес-діагностики).
Рис. 3.7. Динаміка маркерів некрозу міокарда залежно від часу розвитку ГКС.
Серцеві тропоніни відіграють головну роль у діагностиці та стратифікації ризику і дозволяють також диференціювати ІМ без підйому сегмента ST і нестабільну стенокардію. За специфічністю і чутливістю тропоніни перевершують такі серцеві ензими, як креатинфосфокіназа (КФК), МВ- фракція КФК і міоглобін. Підвищення рівня серцевих тропонінів відображає пошкодження кардіоміоцитів, яке при ГКС без підйому сегмента ST може бути пов'язане з дистальною емболізацією тромбоцитарними тромбами, що утворюються в ділянці розриву або ерозії атеросклеротичної бляшки Підвищення рівнів фібриногену та С-реактивного протеїну (СРП) також є фактором ризику в пацієнтів з ГКС. Прогностичне значення СРП найбільше у пацієнтів з пошкодженням міокарда. Концентрація тропоніну Т і СРП є незалежними маркерами серцевої смерті при тривалому спостереженні, але їх прогностична значущість зростає при їх поєднаному визначенні, а також разом з клінічними маркерами.
Наявність симптомів ішемії міокарда (біль у грудях, зміни на ЕКГ і поява асинергії стінки серця) поряд зі збільшенням рівня тропонінів є діагностичними критеріями ІМ. Однак негативний результат тесту при першому дослідженні є недостатнім для виключення ГКС без підйому сегмента ST. Оскільки у багатьох пацієнтів рівень тропоніну збільшується через кілька годин, при підозрі на гостру ішемію міокарда для верифікації діагнозу слід провести повторний аналіз через 6-9 годин.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Обстеження пацієнта з ГКС на догоспітальному етапі“ на сторінці 2. Приємного читання.
