– ж) прізвище сімейного лікаря;
– з) прізвище, ім'я, по батькові пацієнта.
Г. Налагодити зв'язок з основною базою, доповісти про клінічну ситуацію.
Д. Забезпечити внутрішньовенне введення ізотонічного розчину NaCI, можна зробити не більше двох спроб венепункції, крім ситуації збереження життя постраждалого. Налагодження внутрішньовенного доступу не повинно затримувати транспортування.
Контакт із черговим лікарем повинен бути здійснений якнайшвидше.
Е. Приєднати ЕКГ-монітор, визначити серцевий ритм і при наявності аритмії провести її лікування, відповідно до протоколу.
Є. Положення постраждалого повинне бути комфортним, наскільки дозволяє ситуація.
Ж. Заспокоїти постраждалого. Звільнити від одягу, який заважає.
З. Транспортувати постраждалого якнайшвидше в найближчу лікарню.
Така послідовність дій і естафетне координування всіх ланок даного ланцюга суттєво знижує летальність постраждалих, які перебувають у стані клінічної смерті, проводячи їм ефективні реанімаційні заходи відповідно на догоспітальному (домедична допомога, долікарська медична (догоспітальна) допомога, лікарська медична (догоспітальна) допомога) етапі та в подальшому на етапі стаціонарного лікування.
Слід вказати на декілька факторів, що впливають на так званий післяреанімаційний прогноз. До життєво важливих систем, виключення яких призводить до стрімкого розвитку клінічної смерті, відносять дихання, кровообіг і ЦНС. Шанси на врятування постраждалого безпосередньо залежать від того, яка з них першою припиняє своє функціонування. Так, у випадку порушення функції дихання можливість відновлення серцевої діяльності є найвищою, при ураженні серця – нижчою, водночас існує більша ймовірність відновлення функції ЦНС. При первинному ураженні центрів головного мозку ймовірність відновлення серцевої діяльності висока, а вищої нервової діяльності – низька. У такому випадку розвиток соціальної смерті можливий навіть при своєчасній та кваліфіковано проведеній реанімації.
Слід наголосити, що повернути хворого до повноцінного життя зі стану клінічної смерті можливо лише при кваліфікованому та послідовному проведенні комплексу реанімаційних заходів і підтриманні (забезпеченні) функціонального стану життєво важливих органів і систем у післяреанімаційному періоді.
Згідно з алгоритмом "ланцюга виживання", реанімаційні заходи починають з огляду і швидкого розпізнання причини й ступеня термінального стану.
При огляді віддають пріоритет:
• небезпечному механізму враження;
• зниженню рівня свідомості;
• дихальній недостатності;
• порушенням при первинному огляді;
• значним відхиленням при загальному огляді (відразу можна зробити висновок про тяжкість стану пацієнта, його життєздатність, тактику обстеження й лікування) (рис. 1.24).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 10. Поняття про термінальні стани“ на сторінці 3. Приємного читання.
