TextBook Марія
Будинок той примостився відразу біля нашої ратуші і виглядом на замок аж ніяк не тягнув. Але все-таки це було чорне замчище, а в ньому жила Смерть. Усі наші знали, що, потрапивши в ці стіни, ніхто вже звідти не вийде. Ну, хіба скурвившись та зрадивши своїх, але це у мої плани не входило.
Тут було вогко і холодно – мур є мур. Волога не проходила крізь надто товсті стіни і стікала, утворюючи патьоки, схожі на сльози. Освітлювала все гасова лампа, що стояла на столі. Інші меблі тут не потрібні – тільки цей стіл, крісло для слідчого і табуретка для затриманого.
Стіни були голі, то тут, то там виднілися маленькі й більші бурі плями. Я так зрозуміла, що то від крові. Господи, що ж тут мало відбуватися, щоби кров аж так хлистала по стінах…
У крісло всівся Недоля, запихтів папіроскою.
– У мене до тебе одне запитання. Я знаю, що поміж вами-повстанцями є такий собі Мак. Розкажеш про нього – відпущу.
Я поглянула на чекіста:
– Звичайно, розкажу, чого ж не розказати. Мак росте на городі, має головку із зерном і маковиння.
Недоля посміхнувся:
– Дуже дотепно. Ну що ж, бачу, розмова в нас буде довгою.
– Що, будете мучити? – якось байдуже запитала я.
– Ну що ти, звісно не буду… У нас є для того інші бійці. Багато роботи маю. Вас, національно-свідомих стільки тут розвелося, що й часу бракує, аби всіх передушити. Та нічого: помаленьку, помаленьку. Наш паровоз, як кажеться, лєтіт впєрьод, в камунє остановка. Ну, ти посидь, подумай…
От я й сиділа, думала. Час минав. У тій суцільній темряві я й не знала: день пройшов, тиждень, чи всього година. Нарешті двері відчинилися і всередину ввійшов Біда.
– Фамілія, ім’я, отчество.
– Ти й сам знаєш, – відповіла.
Тоді він почав мене переконувати, страшити, навіть обіцяв щось. Далі почав перечитувати прізвища:
– Гануляк, Хитрий, Чорненька, Ярош… Хто з них оунівець?
Я мовчала. Тоді вдарив долонею по щоці, та я з того тільки зареготала, та ще й так весело, що він аж розгубився. Далі вийшов, повернувся, тягнучи з собою якогось закривавленого хлопця. Я його знала – Гаврилом звали.
– Це очна ставка. Ну, ви знаєте одне одного? Хто першим заговорить – відпущу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сповідь з того світу» автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 62 Марія“ на сторінці 1. Приємного читання.