Розділ «Середньовіччя»

Велике переселення народів III-VII ст. Утворення варварських держав

У III-VII ст. германські, сарматські, слов'янські та інші племена переселялися зі своєї історичної батьківщини на території Європи, Азії та Північної Африки. Цей процес отримав назву Великого переселення народів.

Розвиток виробничих сил зумовив у племен, що взяли участь у переселенні народів, дальше поглиблення майнової та соціальної нерівності, зростання ролі вождів, племінної знаті та дружини. Прагнення племінної знаті до загарбання нових земель, здобичі було головною причиною переселення народів. Відіграв також роль і приріст населення, що збільшив потребу в пасовиськах і орних землях.

Переселення народів розпочалося пересуванням готів із Прибалтики у Причорномор'я, де розселялися племена різного етнічного походження, зокрема східні слов'яни. Готські племена, що осіли між Дністром і пониззям Дунаю, отримали назву вестготів, а ті, що зайняли землі по Нижньому Дніпру, - остготів.

375 р. Північне Причорномор'я зазнало навали гунів. Оселившись там, вони продовжували просуватися на Захід. Під тиском гунів вестготи, скориставшись послабленням Римської імперії, перейшли р. Дунай. Рим хотів використати вестготів для боротьби проти інших племен і дозволив їм оселитися у провінції Мезії (нині територія Болгарії). Проте зловживання римських урядовців спричинили повстання вестготів. Об'єднавшись із місцевими рабами і колонами, вестготи розбили римське військо під Адріанополем.

410 р. вестготи захопили Рим. У зв'язку з цим уряд Західної Римської імперії був змушений дозволити вестготам оселитися у Південно-Західній Галлії та Аквітанії. Заснувавши там Тулузьке королівство, вестготи згодом рушили до Іспанії, де почали тіснити племена свевів, вандалів і аланів, що осіли на цій території на початку V ст. Свеви перейшли у північно-західну частину Іспанії, а вандали й алани переправилися через Гібралтарську протоку в Північну Африку, де заснували своє королівство.

Постійні напади племен, заворушення рабів і колонів призвели до послаблення Західної Римської імперії. Цим скористалися племена, що жили поблизу її кордонів. У середині V ст. бургунди захопили територію сучасної Савойї, район Верхньої Рони і Сони та заснували Бургундське королівство.

Наприкінці V ст. у Північно-Східній Галлії виникла держава франків. Одночасно племена англів, саксів і ютів, які жили на Ютландському півострові та на захід і південь від гирла Ельби (Лаби), завоювали Британські острови й заснували там кілька англосаксонських королівств. Гуни, які оселилися в Паннонії, зробили спробу захопити Галлію, але були розбиті. 452 р. гуни спустошили Верхню Італію. 455 р. вандали пограбували Рим.

Під ударами різних племен та повстань рабів і колонів Західна Римська імперія у 476 р. припинила існування. На її території виникло кілька варварських держав. Італію підкорили остготи і створили там королівство, яке існувало до завоювання Італії Візантією.

Перші масові переселення племен у межі Східної Римської імперії (Візантії) сталися у першій половині VI ст. Болгари, склавини й анти разом з гунами майже кожного року доходили до Константинополя. У VI ст. Візантія зазнала нападів східних слов'янських племен.

У VI ст. слов'яни заселили Фракію, Македонію, Фессалію, дійшли до Пелопоннесу, а на початку VII ст. зайняли Далмацію та Істрію до узбережжя Адріатичного моря, Альпійських гір та районів сучасної Австрії. На середину VII ст. Балканський півострів майже весь був освоєний слов'янами. Чимало їх переселилося в Малу Азію.

На завойованих слов'янами землях у VII ст. були створені незалежні слов'янські держави - об'єднання македонських і придунайських слов'ян у Нижній Мезії, князівство Само, Перше Болгарське царство та об'єднання сербських племен (словенців, хорутанів і хорватів).

У VII ст. наступ на Візантію розпочали араби. Після розгрому власної армії Візантія втратила свої східні провінції - Сирію і Палестину. У першій половині VII ст. араби захопили Антіохію, Месопотамію і Єгипет.

Переселення народів III-VII ст, було останнім великим переселенням в історії людства. Воно спричинило розпад Західної Римської імперії та Візантії, старих, рабовласницьких виробничих відносин, що гальмували подальший розвиток суспільства, і встановлення нових, феодальних. Переселення народів мало великий вплив на формування романських, германських і слов'янських народностей.

Падіння західної Римської імперії

Головну небезпеку для Західної Римської імперії становили вестготи, яких очолював король Аларіх. Спочатку він вчинив напад на балканські області, а потім вирушив на Італію. Остання уклала з ним мир, причому Аларіх зобов'язався допомагати Риму в боротьбі з Константинополем. 406 р. варварські племена перейшли Рейн і спустошили Галлію. 408 р. Аларіх зайняв Паннонію і Норік, потім рушив до Італії та зажадав грошей для свого війська. Його вимогу задовольнили.

Але згодом Аларіх знову рушив на Італію. Йому допомагали раби, серед яких було чимало його одноплемінників. Двічі готи нападали на Рим. Першого разу Аларіх підійшов до Рима 408 р., але повернув назад, одержавши величезний викуп і звільнивши 40 тис. рабів, вдруге - 410 р. - Рим було здобуто і розграбовано військами Аларіха. За даними пізніших авторів, ворота міста відкрили готам раби. Три дні завойовники спустошували Рим, жителі могли знайти прихисток лише в церквах, які Аларіх не руйнував.

По смерті свого короля вестготи відійшли в Галлію, проте знесилена імперія не могла вже стримувати натиск варварів.

Ще 409 р. вандали, свеви та алани вдерлися в Іспанію й оселилися в окремих її областях, потім вандали й алани утвердилися на півдні Піренейського півострова, переправилися на Африканське узбережжя і захопили велику частину Нумідії. В окремих випадках римські полководці здобували перемоги над варварами, але це не могло змінити становища імперії.