Розділ «Середньовіччя»

Домагаючись зміцнення свого становища, королівська влада прагнула спиратися на християнську церкву. Але християнізація натрапляла на опір селян і родової знаті, які вбачали у збереженні язичництва захист своєї незалежності. Тому боротьба проти посилення королівської влади набирала часом форми боротьби за збереження язичництва. Християнська церква зміцнилася в Скандинавії наприкінці X - на початку XI ст., однак язичництво не було остаточно зломлено ще у XII ст.

Центральна і східна Європа (Польща, Чехія, Угорщина, Київська Русь) Х-ХІ ст.

Польща

Найважливішим центром утворення Польської держави була Велика Польща - землі племені полян у басейні річки Варти.

Сильне князівство, яке об'єднало низку польських племен, утворилося у Великій Польщі вже наприкінці IX ст. Першим великопольським князем був Метко І (бл. 960-992). За нього

Польща була державою, що відігравала значну роль в європейській політиці. З нею рахувалися імператори Священної Римської імперії, правителі Швеції, Чехії, Угорщини. До складу князівства Мешка увійшли майже всі польські землі (крім Малої Польщі, за яку точилася боротьба з Чехією).

Спочатку Польська держава визнавала залежність від німецьких королів. Князь Мешко прийняв християнство за римським обрядом і змусив хреститися своїх підданих. У князя була велика дружина- 3 тис. воїнів, яких він утримував своїм коштом. У сина Мешка, Болеслава І Хороброго, який у результаті успішних воєн добився незалежності від Німеччини, дружина була набагато численнішою - до 20 тис. воїнів. Таким чином, у Польщі складався служилий стан. Князівський двір став центром управління. Населення сплачувало податки на користь князя.

Польська держава ще більше посилилася за Болеслава І Хороброго (992-1025). До її складу увійшли Мала Польща, землі лужицьких сербів, значна частина Словаччини, Моравія, а на короткий термін навіть і Чехія. Утворилася велика західнослов'янська держава, яка здобула значний вплив в Європі. Незадовго перед своєю смертю Болеслав І Хоробрий коронувався як польський король.

Перемоги, здобуті Болеславом Хоробрим у війнах з Німецькою імперією, завершились укладанням у 1018 р. мирного договору. За ним західний кордон Польської держави проходив уздовж р. Шпрее та нижньої течії Одеру. Ще раніше Болеслав Хоробрий звільнив державу від церковної підлеглості німцям, домігшись заснування самостійного польського архієпископства.

Після смерті Болеслава Хороброго Польща втратила значну частину територіальних завоювань.

1035 р. відбулося велике повстання селян і рабів проти феодалів і духовенства під гаслами відновлення старих язичницьких вірувань. Польські феодали не змогли подолати його своїми силами і князь Казимир звернувся по допомогу до імператора Генріха III. Повстання було придушено.

Чехія

Угорщина

Паннонська рівнина була тією межею на заході, до якої доходили хвилі пересування кочових народів, що прокочувалися степовими просторами між Волгою, Доном і Дніпром. У V ст. тут спинились гуни, у VII- VIII ст. - авари. В IX ст. Паннонську рівнину захопили кочівники-угорці (угри - за руськими літописами), племена угро-фінської групи. Зруйнувавши в IX-X ст. Велико-моравську державу, угорці підкорили частину слов'янського населення Паннонії та почали поступово там осідати. Паннонія стала історичним ядром майбутньої Угорської держави.

Напади угорців на країни Центральної і Південної Європи тривали до середини X ст., але з другої половини X ст., коли основна маса угорців перейшла до осілого землеробства, вони припинилися.

Прийшлі угорці були язичниками, але потім почасти прийняли православ'я. Але угорські феодали були тісніше пов'язані з католицьким Заходом, ніж з православним Сходом, тому князь Стефан І прийняв католицтво і силою навернув у католицьку віру весь народ. Тому зв'язки Угорщини з Заходом посилилися, а зі

Сходом послабилися. Стефан наділив католицьку церкву землями та селянами і зобов'язав населення сплачувати їй десятину. Він запросив до Угорщини німецьких, італійських і чеських священиків та монахів.

Спритно використовуючи суперечності між Папою Римським і імператором, Стефан зумів захистити Угорщину від політичних домагань з боку імперії та відмовився дати ленну присягу німецькому імператорові.

За Стефана та його наступників неухильно розвивався процес феодалізації та відбувалося закріпачення селян. Панівний клас становили великі земельні магнати і рицарі (дрібне й середнє дворянство). Усі вони намагалися збільшити свої володіння шляхом загарбання селянських земель. Залежне селянство поповнювали як закріпачувані вільні общинники, так і раби, яких наділяли землею. Якщо в X ст. селянство ще було в основному вільним, то в XI ст. воно потрапляло щоразу в більшу залежність від феодалів і укріплених міст, підлеглих королю.

Селянство активно боролося проти закріпачення та утисків католицької церкви. Великі повстання відбулися в XI ст. Повсталі, озброєні ціпами, кілками, вилами, билися з найманим німецьким рицарством, відмовлялися прийняти нову віру, вбивали іноземних священиків та монахів, проганяли королівських чиновників. На кінець XI ст. повстання придушили. Проте налякані феодали змушені були піти на певні поступки. За селянами закріплювалось право вільного переходу від одного власника до іншого після розрахунку з попереднім власником.