Розділ «Культура країн Європи і Америки XVIII - першої половини XIX ст.»

Поступальний розвиток країн Європи й Америки у XVIII - першій половині XIX ст. характеризувався значним зростанням промисловості та сільського господарства, великими успіхами техніки і науки. Спочатку в Англії, а потім і в інших передових країнах відбувся розвиток машинної індустрії. Вдосконалення і розширення випуску продукції мануфактур та фабрик, кораблебудування і спорудження мостів та залізниць потребували складних і точних розрахунків, знань з механіки, математики, фізики та хімії, тому роль науки зросла.

Вдосконалювалася техніка для виробництва предметів споживання: бавовноочисні машини, ткацька машина Жаккарда для виготовлення тканин з дуже складним малюнком.

Виробництво машин стало технічною базою для фабричного виробництва, що означало завершення промислового перевороту.

У першій половині XIX ст. споруджувалися залізниці в Англії, Німеччині, Франції, широко застосовувалися колісні річкові пароплави з паровим двигуном, а у країнах Заходу вітрильний морський флот поступився місцем паровому.

Технічним відкриттям сприяв розвиток математики. Англієць Ісаак Ньютон, німець Готфрід Лейбніц заклали основи сучасної вищої математики. Ісаак Ньютон сформулював закон всесвітнього тяжіння, що пояснював рух планет Сонячної системи. Це, а також удосконалення телескопа дали поштовх розвитку астрономії. Російський вчений Михайло Ломоносов висловив принцип збереження матерії та руху.

Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. в умовах початку промислової революції та політичних перетворень у провідних країнах світу суспільство зрозуміло практичну користь науки" її безпосередній зв'язок з виробництвом. Це стало підґрунтям для розвитку класичного природознавства. На зміну механістичній картині світу, в основі якої лежало розуміння всіх природних явищ на основі універсальних принципів механіки, приходить філософська діалектика, що стає методом пізнання природи та суспільства. У середині XIX ст. ідея розвитку, невпинного поступового прогресу неживої природи та людського суспільства стає домінуючою. Цьому сприяли еволюційна теорія Ч. Дарвіна та розвиток фізико-математичних наук- термодинаміки, теорії електрики, електромагнетизму.

Основою природничих наук була математика, досягнення якої інтенсивно використовувалися в практиці. Будування машин, спорудження мостів та будинків вимагало попередніх розрахунків, що стимулювало розвиток математики, яка водночас набула ознак фаху і стала інтернаціональною. Крім практичного застосування математики, розвивалася її теорія. Так, французький математик О. Коші (1789-1837) заклав основи теорії функції комплексної змінної, яка використовується і сучасною наукою. Російський математик, професор Казанського університету М. Лобачевський (1792-1856) створив варіант неевклідової геометрії. Ці наукові відкриття поклали початок сучасній вищій математиці.

Розвитку механіки сприяло створення для неї експериментального обладнання, нових приладів та лабораторій. Важливе значення мало відродження античного вчення про атоми як частинки з властивостями інерції та ваги, що рухаються у пустоті. Дослідження англійського фізика Дж. Дальтона (1766-1844) та інших вчених дали можливість відкрити таємниці атомів та молекул, їхньої будови, законів руху. Таким чином було доведено, що різні хімічні речовини утворюються сполученням атомів у різних кількостях.

Наприкінці XVIII ст. сформувалася наука про електрику. Першою спробою її механістичного обґрунтування була ідея американського фізика Б. Франкліна (1706-1790), що пропонував розуміти електрику як рідину, яка е в усіх тілах. Французький вчений Ш. Кулон (1736-1806) написав формули математичних співвідношень для цієї рідини. Пізніше було встановлено факт відхилення магнітної стрілки під впливом електричного струму. Виникнення електричного струму під впливом магніту підтвердили експерименти англійського фізика М. Фарадея (1791-1867). На основі попередніх відкриттів та винаходів англійський вчений К. Максвелл (1831-1879) розробив теорію магнітного поля. Це створило умови для виникнення у майбутньому електротехніки та радіотехніки.

Успіхи фізичних знань сприяли розвитку хімії. Одним із найвидатніших наукових відкриттів, яке підсумувало зусилля хіміків із впорядкування знань про хімічні елементи, було створення російським ученим Д. Менделєєвим у 1869 р. Періодичної системи.

У XIX ст. розвиток хімії диктували потреби промисловості та сільського господарства. Відкривалися нові речовини, здійснювався їх штучний синтез, для чого створювалися промислові підприємства, що започаткували хімічну промисловість. Потреба нових фарбників для текстильної промисловості та добрив для сільського господарства сприяла розвитку органічної хімії. Дослідження процесів взаємоперетворень речовин у природі дали поштовх розвитку біохімії.

Створювалися основи для розвитку мінералогії, фізичної географії, наукової метеорології, географії рослин та інших наук. Одним із найвідоміших вчених був німецький дослідник і невтомний мандрівник О. фон Гумбольдт (1769-1859).

Астрономія пояснювала походження Всесвіту і механіку руху небесних світил. її дані практично використовувалися під час складання календаря, карт для мореплавців тощо. Видатний англійський математик і фізик /. Ньютон (1643-1727) відкрив закон всесвітнього тяжіння і пояснив рух планет у Сонячній системі й тяжіння тіл до Землі. Французький математик і астроном 77. Лаплас (1749-1827) висунув гіпотезу про виникнення планетарних систем зі скупчення розжарених газів. Успіхи промисловості дали змогу виготовити величезні телескопи, за допомогою яких астрономи можливість відкрити і нанести на карти тисячі нових небесних світил.

Ідея "розвитку" як знання про необоротні зміни у явищах, що вивчаються про поступову еволюцію природи та живих істот, розвивалася поступово. Вона бере свій початок із біології - ідеї про поступовий розвиток та розпад живих речовин.

На відміну від фізико-математичних наук на шляху біології та геології стояли суттєві перешкоди, оскільки вони неминуче втручалися у сферу релігії, де панувала ідея про божественне походження живої та неживої природи. Складність явищ, що вивчаються цими науками, обмежувала застосування методів фізики (можливість відтворення в експерименті) для їх пізнання. За допомогою простого спостереження біологи вивчали внутрішню структуру живих організмів та їх еволюцію.

У XVIII ст. шведський вчений К. Лінней (1709-1778) створив знамениту класифікацію всіх тваринних і рослинних організмів та мінералів, спираючись на ідею про незмінність усього, що існує. Наприкінці століття вчені спробували простежити виникнення і розвиток всього живого. Ж. Ламарк (1744-1829) обґрунтував ідею про залежність еволюції організмів від їхнього пристосування до навколишнього середовища.

Розвиток еволюційної теорії біологами стримувався обмеженістю геологічних знань про зміни в земній корі. Лише у 1832 р. Ч. Лайєль описав історію утворення земних пластів залежно від природних сил. На основі залишків живих організмів, знайдених у різноманітних земних пластах, було зроблено висновок, що в кожну епоху вимирала і створювалася нова фауна залежно від нових зовнішніх умов. У 1859 р. англійський учений Ч.Дарвін (1809-1882) видав знамениту книгу "Походження видів шляхом природного відбору", створивши вчення про природний відбір, що зумовлював еволюцію видів.

Почалася "біологічна революція". Причини змінності видів, на яких ґрунтувалася еволюція, на основі математики пояснив чеський чернець і природознавець Г. Мендель (1822-1884). Еволюційна теорія була в центрі уваги не лише природознавців, а й філософів та політиків. її активно застосовували для пояснення суспільних процесів, історії людства у вигляді поступового і безупинного прогресу. Тобто "механістичну" схему замінила "біологічна", яка давала універсальне пояснення природних та суспільних процесів.

Наприкінці XVIII ст. в Англії, а на початку XIX ст. і в інших країнах Європи почалася промислова революція - перехід від ручної до значно продуктивнішої машинної праці з використанням парового двигуна, становлення фабричної системи. Промислова революція була також складним соціальним явищем, оскільки сприяла зародженню буржуазії та пролетаріату, відносини між якими у процесі виробництва довгий час визначали внутрішньополітичну ситуацію в країнах світу.