Розділ «Чехословаччина у 1918-1939 рр.»

Восени 1918 р. у результаті поразки в Першій світовій війні та національно-визвольного руху слов'янських народів Австро-Угорська імперія розвалилася. У жовтні 1918 р. празький Національний комітет, що представляв чеські політичні партії, проголосив утворення незалежної Чехословацької держави. Було заявлено, що державний лад визначатимуть Національні збори, а в перехідний період верховна влада здійснюватиметься празьким Національним комітетом. Восени 1918 р. Словацька національна рада прийняла декларацію, що проголошувала словацьку націю частиною єдиної чехословацької нації в культурному та мовному аспектах. Національний комітет у Празі опублікував тимчасову конституцію, відповідно до якої верховним законодавчим органом Чехословаччини стали Національні збори. Вони були утворені шляхом не виборів, а розширення складу Національного комітету. На першому засіданні Національних зборів у листопаді 1918 р. урочисто проголосили про повалення влади Габсбургів у чеських землях і встановлення демократичної республіки. Першим президентом одноголосно було проголошено професора філософії, видного політичного діяча Томата Мас арика, який на той час перебував у еміграції в Парижі.

Формування та розвиток Чехословацької держави у перші місяці її існування відбувалися в складній міжнародній обстановці. Словаччину, Підкарпатську Русь окупувала Угорщина. Проголошення в березні 1919 р. Угорської радянської республіки, а в червні - Словацької радянської республіки привело до втручання Червоної армії, що намагалася допомогти їм у боротьбі проти румунських і чехословацьких військ. Проте наприкінці літа 1919 р. успішний наступ військ Румунії та Чехословаччини змусив Червону армію залишити територію Словаччини. Поваливши Словацьку радянську республіку після трьох тижнів існування, Чехословаччина встановила свій контроль над Словаччиною і Підкарпатською Руссю.

Спроби німецького населення чеських земель, де воно переважало (Судети та ін.), відокремитися від Чехословаччини були придушені.

Чехословаччина та її кордони були визнані на Паризькій мирній конференції.

1920 р. тимчасові Національні збори затвердили Конституцію Чехословаччини, яка визначала республіканську форму правління. Територія країни проголошувалась єдиною і неподільною, а автономна Підкарпатська Русь - її невід'ємною частиною.

Державна влада в країні поділялася на законодавчу (Національні збори), виконавчу, здійснювану президентом і урядом, і судову. Президент мав широкі повноваження: призначати міністрів, скликати чи розпускати Національні збори, накладати вето на закони, оголошувати війну та укладати мир. Конституція проголошувала рівність усіх громадян незалежно від походження, мови, раси чи віросповідання, недоторканність особистості, житла, свободу друку, зборів.

1921 р. у країні було сформовано коаліційний уряд на чолі з Едуардом Бенешем. У внутрішній політиці цього уряду головні зусилля спрямовувались на подолання економічної кризи початку 20-х років. Промислове виробництво країни пожвавилося, що тривало до кінця 20-х років.

Світова економічна криза виявилася для Чехословаччини тривалою та руйнівною. 1930 р. вона охопила більшість галузей економіки, найбільшої гостроти досягла у 1937 р.: промислове виробництво становило 60 % рівня 1929 р., у країні налічувався понад 1 млн безробітних.

Характерною рисою суспільного життя Чехословаччини в роки кризи стала подальша поляризація політичних сил. Чисельність Комуністичної партії Чехословаччини (КПЧ) протягом 1929-1932 рр. збільшилася втричі. Широкого розмаху набув фашистський рух у районах Північної та Південно-Західної Чехії, де виникла фашистська Судетсько-німецька партія на чолі з Конрадом Генлейном. Посилилися сепаратистські тенденції, була загроза втрати цілісності республіки.

У країні були прийняті закони, що забороняли діяльність КПЧ, фашистських і радикально-націоналістичних організацій.

1934 р. між Чехословаччиною і СРСР були встановлені дипломатичні відносини, а 1935 р. Чехословаччина підписала договір про взаємодопомогу з СРСР.

Після приєднання Австрії до Німеччини гітлерівська Німеччина стала на шлях анексії Чехословаччини. Щоб запобігти цьому, керівництво Чехословаччини було готове на компроміс із Судетсько-німецькою партією. Англія та Франція наполягали на максимальних поступках Генлейну "заради миру в Європі". Під тиском західних країн уряд Чехословаччини прийняв майже всі вимоги генлейнівців. Але вони припинили переговори й у вересні розпочали збройний путч, проте його швидко було придушено, а Судетсько-німецьку партію заборонено.

У вересні англійський та французький посланники на зустрічі з Бенешем заявили, що у разі неприйняття пропозицій їхніх урядів Чехословаччина відповідатиме за розв'язання війни. У цих умовах чехи були змушені підкоритися і покладатися на західні гарантії.

У вересні 1938 р. у Мюнхені відбулася міжнародна конференція за участю Адольфа Гітлера, Едуарда Даладье, Беніто Мус-соліні, Невілла Чемберлена. Відповідно до угоди Чехословаччина мала до 10 жовтня передати Німеччині Судети, але гарантії нових кордонів надавалися їй лише після задоволення територіальних претензій Польщі та Угорщини.

Восени 1938 р. Німеччина окупувала прикордонні райони Чехословаччини, водночас польські війська зайняли Тешинську область, а Угорщина - південні та південно-західні райони Словаччини, а також південну частину Підкарпатської Русі. Чехословаччина втратила близько третини населення, понад 40 % промисловості.

1939 р. Словаччина була змушена погодитися на проголошення самостійної держави під егідою Німеччини.

14 березня 1939 р. президента Чехословаччини запросили до Берліна. У цей час деякі німецькі частини вже переходили чехословацький кордон. Гітлер поставив жорсткий ультиматум: або негайна згода на окупацію решти країни німецькими військами, створення протекторату Богемії та Моравії та включення його до складу Німеччини, або швидке збройне подолання опору, масове кровопролиття, бомбардування та знищення Праги.

Чехословацький президент капітулював. Країна опинилася у стані глибокої політичної та морально-психологічної кризи.

Чеські землі були окуповані і в березні 1939 р. включені до складу Німеччини.