TextBook Необхідність пристосування самодержавства Російської імперії до потреб капіталістичного розвитку привела до проведення в 60-70-х рр. XIX ст. царським урядом державних реформ, основне місце серед яких займала селянська реформа 1861 р., що скасувала кріпосне право в Російській імперії.
Причини проведення царизмом реформ мали як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. Важливими економічними чинниками, що викликали політику реформ, були:
o криза феодально-кріпосницької системи господарювання;
o відкриття чорноморських портів і дедалі активніша участь землевласників у світовій торгівлі;
o конкуренція з іншими державами;
o зростання кількості збанкрутілих поміщицьких господарств;
o переведення селянських господарств з відробіткової ренти на грошову;
o наростання соціальної напруженості, оскільки селянські повстання та виступи фактично створили революційну ситуацію.
Серед суб'єктивних причин, що поклали початок добі реформ, історики виокремлюють:
o пожвавлення громадської активності, пов'язане з приходом до влади нового царя - Олександра II, та сподівання прогресивної інтелігенції на пом'якшення суворого режиму попереднього царя;
o поразку Росії у Кримській (Східній) війні (1853-1856). Шок, який викликала у царського уряду ця поразка, був вирішальним поштовхом, котрий змусив його визнати потребу негайних реформ.
Умови звільнення селян 45 губерній Російської імперії з-під кріпосної залежності було викладено в законодавчому пакеті так званих Положень 19 лютого, які складалися з Маніфесту 19 лютого 1861 р. та 19 окремих законодавчих актів ("Положень" і "Додаткових правил"). Найважливіше з них - "Загальне положення про селян, які вийшли з кріпосної залежності", у якому викладалися загальні умови скасування кріпосного права і визначалося правове становище селянства.
Порядок складання і введення уставних грамот до 19 лютого 1863 р. визначили "Правила про порядок введення в дію Положень про селян, які вийшли з кріпосної залежності".
Порядок викупу селянами своїх наділів регламентувало "Положення про викуп селянами, які вийшли з кріпосної залежності, їх садибної осілості та про сприяння уряду до придбання цими селянами у власність польових угідь".
Інші законодавчі акти визначали становище різних категорій колишніх кріпосних селян: дворових, селян дрібномаєтних власників, так званих фабричних селян та ін.
Згідно з Маніфестом мільйони селян, що належали поміщикам, отримали можливість вийти з кріпацтва, в умовах Росії - з майже рабського становища. Селяни оголошувалися особисто вільними й отримували всі права, що надавалися законами імперії, у тому числі право власності.
Реформа ліквідувала владу поміщика над селянином, розширила сферу дії общинної демократії, юридично узаконила поняття "сільське товариство". Вводилося селянське самоврядування у межах волості, в рамках якого селяни самостійно, під керівництвом виборних вирішували питання свого повсякденного життя.
Однак прошарок власників, так званого середнього класу, реформа не створила. Общинна земля не могла відчужуватися, не підлягала купівлі-продажу, а землю, власником якої селянин не був, він мав обов'язково викупити у поміщика. Якщо селянин відмовлявся викупити землю, уряд примусово стягував платежі.
До 1881 р. 85 % селян перейшло на викуп добровільно, 15 % - примусово. До сплати викупник платежів селяни зобов'язані були виконувати повинності на користь поміщика як власника землі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Всесвітня історія» автора Алексєєв Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Селянська реформа в Росії“ на сторінці 1. Приємного читання.