Розділ «Країни Латинської Америки»

Всесвітня історія

Протягом XX ст. населення Латинської Америки збільшилося з 60 до 520 млн осіб (2001 р.). Унаслідок процесів деколонізації зросла і кількість держав у регіоні - із 20 на початку XX ст. до 33 на сьогодні. Збільшення відбулося внаслідок процесів деколонізації, за рахунок здобуття незалежності колишніми колоніальними володіннями Великої Британії та Нідерландів у Карибському басейні. На сьогодні у регіоні ще зберігається контроль над окремими територіями з боку Франції, Нідерландів, США та Великої Британії. За рівнем економічного розвитку після Другої світової війни вони значно відрізнялися одна від одної. До країн з найбільш розвинутою обробною промисловістю належали Аргентина, Бразилія, Мексика, Чилі. Такі країни, як Колумбія, Венесуела, Перу, Уругвай, мали розвинуту гірничу промисловість. Решта - суто аграрні країни. Спільною ознакою для латиноамериканських країн була монокультурність економіки і сільського господарства, зокрема латифундизм (велике приватне землеволодіння), архаїчність відносин у сільському господарстві, аграрне перенаселення.

Відразу після війни економічне становище країн Латинської Америки було досить сприятливим - віддаленість від головних театрів війни, попит на сировину, промислові та сільськогосподарські товари, підвищення цін на них створили сприятливу ситуацію для розвитку в них економіки. У цих країнах почали розвиватися металургія, машинобудування, нафтохімія, електропромисловість. Особливістю післявоєнного економічного розвитку країн Латинської Америки стало створення і зміцнення в них державного сектору в промисловості. Були націоналізовані або викуплені підприємства в нафтовій промисловості, залізниці, комунальне господарство тощо. Особливо інтенсивно одержавлення галузей народного господарства відбувалося в Аргентит, Бразилії, Мексиці, Чилі. Ця політика здійснювалася військовими авторитарними режимами, які мали достатньо широку народну підтримку. В Аргентині це період правління президента Хуана До-мінго Перона (1946-1953), в Мексиці - президента Мігеля Алемана (1946-1952), у Бразилії - президента Жетуліу Варгаса (1950-1954), у Чилі - президента Гонсалеса Відели (1946- 1952).

В умовах розгортання "холодної війни" США зміцнюють військово-політичне співробітництво з країнами Латинської Америки. 1948 р. вони уклали багатосторонній договір про колективну безпеку, у цей самий рік була створена Організація американських держав. Американці переозброїли місцеві армії та створили нову військову еліту, яка пройшла підготовку в США. Вашингтон підтримував тісні зв'язки з такими одіозними антинародними режимами, як Батісти на Кубі, Сомоси в Нікарагуа.

Наприкінці 50-х - на початку 60-х років починається новий етап соціально-економічного розвитку Латинської Америки. Ресурси для проведення імпортзаміщувальної індустріалізації вичерпані, а державні фінанси переобтяжені необхідністю підтримувати величезний державний сектор економіки. Нестачі в бюджетах виникали і внаслідок реалізації амбіційних проектів: у Бразилії - будівництва нової столиці Бразиліа вдалині від перенаселеного Ріо-де-Жанейро, у Мексиці - проведення Олімпійських ігор 1968 р. Це призводило до перенапруження бюджетів, зростання інфляції та, як наслідок, до політичної нестабільності. Понад 70 військових переворотів, путчів за 25 повоєнних років - таким був результат цієї нестабільності. В одних випадках на хвилі масового невдоволення владу здобували ліві сили, які намагалися знайти вихід зі становища на шляху будівництва соціалізму. Так розвивалися події на Кубі, де партизанська війна проти проамерикаяського режиму завершилася на початку 1959 р. перемогою повстанців, лідер яких - 32-річний Фідель Кастро - очолив уряд. Він налагодив тісні зв'язки з СРСР. М.С. Хрущов, захоплений ідеєю отримати союзника за 90 миль від США, пішов заради збереження режиму Кастро навіть на ризик ядерної війни в 1962 р. Куба, повторюючи досвід СРСР, стала рядовою країною тоталітарного соціалізму.

Фідель Кастро Руе (нар. 1926) - державний і політичний діяч Куби. З 1953р. очолив збройну боротьбу проти диктаторського режиму Батісти, за що був засуджений до 16років ув'язнення (у 1965р. амністований). Емігрував до Мексики, де сформував революційний загін для продовження боротьби проти диктатури. 31956р. очолив партизанську боротьбу на Кубі, яка привела до перемоги Кубинської революції (1 січня 1959 р.) і встановлення комуністичного режиму. У1979 р. став президентом міжнародного Руху неприєднання, хоча фактично здійснював політичну лінію СРСР, який надавав Кубі допомогу.

Вважаючи, що вся Латинська Америка дозріла до соціалістичної революції, Кастро невтомно, але безрезультатно намагався підняти революцію на континенті. Під час однієї з таких спроб загинув у Болівії його сподвижник - Брнесто (Че) Гевара, який став кумиром радикальної молоді 60-х років.

У Чилі спробу побудови соціалізму в 1970-1973 рр. здійснив уряд президента Сальвадора Альєнде, який складався з комуністів і соціалістів. На відміну від Кастро Альєнде прийшов до влади конституційним шляхом і намагався побудувати соціалізм у межах конституційної законності. Радикальні перетворення, включаючи націоналізацію всієї мідної промисловості, викликали хаос в економіці й масове невдоволення. Скориставшись цим, генерал Піночет за схвалення США повалив уряд Альєнде, який загинув під час штурму президентського палацу.

1979 р. партизани Фронту національного визволення повалили один із найганебніших диктаторських режимів Латинської Америки - Сомоси в Нікарагуа. Події розвивалися за кубинським зразком і з такими наслідками, але у 80-ті роки в країні виник опозиційний партизанський рух. На вільних виборах 1990 р. будівники соціалізму - сандіністи - зазнали поразки, хоч і залишилися однією з провідних політичних партій.

Інші латиноамериканські країни стають на шлях інтеграції їх економіки в світову, відкриваючи доступ іноземному капіталу і сприяючи вільній торгівлі. Розвивається економічна інтеграція. 1960 р. було утворено ЛАВТ (Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі), куди ввійшло 11 країн; 1961 р. - Центральноамериканський спільний ринок (5 країн); 1968 р. - Карибська асоціація вільної торгівлі (12 країн) тощо.

Пошуки шляхів подолання кризових явищ у соціально-політичній та економічній сферах часто призводили до встановлення військових хунт, які в 1962 р. прийшли до влади в Аргентині, в 1963 р. -у Гватемалі, Гондурасі, Еквадорі, в 1964 р. -вБолівїї і Бразилії, в 1973 р. - в Чилі. Всі вони вели боротьбу з лівими, обмежували політичні свободи. Досягнута таким чином внутрішня стабільність і створення пільгового режиму для іноземних капіталовкладень привели до великого припливу інвестицій та прискорення розвитку. Бразилія до 80-х років обігнала за валовим національним продуктом Італію й наблизилася до Англії, посівши 7-ме місце у світі з виплавки сталі, 8-ме - з виробництва телевізорів, 10-те - з випуску легкових автомобілів. Зворотним боком цього курсу стало зростання зовнішньої заборгованості країн Латинської Америки, низька заробітна плата, що не могло не призвести до соціально-політичної кризи військових режимів.

Певний вплив на соціально-економічний розвиток латиноамериканських країн мала політика США. 1961 р. президент Дж. Кеннеді запропонував цим державам об'єднатися в44Союз заради прогресу" для ліквідації злиднів та відсталості. Америка надала їм конкретну допомогу (20 млрд дол.) для реформування економіки, соціальної сфери. Мета, яку ставили США, зводилася до запобігання кубинському варіанту розвитку подій. Одночасно США втручалися у справи країн Латинської Америки, щоб перешкодити комуністам захопити владу. Так, у квітні 1965 р. американські війська висадилися в Домініканській Республіці; 1973 р. США взяли участь у підготовці повалення конституційного уряду в Чилі; 1983 р. війська США окупували о. Гренаду.

Військові диктатури латиноамериканських країн виявились нездатними вирішувати назрілі проблеми (зупинити зниження середньорічних темпів зростання валового національного продукту, інфляцію, зменшити зовнішню заборгованість). Заходи економії за рахунок населення і нестримне зростання цін призвели до масових страйків і народних заворушень у багатьох країнах. У 80-ті роки розпочинається відновлення демократичних режимів: 1980 р. - в Перу, 1982 р. - в Болівії, 1985 р. - в Бразилії, Гватемалі, Гондурасі, Уругваї, 1989 р. - в Сальвадорі і Парагваї, 1990 р. - в Чилі. До 1992 р. в усіх країнах Латинської Америки, крім Куби, встановився демократичний лад, зміцнилися конституційні форми правління. Демократія та ринкова економіка стають визначальними для розвитку країн Латинської Америки. Встановився поворот до роздержавлення та приватизації засобів виробництва, відкритості економіки. Повсюди намітився відхід від системи протекціонізму; латиноамериканці почали активно включатися у світове господарство; стали активно залучатися американські, японські, німецькі, англійські, французькі інвестиції. 1989-1992 рр. лише Мексика отримала для свого економічного розвитку 35 млрд дол. У 90-ті роки у цих країнах поглиблюються реформи, що зводяться до збалансування бюджетів, стабілізації ринків, скасування торговельних обмежень, розпродажу державних підприємств. Це привело до помітного економічного зростання (7-10 %) в Аргентині, Венесуелі, Чилі. Інфляція почала спадати: у середині 90-х вона не перевищувала 10 % у Бразилії, Мексиці, Болівії. Нові уряди намагаються зробити економіку більш соціально орієнтованою. На сучасному етапі Латинська Америка вступила в новий період свого розвитку. Однак у її країнах очікують вирішення такі проблеми, як нерівномірність економічного розвитку, величезний зовнішній борг (близько 500 млрд дол.), скорочення державних витрат, подолання бідності тощо.

У другій половиш XX ст. суттєві зміни відбулися насамперед в аграрному секторі. Аграрні перетворення, започатковані у часи Мексиканської революції 1910-1917 рр., набули нового імпульсу в 50-70-ті рр. XX ст. У результаті зменшилися домінуючі позиції латифундизму, з'явився стимул до зростання кількості фермерських господарств, відбулася модернізація (вдосконалення) великого землеволодіння, підвищився агротехнічний рівень сільського господарства у цілому.

Модернізація торкнулася і різних галузей промисловості, передусім гірничовидобувної та важкої. Протягом другої половини

XX ст. Латинська Америка поступово перетворилася з аграрно-сировинної периферії світового господарства на регіон, в якому динамічно розвивалися індустрія та виробнича інфраструктура.

У цілому модернізаційні процеси в окремих країнах Латиноамериканського регіону протягом XX ст. відбувались нерівномірно, однак можна виокремити деякі загальні риси та основні етапи.

Перший етап припадає на першу третину XX ст. Для нього характерний пошук шляхів розвитку регіону в межах традиційних соціально-економічних структур з акцентом на аграрну базу та сировинно-експортну орієнтацію.

Другий етап охоплює 30-ті - середину 70-х рр. XX ст. У цей час виявляється системна криза традиційних структур та здійснюються спроби їхньої модернізації шляхом активного втручання держави в економічні та соціальні процеси. При цьому було вироблено як реформістський (Мексика, Аргентина), так і революційний (Куба) шляхи перетворень.

Третій етап припадає на останню третину XX - початок

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Всесвітня історія» автора Алексєєв Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Країни Латинської Америки“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Життя людей у первісні часи

  • Історія стародавнього світу

  • Римська імперія в II-III ст. н. е.

  • Римська культура

  • Виникнення християнства

  • Пізня римська імперія IV-V ст. н. е.

  • Значення культурної спадщини Риму

  • Середньовіччя

  • Хрестові походи. Держави хрестоносців

  • Північно-східна русь у XII - на початку ХІІІ ст.

  • Чингісхан та його походи

  • Армія та держава монголів

  • Боротьба народів східної та центральної Європи з монголо-татарською навалою

  • Золота орда

  • Франція в XI-XV ст.

  • Англія в XI-XV ст.

  • Священна римська імперія

  • Італійські міста-держави

  • Столітня війна

  • Гуситські війни

  • Грюнвальдська битва

  • Занепад тевтонського ордену

  • Утворення московської держави (XIV - початок XVI ст.)

  • Візантійська імперія в XI-XV ст.

  • Становлення османської імперії та її експансія в Європу в XIV-XV ст.

  • Освіта і культура в Європі в ХІ-ХV ст.

  • Нова історія

  • Країни сходу в ХVІ-ХVII ст.

  • Культура і наука західної, центральної та східної Європи в XVI-XVII ст.

  • Англійська революція середини XVII ст. Просвітництво в Англії

  • Росія в першій половині XVIII ст.

  • Німецькі держави у ХVIII ст.

  • Австрійська імперія у XVIII ст.

  • Війна за незалежність у Північній Америці (1775-1783)

  • Конституція США

  • Велика французька революція. Повалення монархії та встановлення республіки

  • Якобінська диктатура

  • Директорія у Франції

  • Правління Наполеона Бонапарта. Перша імперія у Франції

  • Російська імперія у другій половині XVIII ст.

  • Англія в першій половині XIX ст.

  • Німеччина в першій половині XIX ст.

  • Франція в першій половині XIX ст.

  • Революції в Європі на початку XIX ст.

  • США в першій половині XIX ст.

  • Національно-визвольні революції в Латинській Америці

  • Революції 1848-1849 рр. В Європі

  • Друга імперія у Франції (1852-1870)

  • Британська колоніальна імперія (1848-1867)

  • Росія в першій половині XIX ст.

  • Російська імперія епохи "Великих Реформ" (1856-1878)

  • Селянська реформа в Росії

  • Громадянська війна у США та її наслідки

  • Об'єднання Італії

  • Утворення Німецької імперії

  • Культура країн Європи і Америки XVIII - першої половини XIX ст.

  • Німецька імперія в 1871-1914 рр.

  • Австро-угорщина в 1867-1914 рр.

  • Велика Британія наприкінці XIX -на початку XX ст.

  • Франція наприкінці XIX - на початку XX ст.

  • США в 1877-1914 рр.

  • Соціально-економічний і політичний розвиток Російської імперії наприкінці XIX - на початку XX ст.

  • Національно-визвольна боротьба народів Південно-Східної та Центральної Європи наприкінці XIX - на початку XX ст.

  • Балканські війни

  • Японія у другій половині XIX - на початку XX ст.

  • Сіньхайська революція в Китаї

  • Мексиканська революція 1910-1917 рр.

  • Культура країн Європи (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Новітня історія

  • Чехословаччина у 1918-1939 рр.

  • Болгарія в 1918-1939 рр.

  • Югославія в 1918-1941 рр.

  • Радянська держава в 1918-1939 рр.

  • Міжнародні відносини в 1930-1945 рр.

  • Укладення договорів із фашистською Німеччиною

  • Країни Азії та Африки в 20-30-ті роки

  • Культура країн Європи та Америки в 1920-1930-х роках

  • Друга світова війна. Початок війни. Події 1939-1941 рр.

  • Перебіг подій другої світової війни у 1941-1942 рр.

  • Нацистський "новий порядок" у Європі

  • Перебіг подій другої світової війни у 1943 р.

  • Рух опору в окупованих країнах

  • Перебіг війни в 1944 р. Відкриття другого фронту

  • Завершення другої світової війни. Її підсумки

  • Світ після другої світової війни

  • Італія у другій половині XX - на початку XXI ст.

  • Радянський союз після другої світової війни

  • Угоди про створення співдружності незалежних держав

  • Російська федерація наприкінці XX -на початку XXI ст.

  • Становище Українського населення в Росії та в інших незалежних державах

  • Встановлення радянського панування в країнах Східної Європи

  • Криза тоталітарного режиму у 50-70-ті роки XX ст.

  • Країни центральної та Східної Європи після другої світової війни

  • Революції у країнах Східної Європи кінця 80-х років

  • Країни Південно-Східної Азії після другої світової війни

  • Ліквідація колоніалізму в країнах Азії та Африки. Розвиток незалежних держав

  • Країни Латинської Америки
  • Міжнародні відносини (50-ті роки XX ст. - початок XXI ст.)

  • Розвиток світової культури в другій половині XX ст. - на початку XXI ст.

  • Світ на початку ІІІ тисячоліття

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи