Розділ «Середньовіччя»

Візантія успадкувала від античності особливу любов до книги, що сприймалася не лише як витвір мистецтва, а й як священний предмет, в якому зафіксовано Божественне одкровення. Книжки писалися каліграфічним почерком, прикрашалися мініатюрами, заставками. Особливою досконалістю уславилася константинопольська книжкова мініатюра.

Перлиною візантійської книжкової мініатюри вважається рукопис Нового Заповіту, що був підготовлений для імператора Михаїла II Дуки. Це невеличка за розмірами книжка, прикрашена вишуканими заставками та ініціалами. Колориту її мініатюр властиві теплота і м'якість, переважання світлих кольорів.

Книги у Візантії коштували дуже дорого і високо цінувалися у правлячих колах, передусім серед освіченої еліти імперії. Збереження книг та їх перепис були однією з державних функцій. З цією метою створювалися бібліотеки та скрипторії.

У XV ст. Візантія загинула під ударами турків. Обірвалась історія величної і самобутньої культури. Проте її традиції розвинулись у культурі інших народів, передусім у культурі Русі.

Походи вікінгів

Період кінця VIII - середини XI ст. в історії Північної Європи отримав в історіографи назву "епоха вікінгів".

Вікінгами, або норманами ("північні люди"), називали північногерманські племена, що населяли Скандинавію і Ютландський півострів з прилеглими до нього островами. На Русі їх звали варягами. Вони поділялися на три головні гілки: датчан, норвежців і шведів.

У суспільному розвитку нормани відставали від багатьох інших народів Європи. Вони займалися в основному скотарством, а також рибальством і полюванням, особливо на морських звірів. Землеробство було розвинуте у них слабо.

До VIII-IX ст. родоплемінні відносини, що у них зберігалися, вже перебували на стадії розкладу, виокремлювалася родова і військова знать, відбувався процес класоутворення, виникали союзи племен на чолі з військовими ватажками - королями (конунгами). Неродючі землі Скандинавії за низького рівня розвитку продуктивних сил не могли прогодувати зростаюче населення і нормани в пошуках військової здобичі все частіше йшли в море.

Отже, причини експансії вікінгів, що набула різних форм (пошуки нових земель і переселення, грабіжницькі напади, піратство і великі воєнні походи, торгові поїздки), були різноманітні:

o розклад общинно-родового ладу у шведів, датчан і норвежців супроводжувався посиленням войовничої знаті, яка шукала здобичі та слави;

o багато бондів (вільне населення) покидали батьківщину внаслідок відносної перенаселеності приморських районів Скандинавського півострова і нестачі придатних для обробітку земель;

o спостерігалося невдоволення політичними умовами - виникнення верховної королівської влади.

Датські вікінги (Велике військо) щороку грабували прирічкові міста Франкської держави, здійснювали розбійні походи до Астурії та Португалії (844 р), на Балеарські острови, у Прованс і Тоскану (859-862 рр), підкорили Нортумбрію та Північну і Північ-но-Східну Англію.

Морські походи знаті та її дружин набували постійного характеру. Окремі вожді - вікінги зі своїми дружинами вирушали в похід на великих безпалубних човнах, ніс яких прикрашало зображення дракона і які вміщували до 100 воїнів. Вікінги займалися піратством і торгівлею, продавали захоплену здобич, деякі продукти свого господарства і взятих у полон рабів. Населенню країн, що зазнавали нападів вікінгів, доводилося відкуповуватися від них величезними контрибуціями.

Норвежці просунулися далеко на північ і захід. У VIII ст. вони спустошували береги Шотландії, Ірландії, засновували свої колонії в Ісландії та Гренландії, а близько 1000 р. навіть досягли берегів Північної Америки (Вінланд, Маркланд, Хеллуланд), але там їм не вдалося закріпитися і створити постійні поселення, тому шлях в Америку надовго був забутий.

Шведські вікінги здійснювали походи на східноєвропейські простори. Закликані слов'янськими і фінськими племенами, вони прийшли під проводом Рюрика на територію Новгорода. Близько 1000 р. відбулася християнізація і вікінги стали осілими.

Засновуючи стоянки в гирлах великих рік, вони піднімалися на човнах угору за течією, грабуючи і спалюючи все на шляху. У 848 р. нормани спалили Бордо. Чотири рази вони оточували Париж (у 845,856, 861 і 885 рр.).

Згодом від розбійницьких набігів нормани стали переходити до захоплення земель для поселення. У Північно-Східній Англії вони почали осідати в першій половині IX ст., поступово зливаючись із місцевим населенням.

У 911 р. король Франції Карл Простакуватий змушений був поступитися одному з ватажків норманів, Ролону, територією в гирлі ріки Сена на умовах васальної залежності. Так на початку X ст. утворилося герцогство Нормандія.