Розділ «Революції в Європі на початку XIX ст.»

Всесвітня історія


Іспанія


Спроба реставрації монархічних режимів в окремих країнах Європи натрапила на опір місцевої буржуазії та інтелігенції. Економічний розвиток вимагав створення відповідних політико-правових інститутів, утвердження громадянських прав і свобод, гарантованих конституцією, ліквідації станових привілеїв тощо. Інтелектуальна еліта перебувала під впливом республіканських ідей і виступала проти абсолютистських форм правління. Це стало головною причиною революцій в Іспанії 1820-1823 і 1834-1843 рр.

Окупація французькими військами Іспанії сприяла піднесенню національно-визвольної боротьби народів латиноамериканських країн - колоній Іспанії. Вони скористалися послабленням метрополії й проголошували себе незалежними державами. Втрата колоній у Латинській Америці боляче вдарила по іспанській промисловості й торгівлі, оскільки її колишніми ринками поступово заволоділа Англія. Внутрішній ринок не міг поглинути всієї маси товарів, бо купівельна спроможність народу була низькою. У країні діяла цехова система, яка стримувала розвиток вільного підприємництва, була велика різниця в митних зборах у деяких провінціях, держава монополізувала виробництво окремих товарів тощо. Переважна більшість сільськогосподарських земель перебувала в руках поміщиків і церкви, на користь яких селяни виконували численні феодальні повинності. Буржуазія обстоювала проведення радикальних економічних реформ, бо вбачала у політичних перетвореннях шлях виходу країни з кризи, в якій вона опинилася внаслідок правління короля Фердинанда VII.

Армійські офіцери були незадоволені репресіями уряду і рішенням короля направити війська до Латинської Америки. В південних портах Іспанії зосередилась 30-тисячна іспанська армія. У січні 1820 р. військові під командуванням Р. Ріего-і-Нуньєса підняли повстання, яке підтримали в окремих провінціях і Мадриді. Метою повстання було відновлення демократичної Конституції 1812 р. Створювалися революційні хунти, звільнялися політичні в'язні, організовувалася національна міліція. Відновили роботу кортеси, на засіданнях яких прибічники реформ - "модерадос" (помірковані) та "екзальтадос" (палкі) - вимагали відновити Конституцію 1812 р. Під їхнім натиском було ліквідовано цехи і гільдії, скасовано окремі податки, державну монополію на тютюн і сіль, введено єдиний митний тариф, надано свободу промислової діяльності. Не вирішеним залишалось аграрне питання і селяни самовільно захоплювали поміщицькі і церковні землі.

У 1821 р. монархісти перейшли в контрнаступ і створили для боротьби з революцією "апостольську хунту". Однак більшість муніципалітетів, де переважали прихильники реформ" не підкорилася. Набув поширення рух за конституцію. На виборах у кортеси в 1822 р. більшість здобули реформатори, тому король змушений був призначити з їхнього кола керівника уряду. В липні того самого року в Мадриді з участю короля було здійснено невдалу спробу державного перевороту з метою відновлення абсолютистського режиму.

Революція в Іспанії загрожувала принципові легітимізму, тому учасники Веронського конгресу Священного союзу погодилися на пропозицію Франції ввести війська для придушення іспанської революції. Уряду Іспанії було поставлено ультиматум: змінити політичну систему і повернути королю повноту влади. Іспанський уряд розцінив ультиматум як втручання у внутрішні справи і відмовився його виконувати. У квітні 1823 р. 100-тисяч-на французька армія вторглася в Іспанію і завдала поразки революціонерам в Кадисі й Барселоні. Фердінанд скасував конституцію і почав репресії проти революціонерів.

Після поразки революції в країні почалося "чорне десятиліття", яке характеризувалося посиленням репресій проти демократичних сил і загостренням боротьби аристократичних угруповань за владу. Брат короля дон Карлос вважав, що Фердінанд недостатньо рішучий і нездатний управляти державою, яка втратила південноамериканські колонії й перебувала у стані економічної кризи. Для захоплення влади дон Карлос створив партію карлістів, до якої увійшли реакційні офіцери, поміщики і священики. Вони сподівалися, що зі смертю хворобливого і бездітного Фердінанда влада перейде до Карлоса. Однак невдовзі дружина короля народила дочку Ізабеллу. Король змінив закон про спадковість престолу на користь дочки. Карлісти не визнали нового закону і прав Ізабелли на іспанську корону. Після смерті у 1833 р. Фердінанда почалася так звана карлістська війна за престол, до якої втрутилися іноземні держави - карлістів підтримували Австрія, Пруссія та Росія, а королева та її прибічники спиралися на Англію, Францію та Португалію.

Під час "карлістської війни" загострилося незадоволення іспанського народу реакціонерами, земельними привілеями монастирів та недемократичною політикою "ізабеллінос" - партією прихильників Ізабелли та її регентши Марії Кристини. Поширювався рух за відновлення демократичної Конституції 1812 р. і проведення соціально-економічних перетворень. Марія Кристина доручила сформувати уряд колишньому сподвижнику Ріего-і-Нуньєса X. Мендісабалю. Він провів низку реформ: розпустив чоловічі монастирі й конфіскував монастирське землеволодіння, яке було продано з аукціонів і отримало нових власників; створив органи місцевого самоврядування в провінціях та містах тощо.

Реформи X. Мендісабаля виявилися занадто революційними для партії "ізабеллінос" і він був звільнений. Це стало приводом до повстання гарнізону урядової літньої резиденції. Регентша мусила на короткий термін відновити дію Конституції 1812 р.

У 1839 р. "карлістська війна" завершилась перемир'ям і до влади прийшли помірковані, політика яких викликала загальні протести і широкий народний рух. Новим керівником уряду став популярний у народі генерал Б. Еспартеро, представник палких (прогресистів). Однак це не врятувало Марію Кристину, яка в 1840 р. під натиском народу змушена була залишити країну. Регентом Ізабелли став Б. Еспартеро.

Проблеми економічного розвитку країни та сепаратистські тенденції спричинили падіння уряду Б. Еспартеро та прогресистів. Іспанія підписала торговельний договір з Англією, який відкрив ринки країни для конкурентоспроможних англійських товарів. Промисловці розвиненої іспанської провінції Каталонії вимагали від уряду скасувати англо-іспанський договір і після відмови виступили з гаслами автономії провінції. Б. Еспартеро направив до столиці Каталонії Барселони урядові війська і придушив рух незадоволених. Це підірвало довіру до нього всіх політичних сил. У липні 1843 р. реакціонери на чолі з генералом Р. Нарваесом організували військовий переворот і встановили військову диктатуру. В Іспанії почалося нове десятиліття панування реакції, символом якої стала жандармерія.


Італія


Події на Піренейському півострові прискорили революційний вибух в Італії. Тут головною рушійною силою були карбонарії, до лав яких входили армійські офіцери, інтелігенція і дрібна буржуазія.

Карбонарії (з італ. carbonari - вугільники) - члени таємного товариства в Італії у XIX ст., які боролися за національне визволення та встановлення конституційного ладу. Товариство мало сувору ієрархію, символізм та обрядовість. Так, ритуал випалювання вугілля символізував духовне очищення людини. З певними специфічними рисами гуртки карбонаріїв діяли також у Франції, Швейцарії та на Балканах.

Об'єднані в таємні гуртки карбонарії вчинювали замахи на австрійських урядовців і готували військовий переворот з метою визволення від іноземного панування, об'єднання країни і проголошення конституційної монархії. Велику роль у підготовці революції відігравало також таємне товариство "Італійська федерація", створене у 1818 р. графом Ф. Конфалоньєрі. Воно ставило за мету визволення від Австрії та створення на Півночі Італії конституційної монархії.

Влітку 1820 р. повстав гарнізон м. Йола (поблизу Неаполя). До нього приєдналися королівські війська, а в Неаполі почалися народні заворушення. Було прийнято демократичну конституцію, змінено склад уряду. Восени в Неаполі почав роботу парламент.

За рішенням конгресу Священного союзу австрійські війська вторглися в Італію і в березні 1821р., завдавши поразки неаполітанським військам у битві поблизу м. Ріеті, захопили Неаполь. Король скасував конституцію, розпустив парламент і відновив дореволюційні порядки.

Скориставшись тим, що австрійська армія була кинута на придушення революції в Неаполі, у березні 1821 р. повстали військові - члени гуртків карбонаріїв у П'ємонті. їх підтримали війська в Турині та інших містах Сардинського королівства. Повстанці проголосили конституцію і король Віктор Еммануїл І зрікся престолу. Монархісти звернулися за допомогою до Священного союзу і в П'ємонт були направлені австрійські війська. Спільно з королівською армією вони розгромили повстанців і зайняли Турин. Монархічний режим було відновлено і почалися масові репресії.

Під впливом Липневої революції 1830 р. у Франції активізувалася діяльність карбонаріїв у Центральній Італії. Вони очолили повстання, які почалися на початку 1831 р. у Пармському герцогстві та Папській державі. І цього разу для придушення повстань у Центральну Італію були спрямовані австрійські війська, які швидко розгромили розрізнених повстанців і змусили їх підписати акт капітуляції.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Всесвітня історія» автора Алексєєв Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Революції в Європі на початку XIX ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Життя людей у первісні часи

  • Історія стародавнього світу

  • Римська імперія в II-III ст. н. е.

  • Римська культура

  • Виникнення християнства

  • Пізня римська імперія IV-V ст. н. е.

  • Значення культурної спадщини Риму

  • Середньовіччя

  • Хрестові походи. Держави хрестоносців

  • Північно-східна русь у XII - на початку ХІІІ ст.

  • Чингісхан та його походи

  • Армія та держава монголів

  • Боротьба народів східної та центральної Європи з монголо-татарською навалою

  • Золота орда

  • Франція в XI-XV ст.

  • Англія в XI-XV ст.

  • Священна римська імперія

  • Італійські міста-держави

  • Столітня війна

  • Гуситські війни

  • Грюнвальдська битва

  • Занепад тевтонського ордену

  • Утворення московської держави (XIV - початок XVI ст.)

  • Візантійська імперія в XI-XV ст.

  • Становлення османської імперії та її експансія в Європу в XIV-XV ст.

  • Освіта і культура в Європі в ХІ-ХV ст.

  • Нова історія

  • Країни сходу в ХVІ-ХVII ст.

  • Культура і наука західної, центральної та східної Європи в XVI-XVII ст.

  • Англійська революція середини XVII ст. Просвітництво в Англії

  • Росія в першій половині XVIII ст.

  • Німецькі держави у ХVIII ст.

  • Австрійська імперія у XVIII ст.

  • Війна за незалежність у Північній Америці (1775-1783)

  • Конституція США

  • Велика французька революція. Повалення монархії та встановлення республіки

  • Якобінська диктатура

  • Директорія у Франції

  • Правління Наполеона Бонапарта. Перша імперія у Франції

  • Російська імперія у другій половині XVIII ст.

  • Англія в першій половині XIX ст.

  • Німеччина в першій половині XIX ст.

  • Франція в першій половині XIX ст.

  • Революції в Європі на початку XIX ст.
  • США в першій половині XIX ст.

  • Національно-визвольні революції в Латинській Америці

  • Революції 1848-1849 рр. В Європі

  • Друга імперія у Франції (1852-1870)

  • Британська колоніальна імперія (1848-1867)

  • Росія в першій половині XIX ст.

  • Російська імперія епохи "Великих Реформ" (1856-1878)

  • Селянська реформа в Росії

  • Громадянська війна у США та її наслідки

  • Об'єднання Італії

  • Утворення Німецької імперії

  • Культура країн Європи і Америки XVIII - першої половини XIX ст.

  • Німецька імперія в 1871-1914 рр.

  • Австро-угорщина в 1867-1914 рр.

  • Велика Британія наприкінці XIX -на початку XX ст.

  • Франція наприкінці XIX - на початку XX ст.

  • США в 1877-1914 рр.

  • Соціально-економічний і політичний розвиток Російської імперії наприкінці XIX - на початку XX ст.

  • Національно-визвольна боротьба народів Південно-Східної та Центральної Європи наприкінці XIX - на початку XX ст.

  • Балканські війни

  • Японія у другій половині XIX - на початку XX ст.

  • Сіньхайська революція в Китаї

  • Мексиканська революція 1910-1917 рр.

  • Культура країн Європи (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Новітня історія

  • Чехословаччина у 1918-1939 рр.

  • Болгарія в 1918-1939 рр.

  • Югославія в 1918-1941 рр.

  • Радянська держава в 1918-1939 рр.

  • Міжнародні відносини в 1930-1945 рр.

  • Укладення договорів із фашистською Німеччиною

  • Країни Азії та Африки в 20-30-ті роки

  • Культура країн Європи та Америки в 1920-1930-х роках

  • Друга світова війна. Початок війни. Події 1939-1941 рр.

  • Перебіг подій другої світової війни у 1941-1942 рр.

  • Нацистський "новий порядок" у Європі

  • Перебіг подій другої світової війни у 1943 р.

  • Рух опору в окупованих країнах

  • Перебіг війни в 1944 р. Відкриття другого фронту

  • Завершення другої світової війни. Її підсумки

  • Світ після другої світової війни

  • Італія у другій половині XX - на початку XXI ст.

  • Радянський союз після другої світової війни

  • Угоди про створення співдружності незалежних держав

  • Російська федерація наприкінці XX -на початку XXI ст.

  • Становище Українського населення в Росії та в інших незалежних державах

  • Встановлення радянського панування в країнах Східної Європи

  • Криза тоталітарного режиму у 50-70-ті роки XX ст.

  • Країни центральної та Східної Європи після другої світової війни

  • Революції у країнах Східної Європи кінця 80-х років

  • Країни Південно-Східної Азії після другої світової війни

  • Ліквідація колоніалізму в країнах Азії та Африки. Розвиток незалежних держав

  • Країни Латинської Америки

  • Міжнародні відносини (50-ті роки XX ст. - початок XXI ст.)

  • Розвиток світової культури в другій половині XX ст. - на початку XXI ст.

  • Світ на початку ІІІ тисячоліття

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи