Розділ «США в 1877-1914 рр.»

Між двома великими війнами - Громадянською та Першою світовою - Сполучені Штати Америки перетворилися із сільськогосподарської на індустріальну країну з великими і численними містами. Обличчя країни визначали величезні фабрики та заводи, трансконтинентальні залізниці, квітучі міста та розвинуте сільське господарство. Американці освоювали континент, вирубували ліси й розорювали цілинні незаймані землі, просуваючись на нові території. У нове століття США вступили як найрозвиненіша країна світу.

Прискореній індустріалізації сприяла низка чинників. Величезна територія США становила єдиний внутрішній ринок, позбавлений митних бар'єрів. Західний та східний кордони омивали два океани, а південний (Мексика) та північний (Канада) сусіди не загрожували безпеці США, що давало змогу зменшувати військові видатки та вкладати кошти в економіку. Країна мала багаті природні ресурси (вугілля, залізо, нафту, мідь), які забезпечували промисловість необхідною сировиною, та родючі землі. В економіку США активно вкладався закордонний капітал, який спрямовувався в промисловість, банківську справу, залізничне будівництво. В останній чверті XIX ст. у вигляді кредитів та позичок американська економіка поглинула 3 млрд дол. Велике значення мала наявність у країні достатньої кількості робочої сили, значну частину якої становили емігранти. Так, з 1870 so 1914 р. до США прибуло майже 25 млн осіб і населення країни збільшилося до 96,5 млн.

Військові потреби у ході Громадянської війни стимулювали виробництво і прискорили економічний прогрес шляхом використання новітніх наукових досягнень, експлуатації заліза, енергії пари та електроенергії. Так, якщо до 1860 р. у США було зареєстровано лише 36 тис. патентів на винаходи, то за наступні 30 років - 440 тис. У 1844 р. С. Морзе вдосконалив електричний телеграф і країна вкрилася мережею телеграфного зв'язку. У 1876 р. О. Белл винайшов телефон і наступного півстоліття у СІНА діяло 16 млн телефонів. У1867 р. було винайдено друкарську машинку, у 1888 р. - лічильний апарат, у 1897 р. - касовий апарат. Лампа розжарювання Т. Едісона освітила помешкання мільйонів американців.

Прискорено розвивалася основа національної промисловості - виробництво заліза та сталі, що була захищена високим митним тарифом. Спочатку воно концентрувалось у східних штатах, але у другій половині століття поступово пересувалося на Захід, де було знайдено нові поклади залізної руди.

Швидкі темпи індустріального розвитку породжували проблеми в американському суспільстві. Насамперед спостерігалася чітка тенденція до зростання монополій, які захоплювали ринки й поглинали дрібні та середні підприємства. Погіршувалися умови праці, зростало безробіття. Часто обсяг виробленої промислової продукції перевищував практичний попит. Швидко збільшувалася чисельність населення у містах, за темпами якого не встигало будівництво, тому загострювалася житлова проблема. Так, якщо у 1860-х роках у США не було жодного міста з мільйонним населенням, то через 30 років такими містами стали Нью-Йорк, Чикаго! Філадельфія. Американські політичні та державні діячі цього періоду (Г. Клівленд, У. Брайен, Т. Рузвельт, В. Вільсон) усвідомлювали необхідність соціальних і політичних реформ із метою подолання негативних наслідків капіталістичної індустріалізації та територіального розширення.

У 1878 р. почалося нове економічне піднесення. В наступні 20 років подвоїлися обсяг індустріального виробництва, чисельність робітничого класу та кількість фабрик і заводів. Виплавка чавуну та сталі, які були головними показниками індустріалізації економіки, досягли відчутних успіхів - з 1880 по 1900 р. ці показники зросли з 1 млн 400 т до 11 млн т на рік. Наприкінці століття Сполучені Штати випередили Велику Британію, здійснюючи четверту частину світової виплавки чавуну.

Піднесенню важкої промисловості сприяло декілька чинників. Почалася активна експлуатація природних багатств Заходу, що вимагало створення розгалуженої транспортної мережі. Водночас золоті й срібні копальні забезпечували постійний приплив капіталів, які інвестувалися у промисловість на Сході. З 1880 по 1900 р. протяжність залізниць зросла зі 150 до 310 тис. км, що стимулювало розвиток сталеливарної промисловості.

В індустріальному виробництві активно використовувалися наукові винаходи. У 1892-1893 рр. Генрі Форд створив перший автомобіль з чотиритактним двигуном, а в 1914 р. на автомобільному заводі в Мічигані вперше було введено конвеєрну лінію, що дало змогу скоротити час складання машини з 14 до 1,5 год. У 1916 р. три корпорації - "Форд", "Дженерал моторе" і "Край-слер" випустили 1,5 млн автомобілів. Швидке зростання кількості автомобілів зумовлювало інтенсивне будівництво шосейних доріг. Брати Уїлбер і Орвілл Райт у 1903 р. першими у світі здійснили політ на збудованому ними літаку з двигуном внутрішнього згоряння. Загалом оснащення американської промисловості на початку XX ст. перевершувало технічний рівень європейської.

Головну роль у промисловості США відігравали великі підприємства. У1914 р. 2,2 % американських підприємств виробляли майже половину промислової продукції країни. Великі підприємства майже в усіх галузях промисловості часто об'єднувалися у трести, які монополізували виробництво продукції.

Наймогутнішими серед монополістичних об'єднань були нафтова компанія Дж. Рокфеллера, сталеливарна компанія Е. Кар-негі, залізничне виробництво контролювали компанії К. Ван-дербілта, Л. Станфортда, Г. Вілларда тощо. У 1904 р. 5 тис. виробників об'єдналися у 300 трестів. Усього на початку XX ст. трести контролювали 3/4 виробництва промислової продукції країни. Водночас у промисловості, торгівлі, сфері послуг діяло багато дрібних і середніх підприємств.

З другої половини XIX ст, чітко простежується тенденція до переміщення індустріальних об'єктів на нові території та створення регіональних промислових центрів. Східне узбережжя США від штату Массачусетс до штату Пенсільванія традиційно були центрами розвитку важкої промисловості, де було зосереджено 2/3 сталеливарних і залізоплавильних підприємств. Однак у 90-х роках сталеливарні заводи будувалися в районі м. Чикаго, штаті Теннесі та на півночі штату Алабама, де було знайдено поклади заліза. На Середньому Заході зосереджувалися підприємства, пов'язані з сільським господарством: виробництво сільськогосподарських машин, переробка сільськогосподарської продукції. Символом індустріального розвитку Півдня стали бавовнопрядильні підприємства, розгалужена мережа яких охопила штати від Віргінії до Джорджи" та Алабами.

Свідченням динамічного індустріального розвитку СІНА була зовнішня торгівля. Експорт практично завжди перевищував імпорт і а 1877 по 1900 р. він зріс а 590 млн дол. до 1 млрд 870 млн дол. В експорті переважала продукція сільського господарства (бавовна, пшениця, борошно, м'ясо) і нафта. Наприкінці століття збільшилася частка машин і механізмів.

Вільна конкуренція визначала динамізм американської економіки. Держава намагалася боротися з усевладдям монополій. Так, у 1890 р. Конгрес лише за одного голосу проти прийняв анти-трестівський закон, запропонований сенатором із штату Огайо Дж. Шерманом. Поза законом оголошувалися будь-яка монополія і будь-яке штучне обмеження торгівлі між штатами. Президент-республіканець Т. Рузвельт скористався ним проти стального тресту Дж. Моргана, а пізніше йому вдалося поділити імперію Рокфеллера "Стандарт ойл" на 30 конкуруючих компаній.

Незважаючи на швидкий індустріальний розвиток" основою національної економіки США залишалося сільське господарство. Земля була головним джерелом американського багатства і на фермах працювала половина жителів країни. Закон про гомстеди 1862 р. сприяв освоєнню 80 млн гектарів вільних земель. 31860 по 1910 р. кількість ферм збільшилося з 2 млн до 6 млн, а їхні сільськогосподарські угіддя зросли з 160 млн до 352 млн гектарів.

У другій половині XIX ст. спостерігалося піднесення виробництва основних видів сільськогосподарської продукції - зернових, м'яса і бавовни. І хоча населення США подвоїлося, збільшилася частка міських жителів, американські фермери не тільки забезпечували їх харчуванням, а й експортували значну частину продуктів.

Успіхи сільського господарства США зумовлювалися низкою факторів, насамперед, освоєнням фермерами цілинних земель Заходу. Індійців витісняли з їхніх земель і заганяли в особливі зони- резервації. Законом 1887 р. їм дозволялося займатися фермерським господарством, однак фермерство у них не прижилося, оскільки їм відводили неродючі землі, а одноосібний характер фермерського господарства не відповідав традиційному племінному та общинному стилю життя. Розгалужена континентальна мережа залізниць поєднала сільськогосподарські райони з найважливішими промисловими містами та портами на Східному та Західному узбережжях. У сільському господарстві відбулася технічна революція: впроваджувалися жатки, снопов'язалки, механічні косилки, парові трактори тощо.

Допомагала розвитку сільського господарства і наука. У 1862 р. було засновано перший сільськогосподарський коледж, а на початку XX ст. такі заклади, які були не тільки освітніми, а й науковими, працювали в усіх штатах. Уряд та приватний капітал фінансували створення експериментальних сільськогосподарських лабораторій. Наукові розробки вчених активно впроваджувалися у практику. Так, М. Карлтон здійснив наукову подорож в Росію і привіз до США морозо- та корозійно стійкі сорти пшениці, які використовуються й донині, в Туркестану була завезена люцерна, а дослідження Дж. Молера допомогли успішно боротися з ящуром.

Проте американські фермери зазнали великих проблем - виснаження ґрунтів (особливо на Півдні, де протягом тривалого часу культивувалися бавовна та тютюн), корозії ґрунтів на Заході, шкідливих комах, перевиробництва основних зернових культур, недостатнього законодавчого забезпечення та браку допомоги з боку уряду. Швидка механізація сільського господарства заохочувала фермерів до великих капіталовкладень, розширення посівних площ та зосередження господарства на вирощуванні головної культури, що давало переваги великим фермерським господарствам і призводило до розорення середніх та дрібних фермерів. Прискореними темпами розвивалося орендаторство.

Постала гостра проблема співвідношення цін. Фермери продавали сільськогосподарську продукцію за цінами, які склалися на світовому ринку, де їхніми конкурентами були виробники зерна з Канади, Аргентини, Австралії та Росії. За виручені кошти вони купували механізми та обладнання у національних виробників, захищених від іноземної конкуренції високим митом. До того ж високі ціни на внутрішньому ринку встановлювали трести. Фермери залежали від власників залізничних компаній, що підвищували ціни за перевезення, та власників елеваторів, яким вони мусили продавати зерно за тією ціною, яку вони визначали. До цього додавалися високі відсотки за банківські кредити та податок на землю, що постійно зростав.