Кислотність ґрунту

Екологічна фізіологія рослин

• 2. Система мінеральних добрив повинна враховувати закон затухаючої дії у разі збільшення доз мінеральних добрив, згідно з яким чим вище доза, тим менша надбавка урожаю може бути отримана від неї. Тому правильна доза добрив – ця та найменша доза, яка дозволяє отримати необхідний економічний ефект.

• 3. Дози мінеральних добрив мають бути узгоджені з реальними площами живлення рослин у посівах, які залежать від норми висівання.

Важливе значення при застосуванні мінеральних елементів має дотримання екологічних правил і принципів. Екологічні нормативи на застосування мінеральних добрив орієнтовані на недопущення:

• а) винесення добрив, які були використані, поза межі агроекосис- теми;

• б) наявності у врожаї залишкових кількостей мінеральних елементів, не включених у метаболізм.

Останнє особливо стосується нітратів, залишкові кількості яких у зерні, бульбо- і коренеплодах й іншій продукції токсичні для людини і для сільськогосподарських тварин.

Використовуючі мінеральні добрива, з екологічної точки зору необхідно враховувати їхню поведінку в ґрунті і особливості акумуляції в рослинах. Для різних мінеральних добрив ця поведінка специфічна.

Амонійний нітроген непогано адсорбується ґрунтовим поглинальним комплексом, мало вимивається з орного шару ґрунту. Під озимі амонійні добрива можна використовувати навіть з осені. На відміну від цього нітратний нітроген ґрунтовим поглинальним комплексом майже не утримується і, не будучи засвоєним рослинами, легко вимивається в глибокі шари ґрунту, надходить у ґрунтові води, а з них – у колодязі і водоймища, різко знижуючи якість природних прісних вод. Вважається, що за сучасних технологій близько 20% нітратів з азотних добрив, минаючи посів, надходять прямо у водоймища. Тому нітратні добрива слід застосовувати в малих дозах і використовувати здебільшого для підживлення, та вносити їх до рядків або гнізд. Особливо важливо дотримуватися цих правил на ґрунтах легкого механічного складу. Надлишок нітратів призводить до їхнього накопичення у рослинах і суттєвого зниження якості продукції, оскільки вільні нітрати токсичні і у людини викликають серйозні порушення діяльності шлунково-кишкового тракту. Для запобігання накопиченню в ґрунтах надлишку нітратів доцільно вводити в сівозміни такі культури, як озимий рапс, гірчиця, редька масляниста. Вони добре звільняють ґрунти від надлишку нітратів.

Значного зниження доз азотних добрив можна досягти, включаючи в сівозміни бобові культури, які за рахунок азотфіксації бульбочковими бактеріями істотно поповнюють в ґрунті фонд доступного нітрогену. При вирощуванні бобових корисно використовувати бактеріальне добриво – нітрагін. Його частіше використовують для інокуляції насіння з метою стимулювання розвитку бульбочок вже на ранніх етапах росту бобових культур. Під дією нітрагіне врожайність бобових підвищується на 5–20%. Існує і препарат азотобактерин, який стимулює розвиток в ґрунті вільноживучих азотфіксаторів. На ринку є велика кількість препаратів такого типу.

Використовуючі фосфорні добрива слід враховувати, що фосфор майже не вимивається з ґрунтів і виноситься з ріллі тільки за вітрової ерозії. Щоправда, у цьому разі втрати фосфору можуть бути дуже значними, а осідаючи з пилом у водоймища, фосфор стає однією з причин Їхньої евтрофікації.

Калій за своєю поведінкою у ґрунті подібний до нітратів. Калійні добрива легко розчинні і можуть швидко вимиватися з ґрунтового профілю.

Завжди мають переваги гранульовані і легкорозчинні форми мінеральних добрив, але, що природно, ринкова вартість їх вища.

При внесенні мінеральних добрив до ґрунту потрапляють різні домішки, склад яких залежить від сировини, яка використовувалась на заводах для їхнього виробництва, і від технології виробництва. Так, з фосфорними добривами, особливо при використанні мароканської сировини у ґрунт потрапляє деяка кількість радіоактивних ізотопів урану, торію й інших елементів, небезпека яких для природного середовища і здоров'я людини очевидна. Інші мінеральні добрива можуть містити підвищені кількості фтору, хлору, сірки й інших речовин, що несприятливо позначаються на хіміко-фізичних властивостях ґрунту. Так, одна тонна подвійного суперфосфату містить у середньому 80 кг фтору, а у простому суперфосфаті його знаходиться 122 кг. Надходження такої кількості фтору надзвичайно небезпечне для здоров'я людини, сільськогосподарських тварин, та і для всієї системи харчових ланцюгів у природі.

Застосування мінеральних добрив неминуче позначається на якості продуктів харчування, змінює їхні властивості і засвоюваність. Особливо в цьому плані небезпечні нітрати та ті домішки, які містять заводські мінеральні добрива.

Додатковим джерелом мінеральних речовин для рослин є органічні добрива. Основними їх видами є гній, пташиний послід, торф, сидерати. Сидерати – це культивовані на полі рослини, які в зеленому стані заорюють прямо в ґрунт. Як сидерати використовують широкий набір культур: бобові трави, олійну редьку, рапс та ін. Сидерати не забезпечують повернення на поля винесених з урожаєм мінеральних речовин, але вони підвищують загальну родючість ґрунту завдяки його збагаченню органікою.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кислотність ґрунту“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зелені рослини – особлива форма життя

  • Середовище існування рослин

  • Залежність фізіологічних процесів від інтенсивності дії екологічного чинника

  • Біотичні чинники

  • Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності

  • Мембранні системи клітини

  • Цитоплазма

  • Ядро

  • Ферменти. Залежність ферментативної активності від екологічних чинників

  • Класифікація ферментів

  • Основні фізіологічні і біохімічні процеси в рослинах

  • Пігментна система зелених рослин

  • Хімізм фотосинтезу

  • Темпові реакції фотосинтезу

  • Дихання

  • Мінеральне живлення

  • Поглинання мінеральних речовин рослинами

  • Водний режим

  • Роль ґрунту у водопостачанні

  • Проведення води по рослині

  • Транспірація

  • Ріст і розвиток

  • Спокій у житті рослин

  • Регулювання процесу росту рослин

  • Розвиток рослин

  • Адаптації у рослин

  • Концепція стресу в рослин

  • Стійкість до дії стресових чинників

  • Концепція адаптивних стратегій у рослин

  • Життєві форми рослин

  • Еколого-ценотичні групи

  • Режим освітленості як екологічний чинник

  • Адаптація пігментної системи до умов освітлення

  • Взаємодія екологічних чинників і фотосинтез

  • Повітря як екологічний чинник

  • Механізми зв'язування вуглекислого газу

  • Вплив кисню на фізіологічні процеси рослин

  • Екологія водообміну в рослин

  • Поглинання води як екологічно обумовлений процес

  • Транспірація і її залежність від екологічних чинників

  • Фізіологічні основи посухостійкості рослин

  • Водний дефіцит

  • Посухостійкість

  • Вчення про критичні періоди

  • Регулювання водного режиму рослин у посівах при зрошуванні

  • Дія надлишкової вологості на фізіологічні процеси у рослин

  • Температура як екологічний чинник

  • Фотосинтез

  • Стійкість рослин до підвищених температур

  • Холодостійкість рослин

  • Морозостійкість рослин

  • Зимостійкість рослин

  • Ґрунт і його роль у життєдіяльності рослин

  • Механічний склад ґрунту

  • Кислотність ґрунту
  • Вологоємкість і водопроникність

  • Температура ґрунту

  • Засолення ґрунту

  • Реагування рослин на комплекс екологічних чинників

  • Екологічний оптимум

  • Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин

  • Зоогенні чинники

  • Вплив патогенних грибів і мікроорганізмів на рослини

  • Антропогенні чинники середовища

  • Радіоактивне забруднення

  • Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві

  • Механічне забруднення природного середовища

  • Забруднення пестицидами