Рис. 8.3. Співвідношення продукції органічних речовин при фотосинтезі і їхніх витрат на дихання за різної температури
Механізми адаптації рослин до температурних умов середовища
Залежно від генотипу і приуроченности до тієї чи іншої кліматичної зони, рослини певного мірою є преадаптованими до типового для цієї зони температурного режиму. На цій основі визначають такі властивості рослини, пов'язані з їх стійкістю до неоптимальної температури:
• 1. Теплостійкість і жаростійкість – здатність рослин переносити без істотних знижень метаболізму й продуктивності підвищені температури.
• 2. Холодостійкість – здатність рослин переносити низькі позитивні температури.
• 3. Морозостійкість – здатність клітин, тканин і цілих рослин без ушкоджень переносити дію негативних температур.
• 4. Зимостійкість – стійкість рослин до комплексу несприятливих чинників зимового періоду і здебіл ьшого до негативних температур. Вона забезпечується переходом рослин у стан органічного спокою, розміщенням бруньок у захищених місцях, накопиченням енергетичного матеріалу (крохмалю, жирів) і спеціальних захисних речовин, а також іншими адаптивними реакціями організмів.
Зимо- і морозостійкість характерні для рослин тільки у зимовий період, коли вони встигли загартуватися і перейти в стан спокою. У період вегетації (влітку) усі рослини не здатні витримувати навіть короткочасну дію невеликих морозів. Так, береза взимку витримує морози до –65 °С, а влітку гине при охолодженні до –7 °С. Сходи вівса витримують весняні заморозки до –9...–10 °С, а квітуючий овес гине за температури –2 °С, сходи гороху стійкі до заморозків до – 8...–10 °С, а у фазу цвітіння горох ушкоджується за температури –3 °С.
Стійкість рослин до підвищених температур
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фотосинтез“ на сторінці 2. Приємного читання.
