Водний дефіцит

Екологічна фізіологія рослин

Загальне зниження за водних дефіцитів кількості найважливіших для життя рослин органічних речовин – білків і вуглеводів – із збідненням їхньої якісної різноманітності зачіпає багато фізіологічних процесів. У той самий час у разі підвищення температури, що характерно для періодів посушливої погоди, у рослинах розпочинається синтез особливих стресових білків, які дістали назву білків теплового шоку. Висловлювалося припущення, що такі білки виконують адаптаційну функцію (Мусиенко, 1985). Таку саму функцію можуть виконувати і інші речовини, що активно накопичуються при посухах: пролін, бетаїн і поліаміни. Наприклад, досить висока стійкість до посухи пирію повзучого забезпечується проліном, якого у нього накопичується до 30% від загального вмісту вільних амінокислот.

Є в рослин і механізм захисту при посухах ДНК і РНК. Цю функцію виконують особливі білки-шаперони. Шаперони, що синтезуються при посусі, здатні підтримувати цілісність ДНК навіть у разі глибокого в'янення рослин.

Захисну роль відіграють й деякі продукти білкового метаболізму. До них належать: а) осмотин – білок, який накопичується у вакуолях і підтримує їх водний потенціал; б) аквапорини – білки, які створюють в мембранах клітин особливі водні канали, що забезпечують активний водообмін; в) так звані LEA-білки, які синтезуються під впливом абсцизової кислоти і підтримують під час посух життєздатність клітин.

Низькомолекулярні похідні, що накопичилися в результаті розпаду білків і вуглеводів, справляють глибоку і тривалу дію на структуру цитоплазми. Заданими А.М. Алексеева, низькомолекулярні речовини витісняють з їх звичайних позицій молекули конституційної і сольватной води. Результатом є не лише зниження в клітинах частки зв'язаної води, але і зміна конфігурації та властивостей конституційних білків протопласта. Одноразово перенесений водний дефіцит вимагає до 40 діб для відновлення початкового стану обводненості клітин. Саме такий ефект післядії посухи є однією з основних причин зниження урожаю посівів, які перенесли водний дефіцит.

Глибокі водні дефіцити зачіпають навіть нуклеїнові кислоти – ДНК і РНК, що призводить, відповідно, до генетичних порушень і зниження синтезу білків.

Отже, низка біохімічних змін, які відбуваються в рослинах під час посух, мають, як зазначалося вище, захисний характер. Загалом основним таким механізмом є накопичення осмофільних сполук, тобто речовин, які підвищують осмотичний потенціал вакуолярного соку і тим самим збільшують водовбирну і водоутримувальну здатність клітин. Основними осмофільними речовинами є моно- і олігосахариди, амінокислоти. Завдяки осмофільним речовинам у клітинах листків підтримується високий тургор, продихи залишаються відкритими, відбувається фотосинтез, і рослини зберігають здатність до росту. На думку О.Г. Яковець, здатність підтримувати транспорт вуглеводів – ключовий чинник стійкості рослин до посухи.

Уся сукупність розглянутих вище фізіолого-біохімічних наслідків водних дефіцитів, навіть за наявності різних захисних механізмів у результаті порушує ріст рослини, позначається на характері її анатомічних і морфологічних структур. Відбувається процес підсихання і зморщування коренів зі зменшенням їхнього діаметру на 60%. Між ґрунтом і коренем виникають розриви, які заважають поглинанню води і мінеральних речовин. Водні дефіцити як адаптивне пристосування призводять до посиленого росту кореневих систем при одночасній депресії надземної частини рослини. Через це нормальне відношення надземної фітомаси до підземної змінюється. Одночасно відбувається пригнічення репродуктивних процесів, і в зернових хлібів, наприклад, зменшується співвідношення зерно/солома. За значних водних дефіцитів все більша частина квіток взагалі не дає плодів і насіння (пустозерниця, череззерниця). Водні дефіцити скорочують тривалість періоду вегетації рослин (особливо це помітно в групі зернових) і прискорюють початок їхнього старіння.

Водні дефіцити позначаються на діяльності меристематичних тканин, нормальний хід мітозів порушується, змінюється процес формоутворення. У 1904 р. В.Р. Заленський, вивчаючи анатомо-морфологічні ознаки листя, що формується в умовах водного дефіциту, встановив, що таке листя відрізняється комплексом дуже характерних ознак. Основними з них є:

• 1) збільшена кількість жилок на одиницю поверхні листка;

• 2) клітини епідермісу і мезофілу дрібніші;

• 3) на одиницю поверхні листа припадає більше продихів;

• 4) у клітин епідермісу потовщені зовнішні стінки;

• 5) шар кутикули товщий;

• 6) стовпчаста паренхіма розвинена краще, ніж губчаста;

• 7) сильніше розвинені механічні тканини;

• 8) понижений обсяг міжклітинного простору.

Комплекс змін, що виникають в листках, які формуються в умовах водних дефіцитів, дістав назву закону Заленського. Структура листків, що формується при цьому, не має повністю адаптивного характеру. Окремі зміни корисні для рослини, інші, навпаки, посилюють шкоду вії посухи. До першої категорії можна віднести зниження обсягу міжклітинників, збільшення кількості жилок, потовщення епідермісу і кутикули. До другої – збільшення кількості продихів, здрібніння клітин.

Листки, що сформувалися відповідно до закону Заленского, потім вже не можуть змінити свою структуру. Вона зберігається у них довічно. Наприклад, якщо піддати водному дефіциту рослини пшениці у фазі 2-го листка, то змінена структура матиме місце у 3, 4, 5 і 6-го листків, тобто в тих, які під час дії посухи знаходилися у вигляді меристематических зачатків. Тому водні дефіцити небезпечні не лише своєю разовою дією на рослини, вони мають ефект післядії. У цілому вони чинять глибокий, різноманітний і тривалий вплив на життєдіяльність рослин. Цю закономірність комплексного розладу обміну речовин і морфогенезу рослин за водних дефіцитів уперше виявили й обґрунтували Е.В. Вотчал і А.С. Оканенко.

Наступний розділ:

Посухостійкість

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Водний дефіцит“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зелені рослини – особлива форма життя

  • Середовище існування рослин

  • Залежність фізіологічних процесів від інтенсивності дії екологічного чинника

  • Біотичні чинники

  • Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності

  • Мембранні системи клітини

  • Цитоплазма

  • Ядро

  • Ферменти. Залежність ферментативної активності від екологічних чинників

  • Класифікація ферментів

  • Основні фізіологічні і біохімічні процеси в рослинах

  • Пігментна система зелених рослин

  • Хімізм фотосинтезу

  • Темпові реакції фотосинтезу

  • Дихання

  • Мінеральне живлення

  • Поглинання мінеральних речовин рослинами

  • Водний режим

  • Роль ґрунту у водопостачанні

  • Проведення води по рослині

  • Транспірація

  • Ріст і розвиток

  • Спокій у житті рослин

  • Регулювання процесу росту рослин

  • Розвиток рослин

  • Адаптації у рослин

  • Концепція стресу в рослин

  • Стійкість до дії стресових чинників

  • Концепція адаптивних стратегій у рослин

  • Життєві форми рослин

  • Еколого-ценотичні групи

  • Режим освітленості як екологічний чинник

  • Адаптація пігментної системи до умов освітлення

  • Взаємодія екологічних чинників і фотосинтез

  • Повітря як екологічний чинник

  • Механізми зв'язування вуглекислого газу

  • Вплив кисню на фізіологічні процеси рослин

  • Екологія водообміну в рослин

  • Поглинання води як екологічно обумовлений процес

  • Транспірація і її залежність від екологічних чинників

  • Фізіологічні основи посухостійкості рослин

  • Водний дефіцит
  • Посухостійкість

  • Вчення про критичні періоди

  • Регулювання водного режиму рослин у посівах при зрошуванні

  • Дія надлишкової вологості на фізіологічні процеси у рослин

  • Температура як екологічний чинник

  • Фотосинтез

  • Стійкість рослин до підвищених температур

  • Холодостійкість рослин

  • Морозостійкість рослин

  • Зимостійкість рослин

  • Ґрунт і його роль у життєдіяльності рослин

  • Механічний склад ґрунту

  • Кислотність ґрунту

  • Вологоємкість і водопроникність

  • Температура ґрунту

  • Засолення ґрунту

  • Реагування рослин на комплекс екологічних чинників

  • Екологічний оптимум

  • Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин

  • Зоогенні чинники

  • Вплив патогенних грибів і мікроорганізмів на рослини

  • Антропогенні чинники середовища

  • Радіоактивне забруднення

  • Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві

  • Механічне забруднення природного середовища

  • Забруднення пестицидами