Рис. 5.2. Світлові криві фотосинтезу різних груп видів рослин
Порівняння світлолюбних і тіньолюбних видів дозволяє зробити й інший цікавий висновок. Перші мають завжди вищу продуктивність. Тому сільськогосподарські рослини завжди високосвітлолюбні. Людина ще з глибокої давнини спочатку стихійно, а потім свідомо відбирала для окультурення найбільш високоврожайні рослини саме серед групи світлолюбних видів.
Коли рослина росте при тому чи іншому рівні освітленості, вона формує листки, пристосовані до певної сили світла. Листки, адаптовані до сильного освітлення, називають світловими, адаптовані до низького освітлення – тіньовими.
Багато рослин, і в першу чергу дерева, формують у верхній частині крони, яка добре освітлена, світлові листки, а у внутрішній частині крони – тіньові. Така світлова адаптація можлива тільки під час росту листка. Пізніше він вже не може змінити своєї структури і фізіології.
Світлові листки відрізняються добре розвиненою стовпчастою паренхімою, мають дрібні клітини та щільну мережу судинно-волокнистих пучків (жилок), а також низький вміст хлорофілу. Компен-
Рис. 5.3. Поперечні зрізи через світловий (а) і тіньовий (б) листок бузку звичайного:
1 – верхній епідерміс; 2 – стовпчаста хлоренхіма; 3 – губчаста хлоренхіма; 4 – нижній епідерміс
саційні точки світлових кривих у них зміщені праворуч, світлове насичення настає при повному освітленні або взагалі не настає.
Тіньові листки відрізняються комплексом протилежних ознак. Вони більші за розміром, тонші і побудовані із клітин більшого розміру. Стовпчаста паренхіма слабко розвинена. Кількість хлорофілу більша, і лист виразно виділяється темно-зеленим забарвленням. Компенсаційна точка зміщена ліворуч. За високої освітленості фотосинтез швидко гальмується. На рис. 5.3 подані поперечні зрізи листків бузку, що сформувалися за нормальної і зниженої освітленості.
Продуктивність тіньових листків через переважання в них хлорофілу “b” невисока. У багатьох випадках вони витрачають на дихання більше органічних речовин, ніж продукують при фотосинтезі. Вони ніби “паразитують” на рослині. У зв'язку з цим конструкція всіх штучних угруповань рослин (посівів, клумб, газонів і ін.) має бути такою, щоб рослини не затінювали одна одну, і в них формувалося б якомога менше тіньового листя. Співвідношення світлових і тіньових листків у посіві – найважливіший показник правильності підбору норми висіву і визначення характеру його розміщення.
За різкої зміни умов освітлення у першу чергу страждають старі листки. Відмирання старих великих листків при пересадці розсади з парників у відкритий ґрунт здебільшого обумовлюється цією обставиною.
Адаптація пігментної системи до умов освітлення
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Режим освітленості як екологічний чинник“ на сторінці 2. Приємного читання.
