Регулювання процесу росту рослин

Екологічна фізіологія рослин

Фітогормони, попри їхню різноманітність, мають низку спільних фізіологічних властивостей.

Однією з особливостей фітогормонів, на відміну від гормонів людини і тварин, є їх здатність викликати зміни в рості й розвиткові рослин за дуже низьких концентраціяй.

Іншою важливою властивістю фітогормонів є те, що ефект дії залежить від їхньої концентрації. Це ілюструє графік на рис. 3.25. При введенні фітогормонів у рослину в наростаючій концентрації вони, як правило, виявляють стимулювальну дію аж до точки оптимуму. Для тканин кореня ця точка досягається при концентрації 10-9 М, а для меристем пагонів – при 10-5 М. Корінь, таким чином, більш чутливий до фітогормонів, ніж стебло. Якщо концентрація фітогормона перевищує оптимальну, то, як свідчить графік, стимулювальна дія фітогормона послаблюється, і за певної концентрації (перетин кри-

Таблиця 3.1. Фітогормони і їхні фізіологічні властивості

НазваОсновні фізіологічні властивості
АуксинСтимулює ріст, викликає апікальне домінування, впливає на проходження рослинами термоперіода і фото період а, забезпечує тропізми, стимулює синтез етилену, викликає коренеутворення на живцях, затримує осінній листопад, дозволяє отримувати плоди без насіння
ЦитокінінЗабезпечує апікальне домінування, стимулює ріст пагонів, прискорює розвиток плодів, затримує старіння листя
ГіберелінВикликає подовження пагонів, замінює дію фотоперіоду, впливає на активізацію ферментів при проростанні насіння
ЕтиленПрискорює дозрівання плодів, прискорює старіння листків
Брасино-стероїдиЗабезпечують ріст пилкових трубок, стимулюють ділення клітин і ріст рослин, сприяють утворенню етилену, підвищують стійкість рослин до несприятливих чинників
Абсцизова кислотаВикликає утворення віддільного шару і листопад, забезпечує закривання продихів, підтримує рослини у стані спокою

Залежність дії фітогормонів на корінь і пагін від їх концентрації. Лінія, позначена 0, відповідає концентрації, за якої фітогормони не виявляють видимого впливу на рослини

Рис. 3.25. Залежність дії фітогормонів на корінь і пагін від їх концентрації. Лінія, позначена 0, відповідає концентрації, за якої фітогормони не виявляють видимого впливу на рослини

вих з лінією, позначеною нулем) видимий ефект від впливу фітогормона взагалі втрачається. Подальше наростання концентрації зумовлює якісні зміни в його дії на меристеми: замість стимуляції фітогормон поводиться як інгібітор. І чим вищою є концентрація фітогормона, тим його інгібіторна дія виявляється більш вираженою.

Від концентрації фітогормона залежить не лише ефект стимуляції або пригнічення росту. Концентрація визначає і сам тип його дії. Той самий ауксин у високій концентрації стимулює коренеутворення, а в низькій – паросткоутворення.

Не менш важливою як у теоретичному, так і в практичному плані є властивість фітогормонів, що отримала назву поліфункціональності, або полівалентності дії. Вона полягає в тому, що один і той самий фітогормон може регулювати ріст загалом, а також забезпечувати закладення нового кореня і ріст пилкових трубочок. Цей самий фітогормон може лежати в основі тропізмів рослин, тобто змін спрямованості росту пагонів і кореня під впливом зовнішніх чинників, і, нарешті, цей самий фітогормон може викликати цвітіння і зав'язування плодів. Отже, дія фітогормонів має комплексний характер, полягає в різноманітті ефектів, що виникають.

Характерною особливістю фітогормонів є здатність викликати ті чи інші ефекти у рості та розвиткові рослин, як правило, у взаємодії з іншими фітогормонами або іншими речовинами.

Слід наголосити й на такій властивості фітогормонів, як неспецифічність дії. Вона виявляється в межах одного організму і полягає у тому, що один і той самий фітогормон діє на різні меристеми: кореня, пагона, інтеркалярні меристеми або латеральні. Вона полягає і в тому, що одні й ті самі фітогормони аналогічно діють на ріст і розвиток різних видів рослин. Так, кукурудза, картопля, магнолія і дуб, що займають абсолютно різне таксономічне положення, однаково реагують на ауксин.

Відрізняються фітогормони роз'єднаністю місця синтезу і місця дії. Утворюються всі вони у молодому листі, у верхівках колеоптилей, у квіткових бруньках, а дію справляють на всі меристеми рослин.

І, нарешті, як загальну властивість фітогормонів слід зазначити компенсаторність, тобто здатність одного фітогормона замінювати інший у разі його відсутності. На основі цієї властивості можна замінювати природні фітогормони синтетичними препаратами подібної хімічної природи.

Багато зі стимуляторів, покращуючи ріст рослин, одночасно підвищують їхню загальну стійкість і здатність адаптуватися до несприятливих умов. У деяких фітогормональних препаратів ця властивість є основною. Наприклад, синтетичний препарат ЕПІН з групи брасиностероїдів справляє загальну захисну дію на рослини і дозволений до використання в Росії і Білорусії. Препарат АК підвищує морозостійкість рослин, AMО–1618 робить рослини стійкими до засолення ґрунту. Деякі препарати підвищують стійкість рослин до бактерійних, вірусних і грибкових захворювань.

Функціонування фітогормонів є важливою частиною процесів і механізмів, що забезпечують формування рослини як цілісного організму з вираженою взаємодією між її окремими органами. Ці механізми є частиною концепції донорно-акцепторних відносин, яка пояснює закономірності переміщення органічних речовин і АТФ від одного органу рослини (донора) до іншого (акцептора). Ці відносини багатоаспектні й динамічні. Наприклад, листки рослини є донорами щодо кореня, передаючи йому через стебло продукти фотосинтезу. Одночасно ті самі листки є акцепторами, які одержують від кореневої системи воду і мінеральні речовини. Схема типових центрів утво

Схема центрів утворення і шляхи транспорту основних фітогормонів у рослин.

Рис. 3.26. Схема центрів утворення і шляхи транспорту основних фітогормонів у рослин.

ЮК – індол іпоцетова кислота, АБК-абсцизова кислота, ЦК–цитокінін, ГБ – гіберелін (за В. В. Польовим, 1997)

рення фітогормонів і шляхи їх транспорту наведена на рис. 3.26. Динамічність донорно-акцепторних стосунків виявляється уїхній змінюваності в часі. У період вегетації потік органічних речовин від листка повністю надходить у стебло і корінь, але при переході до цвітіння і плодоносіння головним акцептором матеріально енергетичних ресурсів є вже квітки, плоди і насіння.

Не лише фітогормони, внаслідок регулювання процесів росту і формоутворення, лежать в основі донорно-акцепторних зв'язків різних частин рослинного організму, а й особлива тканина – склеренхіма. Зазвичай вона розглядається як механічна, опорна тканина, однак висловлювалася гіпотеза, згідно з якою склеренхіма у рослин є деяким аналогом нервової системи тварин і по ній передаються певні сигнали, які забезпечують характер донорно-акцепторних стосунків на кожному етапі росту й розвитку рослин. При цьому у рослин відсутній єдиний координувальний центр, подібний до мозку у тварин. Певною мірою такими центрами (і їх багато) є конуси наростання пагонів і кореня.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Регулювання процесу росту рослин“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зелені рослини – особлива форма життя

  • Середовище існування рослин

  • Залежність фізіологічних процесів від інтенсивності дії екологічного чинника

  • Біотичні чинники

  • Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності

  • Мембранні системи клітини

  • Цитоплазма

  • Ядро

  • Ферменти. Залежність ферментативної активності від екологічних чинників

  • Класифікація ферментів

  • Основні фізіологічні і біохімічні процеси в рослинах

  • Пігментна система зелених рослин

  • Хімізм фотосинтезу

  • Темпові реакції фотосинтезу

  • Дихання

  • Мінеральне живлення

  • Поглинання мінеральних речовин рослинами

  • Водний режим

  • Роль ґрунту у водопостачанні

  • Проведення води по рослині

  • Транспірація

  • Ріст і розвиток

  • Спокій у житті рослин

  • Регулювання процесу росту рослин
  • Розвиток рослин

  • Адаптації у рослин

  • Концепція стресу в рослин

  • Стійкість до дії стресових чинників

  • Концепція адаптивних стратегій у рослин

  • Життєві форми рослин

  • Еколого-ценотичні групи

  • Режим освітленості як екологічний чинник

  • Адаптація пігментної системи до умов освітлення

  • Взаємодія екологічних чинників і фотосинтез

  • Повітря як екологічний чинник

  • Механізми зв'язування вуглекислого газу

  • Вплив кисню на фізіологічні процеси рослин

  • Екологія водообміну в рослин

  • Поглинання води як екологічно обумовлений процес

  • Транспірація і її залежність від екологічних чинників

  • Фізіологічні основи посухостійкості рослин

  • Водний дефіцит

  • Посухостійкість

  • Вчення про критичні періоди

  • Регулювання водного режиму рослин у посівах при зрошуванні

  • Дія надлишкової вологості на фізіологічні процеси у рослин

  • Температура як екологічний чинник

  • Фотосинтез

  • Стійкість рослин до підвищених температур

  • Холодостійкість рослин

  • Морозостійкість рослин

  • Зимостійкість рослин

  • Ґрунт і його роль у життєдіяльності рослин

  • Механічний склад ґрунту

  • Кислотність ґрунту

  • Вологоємкість і водопроникність

  • Температура ґрунту

  • Засолення ґрунту

  • Реагування рослин на комплекс екологічних чинників

  • Екологічний оптимум

  • Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин

  • Зоогенні чинники

  • Вплив патогенних грибів і мікроорганізмів на рослини

  • Антропогенні чинники середовища

  • Радіоактивне забруднення

  • Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві

  • Механічне забруднення природного середовища

  • Забруднення пестицидами