Фітогормони, попри їхню різноманітність, мають низку спільних фізіологічних властивостей.
Однією з особливостей фітогормонів, на відміну від гормонів людини і тварин, є їх здатність викликати зміни в рості й розвиткові рослин за дуже низьких концентраціяй.
Іншою важливою властивістю фітогормонів є те, що ефект дії залежить від їхньої концентрації. Це ілюструє графік на рис. 3.25. При введенні фітогормонів у рослину в наростаючій концентрації вони, як правило, виявляють стимулювальну дію аж до точки оптимуму. Для тканин кореня ця точка досягається при концентрації 10-9 М, а для меристем пагонів – при 10-5 М. Корінь, таким чином, більш чутливий до фітогормонів, ніж стебло. Якщо концентрація фітогормона перевищує оптимальну, то, як свідчить графік, стимулювальна дія фітогормона послаблюється, і за певної концентрації (перетин кри-
Таблиця 3.1. Фітогормони і їхні фізіологічні властивості
| Назва | Основні фізіологічні властивості |
| Ауксин | Стимулює ріст, викликає апікальне домінування, впливає на проходження рослинами термоперіода і фото період а, забезпечує тропізми, стимулює синтез етилену, викликає коренеутворення на живцях, затримує осінній листопад, дозволяє отримувати плоди без насіння |
| Цитокінін | Забезпечує апікальне домінування, стимулює ріст пагонів, прискорює розвиток плодів, затримує старіння листя |
| Гіберелін | Викликає подовження пагонів, замінює дію фотоперіоду, впливає на активізацію ферментів при проростанні насіння |
| Етилен | Прискорює дозрівання плодів, прискорює старіння листків |
| Брасино-стероїди | Забезпечують ріст пилкових трубок, стимулюють ділення клітин і ріст рослин, сприяють утворенню етилену, підвищують стійкість рослин до несприятливих чинників |
| Абсцизова кислота | Викликає утворення віддільного шару і листопад, забезпечує закривання продихів, підтримує рослини у стані спокою |
Рис. 3.25. Залежність дії фітогормонів на корінь і пагін від їх концентрації. Лінія, позначена 0, відповідає концентрації, за якої фітогормони не виявляють видимого впливу на рослини
вих з лінією, позначеною нулем) видимий ефект від впливу фітогормона взагалі втрачається. Подальше наростання концентрації зумовлює якісні зміни в його дії на меристеми: замість стимуляції фітогормон поводиться як інгібітор. І чим вищою є концентрація фітогормона, тим його інгібіторна дія виявляється більш вираженою.
Від концентрації фітогормона залежить не лише ефект стимуляції або пригнічення росту. Концентрація визначає і сам тип його дії. Той самий ауксин у високій концентрації стимулює коренеутворення, а в низькій – паросткоутворення.
Не менш важливою як у теоретичному, так і в практичному плані є властивість фітогормонів, що отримала назву поліфункціональності, або полівалентності дії. Вона полягає в тому, що один і той самий фітогормон може регулювати ріст загалом, а також забезпечувати закладення нового кореня і ріст пилкових трубочок. Цей самий фітогормон може лежати в основі тропізмів рослин, тобто змін спрямованості росту пагонів і кореня під впливом зовнішніх чинників, і, нарешті, цей самий фітогормон може викликати цвітіння і зав'язування плодів. Отже, дія фітогормонів має комплексний характер, полягає в різноманітті ефектів, що виникають.
Характерною особливістю фітогормонів є здатність викликати ті чи інші ефекти у рості та розвиткові рослин, як правило, у взаємодії з іншими фітогормонами або іншими речовинами.
Слід наголосити й на такій властивості фітогормонів, як неспецифічність дії. Вона виявляється в межах одного організму і полягає у тому, що один і той самий фітогормон діє на різні меристеми: кореня, пагона, інтеркалярні меристеми або латеральні. Вона полягає і в тому, що одні й ті самі фітогормони аналогічно діють на ріст і розвиток різних видів рослин. Так, кукурудза, картопля, магнолія і дуб, що займають абсолютно різне таксономічне положення, однаково реагують на ауксин.
Відрізняються фітогормони роз'єднаністю місця синтезу і місця дії. Утворюються всі вони у молодому листі, у верхівках колеоптилей, у квіткових бруньках, а дію справляють на всі меристеми рослин.
І, нарешті, як загальну властивість фітогормонів слід зазначити компенсаторність, тобто здатність одного фітогормона замінювати інший у разі його відсутності. На основі цієї властивості можна замінювати природні фітогормони синтетичними препаратами подібної хімічної природи.
Багато зі стимуляторів, покращуючи ріст рослин, одночасно підвищують їхню загальну стійкість і здатність адаптуватися до несприятливих умов. У деяких фітогормональних препаратів ця властивість є основною. Наприклад, синтетичний препарат ЕПІН з групи брасиностероїдів справляє загальну захисну дію на рослини і дозволений до використання в Росії і Білорусії. Препарат АК підвищує морозостійкість рослин, AMО–1618 робить рослини стійкими до засолення ґрунту. Деякі препарати підвищують стійкість рослин до бактерійних, вірусних і грибкових захворювань.
Функціонування фітогормонів є важливою частиною процесів і механізмів, що забезпечують формування рослини як цілісного організму з вираженою взаємодією між її окремими органами. Ці механізми є частиною концепції донорно-акцепторних відносин, яка пояснює закономірності переміщення органічних речовин і АТФ від одного органу рослини (донора) до іншого (акцептора). Ці відносини багатоаспектні й динамічні. Наприклад, листки рослини є донорами щодо кореня, передаючи йому через стебло продукти фотосинтезу. Одночасно ті самі листки є акцепторами, які одержують від кореневої системи воду і мінеральні речовини. Схема типових центрів утво
Рис. 3.26. Схема центрів утворення і шляхи транспорту основних фітогормонів у рослин.
ЮК – індол іпоцетова кислота, АБК-абсцизова кислота, ЦК–цитокінін, ГБ – гіберелін (за В. В. Польовим, 1997)
рення фітогормонів і шляхи їх транспорту наведена на рис. 3.26. Динамічність донорно-акцепторних стосунків виявляється уїхній змінюваності в часі. У період вегетації потік органічних речовин від листка повністю надходить у стебло і корінь, але при переході до цвітіння і плодоносіння головним акцептором матеріально енергетичних ресурсів є вже квітки, плоди і насіння.
Не лише фітогормони, внаслідок регулювання процесів росту і формоутворення, лежать в основі донорно-акцепторних зв'язків різних частин рослинного організму, а й особлива тканина – склеренхіма. Зазвичай вона розглядається як механічна, опорна тканина, однак висловлювалася гіпотеза, згідно з якою склеренхіма у рослин є деяким аналогом нервової системи тварин і по ній передаються певні сигнали, які забезпечують характер донорно-акцепторних стосунків на кожному етапі росту й розвитку рослин. При цьому у рослин відсутній єдиний координувальний центр, подібний до мозку у тварин. Певною мірою такими центрами (і їх багато) є конуси наростання пагонів і кореня.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Регулювання процесу росту рослин“ на сторінці 2. Приємного читання.
