З кінця 1880-х рр.., через посилення релігійних гонінь за часів Олександра ІІІ, почали переселятися до Америки російські старообрядці. Вони оселилися, зокрема, в Пенсільванії, Ері, Нью-Джерсі, Мічигані, а на початку ХХ ст. — у Каліфорнії. 1895 р. в Канаді оселилися духобори. У 1930-х рр.. у Пітсбурзі, Ессені та сусідніх графствах Пенсільванії проживало біля 4 тис. старообрядців, що працювали переважно на шахтах і заводах.
463 Ушаков В.А., Шершнёва С. В. Английский абсолютизм и начальные этапы колонизации Северной Америки британцами // Международные отношения в Новое и Ноейшее время: Материалы международной научной конференции, посвящённой памяти профессора К. Б. Виноградова. — С-Пб, 2005.// istory.pu.ru/biblioth/ novhist/mono/vinogr/0... 25.11.2005
Переселення старообрядців з Російської імперії відбувалося водночас із селянською еміграцією періоду 1890-1910 рр., під час якої до США, Канади, Південної Америки виїхало майже 2 млн. людей.
Помітним явищем стало переселення з 1880-х рр. на територію Палестини. секти суботників (в Російській імперії за наказом Олександра І їх мали називати "жидівська секта" (рос. "жидовствующие"), щоб викликати у населення відразу до їх поглядів). Вони оселялися в єврейських сільськогосподарських поселеннях (кібуцах) Нижньої Галілеї й асимілювалися з місцевими жителями.
Міграційні процеси релігійного змісту торкнулися і Євроазійського регіону, де міграція знову-таки створювала базу для глобалізаційних відносин.
Еміграція старообрядців з Росії за кордон почалася невдовзі після Собору 1667 р.. Першими регіонами їх розселення стали землі Речі Посполитої, балканські володіння Османської імперії (князівства Молдова і Валахія) — Добруджа і Буковина, де вони користувалися свободою віросповідання. Так, 1708 р., після поразки повстання у Селянській війні під проводом Кіндратія Булавіна, козаки-старообрядці на чолі з отаманом І. Ф. Некрасовим пішли на Кубань (Туреччина); за ними туди перейшло кілька тисяч селян. На рубежі ХУІІ-ХУШ ст.. до Речі Посполитої з новгородської та псковської областей тікали федосіївці (одна з течій старообрядництва).
Багаторічна міграція старообрядців-ліпован до Болгарії та Румунії привела до формування упродовж ХУІІІ-ХХ ст. їх спільнот на Буковині, у Бессарабії, Молдові, Добруджі. У сучасній Румунії, за даними перепису 1992 р., у 23-х поселеннях проживало 29774 особи (за неофіційними даними — майже 150000 осіб). У двох поселеннях Болгарії проживало приблизно 1000 старообрядців.
1813 р. російський уряд запропонував селитися у Бессарабії іноземцям. 1814-1816 рр.. там було створено 11 лютеранських колоній, заснованих селянами зі Східної Прусії. На 1897 р. у колоніях Бессарабії проживало 52 900 лютеран.
Релігійні причини стали головними в організації переселення німецьких колоністів-протестантів у Закавказзя. Колонії там створили швабські сепаратисти, які дотримувалися основних догматів лютеранства, але мали відмінності у вченні про покаяння. Сепаратисти Вюртемберга, Швейцарії та Баварії звернулися до Олександра І за дозволом оселитися їм на Кавказі, оскільки на батьківщині вони піддавалися гонінням за свої релігійні переконання. До 1819 р. на Кавказі у Тифліській та Єлізаветпольській (Гянджинській) губерніях було створено 8 іноземних колоній.
Очікуючи, що 1836 р. відбудеться кінець світу похід у Закавказзя, здійснили молокани.
З 1870-х рр.. в Області Війська Донського з'явилися лютеранські поселення. Значна їх частина знаходилася у Міуському (Таганрозькому) і Донецькому округах.
Цікавим фактом є прибуття 1723 р. у Забайкалля 100 монгольських і 50 тибебських лам, що розповсюдили на територіях Забайкаллі та частини Прибайкалля буддизм. У 1741 р. російська імператриця Єлизавета Петрівна видала указ, за яким у Бурятії визнавалося існування ламаїзму і затверджувалося 11 дацанів і 150 штатних лам.
Переселення віруючих у Російській імперії було не тільки добровільним, але й примусовим. Виселяючи їх, уряд переслідував подвійну релігійно-економічну мету: не допустити розповсюдження "єресі" і забезпечити незаселені землі робочою силою.
Керуючись указом Миколи І від 18.12.1826 р. про тих, що приєдналися до православ'я і знову віддалися єресі, суботників цілими поселеннями висилали до північного передгір'я Кавказу, Закавказзя, де після тривалих воєнних дій відчувалася нестача робочої сили. Суботників переселяли до Іркутської, Тобольської, Єнісейської, Амурської губерній (після приєднання 1842 р. до Російської імперії Приамур'я); у 1850-х рр. суботники розселилися на Кубані. На відведених їм землях переселенці розвивали сільське господарство, займаючись хліборобством, городництвом, скотарством, Також вони сприяли активізації торгівлі (наприклад, у Сибіру збували свою продукцію робітникам копалень).
Нова хвиля релігійної еміграції з Росії почалася з 1917 р. У період Громадянської війни серед релігійних емігрантів-старообрядників переважали представники торгово-промислової та фінансової буржуазії, які за кордоном продовжували свою діяльність.
Релігійне переселення відбувалася на тлі масового виїзду тих, хто з різних причин не сприймав радянську владу. Значною мірою воно було нелегальним, віруючі емігрували двома основними шляхами — через сусідні держави (Польщу, країни Прибалтики) переважно до США і через Далекий Схід (по льоду р. Амур через Китай і Японію до Каліфорнії).
У період 1920-30-х рр.. емігрували старообрядці-селяни, переселення яких було спричинене неприйняттям колективізації. З Алтаю старообрядці-поповці почали переселятися до Китаю (у Синь- дзян). У ІІ пол.. 1930-х рр.. старообрядці-безпоповці з Приамур'я і Примор'я переселилися до Маньчжурії і оселилися поблизу Харбіна. Старообрядцями були засновані поселення Романівна, Мас- салівка (Чипіга), Медяна, Коломбо, Силінхе тощо. Переселенці продовжували займатися сільським господарством — обробкою землі, скотарством, бджільництвом.
Після приходу до влади комуністичного уряду в Китаї російським старообрядцям запропонували покинути державу. Спочатку вони переселилися до Гонконгу, а звідти 1958 р. за допомогою ООН — до США, Бразилії, Аргентини, Чилі, Австралії.
У Бразилії старообрядці отримали 6 тис. акрів землі поблизу Куритіби. 1960 р. звідти вони переїхали до США (штат Нью- Джерсі). Туди ж 1963 р. мігрувала частина старообрядців з Румунії. 5000 старообрядців оселилися в районі Паттерсона і Лейквуда.
1964 р. старообрядці, які переселилися у штат Орегон (США), щоб зберегти свою віру і не допустити відходу від неї молоді, перебралися до лісів Аляски, викупивши 1967 р. у штата квадратну милю території. В Алясці старообрядці заснували "Руську морську компанію", яка налагодила виробництво дизельних рибальських катерів. Верф у старообрядницькому селі Ніколаєвка у 1970-х рр... випускала до 15 катерів на рік загальною вартістю 2250 тис. доларів. Поселенці також займалися риболовним промислом.
Релігійна міграція в Україні
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Релігійна міграція“ на сторінці 3. Приємного читання.
